1. Якщо інфляція помірна, то держава справляється з нею за рахунок індексації доходів і регулювання банківського процента;

2. Якщо інфляція галопуюча або гіперінфляція, то основним завданням є збільшення виробництва. Всі шляхи виходу з економічної кризи і піднесення економікибудуть одночасно і шляхами подолання інфляції.

3. Фінансові заходи:

Поряд з економічними заходами і реформами держава повинна здійснювати і фінансові реформи:

1. девальвація – законодавче пониження курсу національної валюти, порівняно із конвертованими валютами. Національний банк України постійно переглядає курс гривні і встановлює на певний період так званий валютний коридор – курс гривні на певний період часу ( пів року, рік);

2. нуліфікація – ліквідація старої валюти і запровадження нової;

3. ревалоризація – вилучення з обігу зайвих грошей.

За роки незалежності в Україні здійснювалися всі фінансові реформи. Проте поки що це не дало відчутних результатів. Всі вони проводились у відриві від економічних реформ, тому інфляція продовжується. Фінансові реформи повинні проводитись тільки після або паралельно з економічними реформами. Це закон економіки.

Противагою інфляції є дефляція – нестача грошей, внаслідок якої ціни зменшуються. В Україні за останній час спостерігаються прояви і інфляції і дефляції. Проте ціни ніколи не знижувались. Це означає, що дефляція є штучною. Нестача грошей спостерігається в одних руках (в держави і бідніших верств населення) і надмірна кількість грошей в руках незначного прошарку населення (до 10%), які володіють основною грошовою масою.

Львівський Державний Університет Фізичної Культури

Кафедра Економіки, інформатики та кінезіології

Лекція

Економічні системи сучасного світу

з дисципліни “Економічна теорія”

Підготувала: доц. Пилипенко Н.

Розглянуто на засідані кафедри ЕІтаК

Протокол № 1, 28.08.2010р.

Тема 5. Економічні системи сучасного світу.

П л а н

1. Визначення економічної системи.

2. Адміністративно-командна економіка.

3. Ринкова економіка.

4. Змішана економіка.

1. Визначення економічної моделі.

Економічна система це форма організації суспільства, яка включає продуктивні сили /засоби виробництва і робоча сила/ і виробничі відносини /виробництва, розподілу, обміну і споживання/ та спосіб їх взаємодії.

Моделі економічних систем розрізняються за двома головними ознаками:

а) переважаюча форма власності на засоби виробництва (приватна, чи суспільна).

б) спосіб управління і організації суспільного виробництва (через план, чи через ринок). Сюди входить, перш за все, спосіб вирішення трьох проблем економіки:

1. Що виробляти?

2. Як виробляти?

3. Для кого виробляти?

Залежно від того, які з цих ознак переважають,можна виділити 2 основні економічні системи, які існували у світі. Це:

1) адміністративно-командна система /АКС/.

2) ринкова економіка /РЕ/.

Похідною від них є:

3) змішана економіка /ЗЕ/.

2. Адміністративно-командна економіка (АКС). Основні риси:

1. Переважання суспільної власності на засоби виробництва;

2. Централізоване, планове управління економікою.

3. Адміністративно–командне втручання держави у виробничу діяльність підприємств.

4. Державний, переважно зрівняльний розподіл вироблених благ.

5. Державне ціноутворення без врахування вимог економічних законів.

6. Державна реалізація виробленої продукції та ін..

Наведені ознаки АКС зумовили її загальну неефективність і, зрештою, розпад.

1. Тотальна державна власність не сприяють господарському ставленню до засобів виробництва. Призводять до їх неповного використання, нищення, набирання про запас.

2. Відсутність приватних власників не створює матеріальної зацікавленості в результатах виробництва.

3. Постійне державне втручання у виробництво знижує ініціативу підприємств.

4. Зрівняльний розподіл стримує творчу ініціативу працівників, не стимулює підвищувати продуктивність праці.

5. Державна реалізація виробленої продукції породжує безвідповідальність підприємств.

6. Державне ціноутворення породжує хаос в економіці. Якщо ціни завищені, це не стимулює підприємства знижувати собівартість продукції. Якщо занижені, то підприємства автоматично потрапляють в розряд збиткових, нерентабельних, а це також вбиває стимул до підвищення продуктивності праці.

Більшість таких підприємств перебувають на державній дотації, що ще більше посилює загальну неефективність.

3. Ринкова економіка /РС/. Основні риси:

1. Перевага приватної власності.

