2. Функції економічної теорії.

Економічна теорія як універсальна наука виконує ряд функцій:

• теоретико-пізнавальну (виявлення і пізнання економічних законів, категорій та тенденцій економічного прогресу);

• практичну (розробка законів, категорій та тенденцій економічного прогресу);

• практичну (розробка принципів і методів раціонального господарювання);

• методологічну (виступає теоретичною основою для системи конктетно-економічних наук);

• виховну (формування сучасного економічного мислення та раціональної економічної поведінки);

• прогностичну (обгрунтування планів і прогнозування перспектив економічного розвитку).

Відомі і інші класифікації функцій:

• методологічна функція;

• світоглядна функція;

• виховна функція;

• ідеологічна функція.

1. Категорії і закони – стрижень економічної теорії.

Економічна теорія використовує поняття в яких відображаються економічні ознаки предметів, процесів, явищ. Кожна економічна категорія є поняттям, але поняття не є економічною категорію.

Категорії – це логічне поняття, яке відображає економічне явище або частину виробничих відносин (товар, гроші, податки, кредит).

Економічні категорії мають відображати суспільні виробничі відносини як валовий предмет економічної теорії.

Значна частина економічних категорій має історичний характер, економічна категорія повинна мати певну структуру наукового опису…

Види економічних категорій:

• загальні;

• специфічні (в межах певного типу господарства…);

• особливі.

За аналогією із економічних законів слід розрізняти і особливі категорії, що існують у системі товарно-грошових відносин – товар, гроші, вартість тощо.

Стосовно просторового розгляду виробничих відносин виходимо на новий склад класифікації економічних категорій:

• власне виробництво;

• розподіл;

• обмін;

• споживання.

Закон і сутність поняття однорідні. Сутність – це комплекс необхідних, глибинних зв’язків і відносин, які визначають основні риси, особливості і тенденції розвитку певної матеріальної системи.

Явище багатше ніж закон, бо воно відображає також випадкові, нестійкі зв’язки, форми вияву закону. Сутність і закон можуть бути досліджені через всі інші категорії матеріальної діалектики.

Економічний закон – це внутрішньо необхідні, сталі зв’язки між протилежними сторонами, властивостями явищ, процесів, елементів матеріальної системи. Або інакше економічний закон – це внутрішньо необхідні сталі причинно-наслідкові зв’язки між явищами та економічними процксами.

Економічні закони – це закони розвитку виробничих відносин (або відносин власності) у їх взаємозв’язку з розвитком продуктивних сил. Економічні закони виникають, розвиваються і функціонують лише у процесі економічної діяльності людей – у виробництві, розподілі, обміні і споживанні.

Держава не може змінювати економічні закони, але лише може створювати передумови для розвитку об’єктивних законів шляхом зміни умов. Це досягається вдосконаленням права власності (вдосконаленням господарського механізму. Економічні закони незалежні від свідомості людей).

Економічні закони:

• закон вартості;

• закон зростання продуктивності праці;

• закон економії часу;

• закон відповідності виробничих відносин рівню розвитку продуктивних сил;

• закон попиту та пропозиції;

• закон всезростання потреб;

• закон спадної віддачі та ін.

Приклад: Закон вартості, який регулює еквівалентний обмін товарів відповідно до кількості втіленого в них суспільнонеобхідного часу, називають законом вартості.

Використання економічних законів. Визначають три рівні викорастання :

• політико-економічне – дати наукове пояснення явищ;

• безпосередньо управлінський4

• практичний, використання безпосередньо в процесі господарювання фірм, підприємств.

Доцільно пізнавати закони і їх використовувати не чекаючи негативних наслідків.

Принципи, закони і теорія - кінцевий результат економічного аналізу вносить порядок і розуміння в набір фактів.