Функції ринку в ринковій економіці

1. Відтворююча. Реалізуючи попередньо вироблені товари, ринок сприяє повторенню виробництва, тобто його відтворенню.

2. Інформаційна. Ринок інформує виробників, що виробляти і в якій кількості, а споживачів – про наявні товари на ринку.

3. Стимулююча. Конкуренція на ринку стимулює виробляти якісні і дешеві товари, покращуючи організацію виробництва, запроваджуючи нову техніку і технології, підвищуючи професійний рівень працівників. Тим самим стимулюється науково–технічний прогрес.

4. Регулююча. Даючи знати, що виробляти і в яких кількостях, ринок регулює, тим самим, пропорції народного господарства, покращує його структуру.

5. Соціальна. Ринок, з одного боку, диференціює людей, тобто встановлює економічну нерівність, а з другого – сприяє певній соціальній справедливості, коли той, хто більше вкладає у виробництво (капіталу, праці), більше і одержує. Разом з тим, задовольняючи зростаючі потреби споживачів, в кінцевому результаті, він сприяє підвищенню загального добробуту суспільства.

2. Структура ринку. Із розвитком виробництва, суспільного поділу праці розширюється ринок, ускладнюється його структура. Єдине поняття ринку розпадається на багато ринків. В залежності від того, яку його сторону ми хочемо вивчити, існують різні класифікації ринку.

1. За територіальною ознакою:

а) регіональний або місцевий;

б) внутрішній або національний;

б) зовнішній або світовий.

2. За формою власності:

а) державний, на якому продаються товари державного виробництва;

б) приватний – приватного виробництва.

3. За відошенням до законодавства:

а) легальний;

б) тіньовий, на якому продаються товари з певними порушеннями закону (контрабанда, підробки, приховування доходів та ухиляння від сплати податків тощо).

4. За кількістю товарів:

а) гуртовий, де товар продається партіями, від виробника до посередника, не виходячи за межі сфери обігу;

б) роздрібний товар продається поштучно і виходить із фери обігу у сферу споживання.

5. За кількістю продавців:

– вільний ринок, в якому діє безліч продавців і ніхто не має впливу на формування цін;

– монополізований ринок, над яким має контроль:

невелика група продавців – олігополія ( від слова “оліго” – панування небагатьох);

один продавець – монополія (від слова “моно” – один).

6. За роллю держави:

– регульований ринок, який контролюється державою за допомогою економічних методів;

– нерегульований або стихійний ринок.

7. За товарними групами.

Ринок ресурсів Ринок продуктів праці

– ринок землі – ринок засобів праці

– ринок природних ресурсів – ринок споживчих товарів

– ринок грошових капіталів – ринок послуг

– ринок цінних паперів

– ринок валют

– ринок праці

З економічної точки зору нас найбільше цікавить остання класифікація.

Розглянемо ринок ресурсів.

1. Ринок землі. В умовах, коли товарно–грошові відносини набуваюь загального характеру, все, що продається на ринку, стає товаром, в тому числі і земля. Вона має споживну вартість для покупця і, хоча не має вартості, має ціну. Ціна землі залежить від її призначення, якості, місця розташування (близькості до шляхів сполучення, міста, його центру), доходу і прибутку, який вона може дати тощо.

Це новий вид ринку для України, який ще повністю не сформований. Земля сільськогосподарського призначення тільки розпайована і приватизована але не має права вільно продаватися.

2. Ринок природних ресурсів тільки формується в Україні. Як і земля, природні ресурси досі в (АКС) не вважалися товаром, який можна вільно продавати на ринку. На сьогоднішній день родовища здаються в довготривалу оренду (як правило – 50 років). В ринкових економіках ціна родовищ і оренди формуються за аналогічними принципами, як і ціна землі, крім того враховуються потужність, умови залягання і видобутку.

3. Ринок грошових капіталів. Це ринок, на якому продається грошовий капітал, тобто гроші, необхідні для підприємницької діяльності, які можуть принести прибуток. Він реалізується у вигляді грошового кредиту з виплатою процента за користування грошима. Хоча банківський кредит завжди існував в Україні, проте саме як ринок капіталів – це новий вид ринку для України. Державні банки кредитували державні ж підприємства, гроші тільки переходили з одної державної структури в іншу.

