4. Кредитна система. Банки.

Кредит – являє собою сукупність відносин пов’язаних з використанням цінностей (матеріальних і грошових) одних суб’єктів іншими на поворотних засадах.

Кредит – це відносини у процесі збирання, нагромадження і використання тимчасово вільних коштів.

Кредитні відносини разом з інституціями, установами, які забезпечують їх реалізацію становлять кредитеу систему держави.

Кредитна система включає такі форми кредиту:

• споживчий, тобто купівля споживчих товарів на виплат, у кредит;

• комерційний, який надають один одному виробники і фізичні особи товарами або грошима;

• банківський;

• державний – одержує держава від своїх громадян шляхом випуску і розповсюдження облігацій виграшної позики;

• міжнародний, який надають одна одній держави або спеціалізовані міжнародні кредитні установи.

Головна роль у кредитних відносинах належить банкам. Майже всі форми кредиту так чи інакше проходять через банки.

Слово “banko” походить від італійського і означає “лава” або “конторка міняйли грошей”.

Банк – кредитно–фінансова установа, головним призначенням якої є акумулювання (нагромадження) тимчасово вільних коштів і надання їх у кредит на основі поверненості та платності.

Капітал банку складається переважно із вкладів клієнтів (до 80%) і лише незначна частка – власні кошти (до20%).

Метою банку, як і кожного підприємства є одержання прибутку. Він утворюється за рахунок:

• різниці між відсотками на депозит (вклад) і на кредит банку;

• посередницьких (комісійних) операцій банків.

За функціями розрізняють банки:

• центральний, державний, емісійний або національний банк;

• комерційні або депозитні;

• спеціалізовані.

Функції Національного банку. Його особливістю є те, що це Центральний банк країни. Він може бути державної, акціонерної і навіть приватної власності (тоді це, як правило, група банків), але цей банк зобов’язаний проводити фінансово–кредитну політику держави. Його функції:

• випуск (емісія) грошей у обіг, а токаж вилучення їх з обігу, тобто регулювання грошового обігу держави. Звідси ще одна назва цього банку – “емісійний”;

• акумулювання обо нагромадження і зберігання касових резервів інших банків – “банк банків”;

• кредитування комерційни, депозитних банків;

• надання кредитів і виконання грошових розрахунків для держави;

• грошово–кредитне регулювання економіки;

• контроль за діяльністю інших кредитних установ;

• регулювання процентної ставки депозитних банків;

• закупівля іноземної валюти для держави і комерційних банків;

• встановлення курсу національної валюти відносно іноземних валют;

• зберігання золото–валютних резервів держави.

В Україні Національний Банк (НБУ) був створений у 1991 році. Він є підзвітний Верховній Раді і має право законодавчої ініціативи, а також всі вище перелічені функції.

Комерційні або депозитні банки. Вони є основою кредитної системи держави і можуть бути різних форм власності: державні, акціонерні, приватні, змішаних форм.

Вони є самостійні підприємства але держава регулює їх діяльність у двох напрямках:

• недопущення монополізму у банківській справі;

• недопущення розпорошеності і утворення дрібних, нестабільних банків.

Загалом в Україні існує така градація банків:

• надвеликі, грошові активи, яких становлять понад 2 млрд. гривень;

• великі, від 900 млн.грн.;

• середні, від 300 млн.грн.;

• малі, менше 300 млн.грн.

Найбільші банки України:

Приватбанк – біля 15% фінансово–кредитного ринку;

Райфайзен Банк Аваль – біля 13%. Кредит Банк ОТіПі банк та ін.

Кошти комерційних банків складаються із власних (вкладеного капіталу ~ біля 20%) і залучених – вкладів клієнтів (до 80%).

Операції банків:

1. Кредитні, в яких розрізняють:

• активні – надання кредитів і одержання на них відсотків.

Розрізняють кредити:

• короткотермінові, терміном до одного року;

• середньо термінові, від одного до трьох років;

• довготермінові, понад три роки.

• пасивні операції – прийом вкладів і виплата відсотків.

Форми вкладів:

• поточні, з яких можна брати гроші в будь який час;

• депозитні, вклади на певний термін без права вилучати з них кошти.