Львівський Державний Університет Фізичної Культури

Кафедра економіки , інформатики та кінезіології

Лекція

Рушійні сили та чинники (фактори) виробництва

з дисципліни “Економічна теорія”

Підготувала: доц. Пилипенко Н. В.

Розглянуто на засідані кафедри ЕІТ

Протокол № 1, 28.08.2010.

Тема 2. Рушійні сили та чинники /фактори/виробництва.

План

1. Економічні потреби та інтереси – рушійні сили виробництва.

2. Суть і структура суспільного виробництва. Відтворення.

3. Фактори виробництва та їх взаємодія.

а. продуктивні сили;

б. виробничі відносини.

1. Економічні потреби та інтереси – рушійні сили виробництва.

В попередній темі ми говорили, про те, що всі економічні школи минулого концентрували свою увагу на питанні: що є основою життя суспільства? В результаті тривалих дискусій всі дійшли висновку, що це виробництво матеріальних благ (товарів) та послуг.

В свою чергу, рушійною силою виробництва є потреби. Людина не може жити без потреб. Вони виникають разом з народженням і супроводять її все життя. Вони ж є спонукальним мотивом до виробництва. Власне, задоволенню потреб –підпорядкована вся економічна діяльність суспільства.

Потреба, як економічна категорія – це необхідність окремої людини, сім’ї, колективу, держави, суспільства в цілому, у певних матеріальних благах і послугах.

Потреба – це відчуття нестачі чогось, яке існує доти, поки воно не буде задоволене.

Класифікації потреб існують залежно від підходів та методології їх дослідження.

І. З точки зору розвитку суспільства розрізняють:

– базові або вроджені потреби – потреби, які забезпечують фізіологічне існування людини і виникають від її народження;

– набуті або породжені розвитком цивілізації, потреби які забезпечують існування, відповідне рівню розвитку цивілізації /кіно,телебачення, зв’язок.../.

2. З точки зору рівня життя:

– першочергові потреби – їжа, одяг, житло...;

– другорядні або, так звані – предмети розкоші.

Між цими групами потреб немає чіткої межі. Все залежить від рівня розвитку тієї чи іншої країни. Наприклад телебачення, особистий транспорт є першочерговою потребою громадян розвинутих країн, а в бідних це вважається предметами розкошу.

3. З точки зору місця людини в суспільстві розрізняють потреби:

– особисті;

– виробничі – потреби в устаткуванні, обладнанні, сировині тощо;

– суспільні потреби – потреби певних соціальних груп, класів, суспільства загалом.

4. З точки зору характеристики людини, потреби:

– фізіологічні;

– духовні або інтелектуальні;

– соціальні потреби, які виникають у процесі співжиття у людському соціумі /умови життя і праці, розвиток трудового колективу, виконання громадянських обов’язків тощо/.

Потреби людей є безмежні і постійно зростають.

По-перше, людська фантазія постійно породжує нові потреби.

По-друге, конкуренція виробників на ринку постійно пропонує нові товари, а значить – стимулює нові потреби.

Засобом задоволення потреб є виробництво. Між ним і потребами існує постійний суперечливий зв’язок. З одного боку, реальні потреби визначають обсяг і структуру виробництва, з другого – виробництво, задовольняючи одні потреби, одночасно створює нові.

Проте, виробництво ніколи повністю не задовольняє всіх потреб і це стимулює його постійний розвиток у погоні за зростаючими потребами.

Вищою формою потреб є інтереси.

Інтерес - це усвідомлена потреба, виражена в необхідності цілеспрямованої діяльності на її задоволення.

У сфері економічних відносин потреби проявляються як економічні інтереси.

Економічні інтереси формуються, перш за все, за соціальним статусом людини, який і породжує ті чи інші потреби, а значить, інтереси.

Спільні потреби обєднують людей у групи за інтересами . Разом з тим, інтереси і роз’єднують людей у соціальні групи та класи. Лише ринок узгоджує потреби та інтереси завдяки, описаному Адамом Смітом, так званому, “егоїзмові виробника”, коли кожен виробник, дбаючи про свої егоїстичні інтереси, в погоні за максимальним прибутком, максимально задовольняє потреби та інтереси споживачів, а значить, діє на користь суспільства.