4. Ринок цінних паперів. Цей ринок тісно зв’язаний з ринком капіталів. І той, і інший обслуговують підприємницьку діяльність і використовуються для одержання прибутку. Тут продаються акції, облігації, ваучери, сертифікати та інші цінні папери, які є замінниками грошей.

5. Валютний ринок. Тут продаються валюти різних країн, відбувається їх обмін, здійснюється оплата послуг, туризму, валютні розрахунки за куплені товари. Новий вид ринку для України, оскільки в СРСР взагалі не було обміну на інші валюти, а вартість власного карбованця оцінювалась досить умовно і нереально (1 долар коштував 60 коп.).

6. Ринок праці. Тут реалізується робоча сила, яка в умовах ринку є товаром, таким, як і всі інші. Вона має свою вартість і споживну вартість для роботодавця. Ціна робочої сили – це заробітна плата, яка залежить від її вартості та попиту і пропозиції на ринку праці.

Новий вид ринку для України, оскільки при соціалізмі робоча сила не вважалася товаром. Всі громадяни теоретично були власниками засобів виробництва і одночасно працівниками, а, значить – не могли самі собі продавати робочу силу.

Ринок продуктів праці.

1. Ринок засобів праці. Це торгівля засобами праці – технікою, обладнанням, устаткуванням між самими виробниками,з допомогою посередників або без них.

В АКС існував плановий розподіл засобів виробництва через спеціальний Комітет Державного постачання. Це призводило до неефективного використання техніки, набирання її прозапас, а загалом, було однією з причин неефективності виробництва вцілому. На момент розпаду СРСР виявилося, що 1/3 всіх виробничих фондів не використовувалась або була в непридатному стані.

Новий вид ринку для України.

2. Ринок споживчих товарів – єдиний вид ринку, який існував у АКС. Проте і він був планово регульований. Ціни встановлювала держава. Виробники поставляли свою продукцію на державні склади і далі не відповідали за її реалізацію. Така безвідповідальність не стимулювала виробників покращувати якість товарів, знижувати собівартість, що теж було причиною неефективності планової економіки.

3. Ринок послуг включає надання платних послуг населенню і виробникам. Частково він існував і в АКС але в ринкових умовах значно розширився. Платні послуги надають галузі, які раніше цим не займалися: освіта, медицина, наука. Значно розширився ринок платних послуг фізичної культури і спорту, туризму культури тощо.

3. Інфраструктура ринку. Це сукупність спеціальних інституцій, установ, організацій, підприємств, які забезпечують, обслуговують роботу ринку, і без яких він не може існувати /не можуть відбуватися процеси купівлі–продажу/. Це магазини, ринки, виставки–продажі, контролюючі структури тощо..

Розрізняють такі елементи інфраструктури.

1. Організаційна інфраструктура. Та, що безпосередньо забезпечує процеси купівлі - продажу. Вона включає:

– інфраструктуру гуртової торгівлі – біржі, гуртівні, бази, склади тощо;

– інфраструктуру роздрібної торгівлі – магазини, ринки, ярмарки, виставки-продажі, аукціони;

– інфраструктуру посередницької торгівлі:

а/ дилери, які діють від імені фірми виробника і за її рахунок /напр. продаж автомобілів від імені відомих фірм/.

б/ дистриб’ютори, які за власний кошт купують товар у фірми виробника і продають її від свого імені.

2. Фінансова інфраструктура забезпечує ринок грошима. Це фінансові інституції, банки, кредитні спілки,страхові компанії.

3. Контролююча інфраструктура – податкова і ревізійна служба, служба стандартизації, санітарний контроль, громадські організації та товариства захисту прав споживачів тощо.

4. Наукова інфраструктура – здійснює наукові дослідження, вивчає перспективи розвитку ринку, займається маркетингом.

Особливе місце в інфраструктурі ринку займають біржі.

Біржа – (від латинського “баржа” – гаманець) організований ринок торгівлі товарами, грошима, цінними паперами, робочою силою. Розрізняють біржі:

• фондова

• товарна

• біржа праці

1. Фондова біржа – це організований ринок торгівлі цінними паперами, перш за все акціями.

Працівники біржі – брокери купують і продають акції за дорученням своїх клієнтів. За свою працю вони одержують винагороду – брокеридж, який встановлюється або як процент від угоди, або у вигляді твердої ставки.

Брокером можуть бути, як окремі особи, працівники біржі, так і цілі брокерські фірми, які зареєстровані членами біржі.

