2. Соціальна справедливість та її гарантії.

Одним із недоліків ринкової економіки є розрив між доходами різних груп населення. Тут панує соціальний дарвінізм, за яким виживає сильніший. Багаті стають багатшими, бідніші – бідніють. У США 5% населення володіють понад 50% ВНП, в Україні 20 сімей – понад 80%.

Завданням держави в цих умовах є якомога згладжувати цю нерівність.

Соціальна справедливість повинна забезпечуватись конкретними діями уряду спрямованими на:

1. вирівнювання доходів населення шляхом:

– прогресивного оподаткування, коли з більших доходів платять більший податок;

– перерозподілу коштів через державний бюджет на користь бідніших верств населення;

2. допомогу бідним і непрацездатним членам суспільства.

Боротьба з бідністю передбачає перш за все визначення поняття “бідність”.

Бідність виникає тоді, коли основні потреби людини не забезпечуються її доходами.

Для визначення бідності вираховують мінімальні потреби людини, які можуть бути різними в різних країнах.

Розрізняють мінімальні потреби:

• фізіологічні, які забезпечують фізичне існування людини;

• соціальні – додатково до фізіологічних, забезпечення духовних і культурних потреб.

Мінімальні потреби складають основу споживчого кошика – це набір товарів і послуг, які забезпечують певний рівень життя при калорійності харчування: 2500 ккал./день – для жінок і 3000 ккал./день для чоловіків. Він може включати різну кількість товарів, залежно від рівня розвитку країни. В Україні він включає ~ 30 товарів, у США ~ 150.

Споживчий кошик є основою для визначення прожиткового мінімуму, який періодично переглядається відповідно до рівня інфляції.

Вирівнювання доходів передбачає прогресивне оподаткування населення, тобто таке, при якому люди з більшими доходами сплачують більшу частку в державний бюджет.

Розрізняють прямі і опосередковані (непрямі податки).

Непрямі (опосередковані) податки – це такі, які ми сплачуємо при купівлі певних товарів (горілка, бензин, тютюн; у нас в Україні – дорогоцінні метали, автомобілі, побутові товари, товари підвищеного попиту).

Прямі податки: подоходний податок з громадян, податки на прибуток підприємств і фірм, податок у фонд соціального страхування, у фонд по безробіттю, податок на додану вартість та ін.

Податки можуть бути федеральні (державні) і місцеві, на потреби місцевих органів влади. В сумі розміри податків на населення становлять значну частку їх доходів і можуть доходити до 40, а то й 50%. Тому при їх встановленні слід пам’ятати про оптимальні межі оподаткування. Вченими доведено, що якщо ставка податку перевищує 50%, то це стримує ініціативу до праці і виробництва, а значить, веде до зниження ефективності останнього і збіднення суспільства в цілому.

Надмірне оподаткування відіграє особливо негативну роль по відношенню до бідних сімей і сприяє створенню так званого замкнутого циклу бідності, коли і діти бідняків не можуть вирватись із злиднів.

Визначення бідності. Її можна визначити двома шляхами:

1) підрахунок бюджету сім’ї і доходу на кожного її члена;

2) врахування того, який процент доходу сім’ї витрачається на харчування, якщо 1/3 бюджету витрачаються на продукти харчування – то така сім’я, вважається бідною.

Користуючись цінами на продукти харчування, можна вирахувати прожитковий мінімум. Наприклад, у США з 1963 по 1984 рік він зріс з 3100 до 10600 дол./рік. Проте цей показник відносний. Він залежить від життєвих умов кожної країни. Які ж заходи здійснюють держави світу у боротьбі з бідністю?

У США розроблена програма продовольчих талонів, на які бідні люди можуть придбати певну кількість продуктів харчування; програми цільової допомоги – на їжу, одяг, житло, медичне обсуговування, освіту та ін.

В Україні останнім часом теж прийнято ряд постанов і законів, спрямованих на соціальний захист трудящих. Це – встановлений мінімальний рівень зарплати і пенсії ( ), доплати і пільги пенсіонерам, малозабезпеченим і багатодінним сім’ям, оплачувані і частково оплачуванні відпустки матерям, які виховують дітей допомаги при народженні дітей та ін.

Другою формою забезпечення соціальної справедливості є підтримка непрацездатних. Вона включає розробку різних урядових програм соціального і пенсійного забезпечення, допомоги по безробіттю. Разом з тим, ряд заходів уряду діють разом, охоплюючи собою і малозабезпечені і непрацездатні верстви населення (освіта, медицина, допомоги, пільги і ін.).