2. За сукупними доходами. В грошовому виразі всі вироблені товари будуть вимірюватися доходами, які одержали від виробництва його учасники.

ВНП = ЗП + ДП(П + А + С)+Б% + Р + Пд +Е

ЗП – заробітна плата – дохід найманого працівника

ДП(П+А+С) – дохід підприємця, який включає: прибуток, амортизацію, сировину

Р – рента – дохід землевласника

Пд – дохід держави за рахунок податків

Е – дохід держави за рахунок експорту

3. За сукупними витратами. Всі доходи зрештою перетворюються у витрати, які повинні дорівнювати доходам.

ВНП = СВ + ІВ + ДВ + І

СВ – споживчі витрати всіх громадян

ІВ – інвестиційні витрати – капіталовкладення у виробництво

ДВ – державні витрати з бюджету

І – витрати на імпорт.

Для підрахунку внутрішнього споживання використовується показник валового внутрішнього продуктц (ВВП) – це валовий національний продукт без чистого експорту.

ВВП = ВНП - ЧЕ

ЧЕ - чистий експорт. Це різниця між експортом і імпортом.

ЧЕ = Е - І.

Якщо експорт переважає над імпортом то в країні є чистий експорт, якщо між ними баланс – тоді немае.

Національний дохід (НД) це створена в країні нова вартість за певний період часу (1 рік).

Національний дохід – це новостворена вартість.

В національний дохід (НД) не входять засоби виробництва, які складають стару вартість. Нова вартість включає вартість робочої сили і прибуток.

НД = РС + П

Якщо ССП і ВНП використовується для відтворення виробництва і розширення, то НД тільки для розширення і споживання.

Національне багатство (НБ) – це сукупність всіх природних ресурсів та створених людиною і нагромаджених в країні за всю історію її існування матеріальних і духовних благ.

НБ включає в себе:

• природні ресурси;

• створені в країні основні виробничі фонди (заводи, фабрики);

• основні невиробничі фонди (школи,навчальні заклади, медичні установи, театри, бібліотеки, стадіони...);

• страховий фонд і резервні запаси продуктів споживання для населення;

• нерухоме майно громадян (житлові будинки, транспортні засоби, земля);

• духовні і культурні цінності (досягнення науки, знання, освіти, кваліфікації громадян).

• Державні цінні папери, золотовалютні запаси країни.

НБ є основою економічного потенціалу кожної країни (самостійно проаналізувати і оцінити).

Львівський Державний Університет Фізичної Культури

Кафедра економіки та менеджменту

Лекція

Економічна роль держави

з дисципліни “Економічна теорія”

Підготувала: доц Пилипенко Н. В.

Розглянуто на засідані кафедри ЕІТ

Протокол № 1, 28.08.2010 р.

План

1. Еволюція та суть економічних функцій сучасної держави.

2. Забезпечення ефективності економіки.

3. Соціальна справедливість та її гарантії.

4. Стабільність економіки.

1. Еволюція та суть економічних функцій сучасної держави.

З давніх давен у суспільстві існували економічні інтереси людей, які переростали в інтереси політичні. Їх співвідношення і штовхало поступ суспільства в напрямі соціального прогресу.

При первісно–общиному ладі всі економічні проблеми вирішуються спільно, на основі вікових традицій.

Зростання продуктивності праці і суспільний поділ праці призвели до розшарування первісної общини і виділення спеціальних органів влади, виникнення держави.

Важко сказати, що переважало в її функціях з самого початку – політика чи економіка. Важливо одне, що поряд із виконанням політичних, силових функцій, забезпечення панування верхівки суспільства, держава завжди мусила здійснювати ряд чисто господарських дій і заходів. Ще і досі люди користуються акведуками і дорогами, збудованими в давньому Римі, а в архелогічних розкопках країн древніх цивілізацій знаходимо державні торговельні угоди, укази про митний контроль, будівництво культових і громадських споруд та ін.