Фондова біржа, як правило, здійснює вторинний продаж цінних паперів.

Первинний продаж – це розміщення тільки-що випущених акцій новоствореного акціонерного товариства. Їх розміщенням займаються самі АТ і банки, які допомагають кредитами у засновницькій діяльності.

Вторинний продаж – це купівля–продаж цінних паперів, які вже функціонують на ринку або випускаються фірмою повторно. Вони вже мають авторитет на ринку, більш–менш стійку ціну і біржа нічим не ризикує, взявшись за їх розповсюдження.

Біржа береться за реалізацію не всяких акцій, а тільки тих АТ, які відповідають її вимогам:

1) щодо обсягу продукції;

2) розмірів капіталу і прибутків;

3) кількості акціонерів;

4) ринкової вартості акцій, їхнього курсу;

5) фінансової діяльності і звітності фірми;

6) чистоти операцій (фірма повинна бути некриміналізована).

Члени біржі або державний контролюючий орган встановлює правила проведення біржових операцій, які є строго регламентовані.

В кожній країні є своя біржова система:

1) моноцентрична – коли з багатьох бірж домінує одна. США – найвідоміша Нью-Йоркська, Японія – Токійська, Англія – Лондонська, Китай – Гонконгзька.

2) поліцентрична – в якій всі біржі займають однакове становище (Франція, Німеччина).

Значення фондових бірж для економіки:

1) біржі допомагають виробникам і державі мобілізувати вільні кошти населення та інвестувати їх в економіку;

2) сприяють пересуванню коштів у прибуткові галузі, стимулюючи тим самим їх розвиток;

3) реалізуючи цінні папери держави, біржі допомагають їй відшукати внутрішні резерви для інвестування економіки і зменшити залежність від зовнішніх кредитів.

1. Товарна біржа – різновид організованого ринку гуртової торгівлі товарами, переважно сировинного призначення (сільсько–господарська продукція, сировина, нафтохімічні продукти). В Україні це можуть бути і товари споживчого призначення але переважно – зерно, цукор, метали тощо.

Товарні біржі зародились ще у античному Римі. Загального розвитку набули у ХУ1 – ХУП ст., переважно у морських державах. В Англії – Лондонська біржа, Франції – Ліонська, Голандії – Амстердамська.

Розрізняють товарні біржі:

1. Реального товару;

2. Фючерсні біржі.

1. На біржах реального товару торгують за контрактами на поставку у певний час (як правило, у майбутньому) певної партії товару. Партія називається лотом.

2. На фючерсних біржах здійснюються переважно спекулятивні угоди та страхування від несприятливих змін цін. Тут угоди не супроводжуються поставками товарів, а тільки проводяться розрахунки на базі різниці цін. При цьому все залежить від передбачення ціни на майбутній товар. Хтось завжди виграє, а хтось програє. Тому основною операцією біржі є страхування від майбутнього програшу ( до 95 % від усіх операцій).

3. Біржа праці – це інструмент раціонального розподілу і перерозподілу робочої сили на ринку праці. Тут діють переважно державні служби працевлаштування, проте є і приватні структури.

На державній біржі купівля–продаж робочої сили не відбувається, вона тільки сприяє працевлаштуванню, її послуги є безплатні.

Приватні контори надають платні послуги і здійснюють безпосередню купівлю–продаж робочої сили.

В Україні відповідно до закону “Про зайнятість населення”, створена єдина державна служба зайнятості. Її функції:

1. Аналіз та прогнозування попиту та пропозиції робочої сили;

2. Інформація про вільні робочі місця і потрібні професії для підприємств.

3. Консультації про можливості працевлаштування і забезпеченість робочою силою підприємств;

4. Облік вільних робочих місць і створення банку даних про вакансії;

5. Організація професійної орієнтації та перекваліфікації;

6. Реєстрація безробітних та надання їм грошової допомоги;

7. Допомога у заснуванні власного бізнесу. Для цього річна допомога виплачується одноразово.

Значення служби зайнятості:

1. вона допомагає швидшому працевлаштуванню. Термін безробіття з її допомогою скорочується від 30–ти до 5–6 днів;

2. вибирається оптимальний варіант працевлаштування, що прискорює адаптацію людей у новому колективі;

3. при скороченні термінів працевлаштування заощаджуються кошти підприємств, держави і населення.