В умовах становлення та розвитку ринкової економіки функції держави, в тому числі економічні, значно розширюються. Проте в різні періоди відношення до неї і відповідно її роль то посилювалась, то слабла.

Слід відзначити, що в суспільстві завжди взаємодіяли дві тенденції – стихійний саморозвиток і свідоме регулювання. Їх співвідношення постійно змінюються на користь то одної, то іншої, в залежності від того, як складаються умови виробництва і яка теорія одержує перевагу в суспільній свідомості.

Основоположники класичної економічної теорії (У.Петі, А.Сміт, Д.Рікардо) пропагували якнайменше втручання держави в економіку. А.Сміт у своїй книзі “Про багатство народів” писав: “Ви думаєте, що ви допоможете економічній системі вашими добре продуманими законами ій протидіяти. Помиляєтесь... Руки геть. Масло самозацікавленості буде тримати економічний механізм чудово працюючим. Ніхто не потребує плану.”

Представники класичної економічної школи вважали, що попит і пропозиція всіх товарів в тому числі і робочої сили в ході конкурентної бородьби самі собою врівноважуються і економіка рухається на основі механізму ринкового саморегулювання. Тому такі заходи держави, як регулювання зарплати, робочого дня та ін. тільки утруднюють саморегулювання і є зайвими. Єдина функція держави в умовах ринку, на їхню думку – це помірне оподаткування і захист інтересів виробників від посягань зовнішніх конкурентів. Роль держави за образним виразом А.Сміта зводилась до функцій “нічного сторожа”, тобро захист від внутрішніх і зовнішніх ворогів.

Ліберальна класична школа теж вважала, що стихійний розвиток ринкових відносин є оптимальним варіантом прогресу суспільства. У своїй ідеалізації останього вони доходили до крайних меж – не помічали суперечностей і недоліків стихійного ринкової системи, хижацьких методів первісного нагромадження капіталу і експлуатації трудящих, що дало підставу називати їх вульгарними економістами.

Марксистська школа виводила роль держави з усуспільнення приватної власності. Централізоване планування, адміністративне управління всіма ланками народного господарства були невід’ємними функціями держави. Вона мала перетворитися в гігантський трест, де всі підрозділи працювали б як єдиний годинниковий механізм. Ринок, хоч і був введений в цю систему, як необхідність, продиктована життям, все одно залишився в ній інародним тілом, якому ніяк не могли знайти відповідного місця.

Починаючи з ХХ століття світ розділився на дві економічні системи. Ринкова економіка взявши на озброєння спадщину різних течій і шкіл класичної економічної теорії, стала розриватись на основі неокласичного економічного синтезу.

Адміністративно–командна система після тривалих пошуків і блукань в лабіринтах теорії і практики, теж врешті решт перейшла на шлях побудови ринкових відносин.

Яка ж роль держави в цих умовах? Що вона взагалі собою являє?

Держава – це орган, який забезпечує існування певної соціально–політичної та економічної організації суспільства, його розвиток і вдосконалення в рамках певних територій і регіонів або національних формувань.

В АКС держава домінувала у всіх сферах суспільного життя: в економіці, політиці, національних відносинах. Тому виробилось деяке упереджене ставлення до неї, як до органу політичного і національного тиску. Виходячи з цього, при переході до ринку у деякої частини економістів виробилась думка про необхідність зменшення впливу держави на виробництво. Замість керівницта перехідними процесами, держава якоюсь мірою самоусунулась від їх регулювання, що стало одною з причин затяжної економічної кризи в Україні.

Проте в сучасних умовах, коли світ живе в змішаній економіці, економічна роль держави значно посилюється.

Основні функції сучасної держави за П.Самуельсоном, представником неокласичного синтезу, полягають в тому, що вона встановлює правила поведінки і діяльності людей у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання. Загалом їх можна звести до трьох:

1. Ефективність;

2. Справедливість;

3. Стабільність.