2. Невтручання держави у виробничу діяльність виробників.

3. Конкуренція – рушійна сила виробництва.

4. Ринкове ціноутворення на основі дії об’єктивних економічних законів /вартості, попиту, пропозиції/.

5. Ринок стихійно регулює виробництво, даючи відповідь на три основні питання економіки:

– що виробляти?

– як виробляти, якими засобами?

– для кого виробляти.

Наведені ознаки показують загальні переваги ринкової економіки в порівнянні з АКС..

1. Приватна власність створює матеріальну зацікавленість у результатах виробництва, породжує господарське ставлення до засобів виробництва.

2. Невтручання держави заохочує ініціативу виробників.

3. Конкуренція стимулює виробників виробляти якіснішу і дешевшу продукцію і тим повніше задовольняти потреби споживачів.

4. Ринкове ціноутворення змушує виробників знижувати собівартість продукції з тим, щоб вкластися в ринкову вартість, як цього вимагає закон вартості.

5. Вирішуючи три проблеми економіки, ринок без планового втручання регулює виробництво:

– що виробляти? Те, що буде продаватися на ринку, мати попит.

– як виробляти? Так, щоб товар був конкурентоздатний – вищий за якістю і нижчий за ціною. Для цього необхідно запроваджувати нову техніку, технології, покращувати організацію виробництва, професійну підготовку працівників. В результаті стимулюється науково–технічний прогрес /НТП/.

– для кого виробляти? Для того, хто може це купити. Тобто знайти на ринку свого споживача.

4. Змішана економіка майже ніколи не існувала в чистому вигляді. Починаючи ще з давніх цивілізацій / Вавилон, Єгипет, Греція, Римська імперія/ держава так чи інакше втручалась у суспільне виробництво, про що свідчать історичні пам’ятки архітектури, господарських будівель /Зрошувальна система Вавилону, піраміди Єгипту, Парфенон Греції, Колізей, дороги, акведуки Риму/.

Найбільше економіка наблизилась до чистої ринкової в Англії у ХYШ–ХІХ ст.ст., після першої промислової революції і запровадження машинного виробництва. В цей час швидко зростає продуктивність праці, різко збільшується виробництво товарів, в економічних відносинах утверджується капіталістичний спосіб виробництва. В цей жили класики економічної теорії Адам Сміт і Давид Рікардо, які змалювали картину класичної ринкової економіки.

З того часу, особливо у ХХ ст. відбулися значні зміни в економіці. Друга технічна революція, яка відбулася на рубежі ХІХ–ХХ ст.ст. ще більше стимулювала ріст продуктивності праці, розміри випуску продукції, а також зосередження багатства в руках незначної кількості людей. Виникають великі монополії, які контролюють суспільне виробництво. Поряд із збільшенням виробництва загострюються соціальні суперечності як наслідок значної диференціації суспільства. Все це змушує державу брати на себе більше функцій з керівництва економікою, згладжування соціальних конфліктів.

Виникає змішана економіка, яка ввібрала в себе риси і ринкової, і адміністративно–командної систем.

Перш за все, тут залишаються основні риси ринкової економіки. Це:

1. приватна власність;

2. конкуренція;

3. невтручання держави у діяльність підприємств;

4. ринкове ціноутворення та ін.

Ідеї соціалізму, які зародилися ще в глибоку давнину (від Платона і християнства) і постійно підтримувались на протязі всієї історії людства також знайшли своє відображення і розвиток у змішаній економіці. Це:

1. соціальні гарантії і соціальний захист населення;

2. демократизм;

3. рівні права і свободи громадян;

Від АКС змішана економіка перейняла і втілила в життя:

1. державне регулювання шляхом планування і програмування економіки;

В країнах ринкової економіки складаються плани соціально-економічного розвитку, виконання яких забезпечуються економічними методами (пільгами, держзамовленнями, податками і ін.).

2. державне регулювання ринку. В сучасних умовах до 30% ринкових цін регулюються державою

Змішана економіка є найпоширеніщою економічною системою у сучасному світі. Вона показала свої переваги на прикладі найрозвиненіших країн. Тому Україна повинна рухатись у своїх реформах не просто до ринку, а до змішаної ринкової економіки і держава повинна послідовно спрямовувати цей процес.

Державний Університет Фізичної Культури

Кафедра Економіки, інформатики та кінезіології

Лекція

Ринок в структурі економічної системи

з дисципліни “Економічна теорія”

Підготувала: доц. Пилипенко Н.В.

Розглянуто на засідані кафедри ЕІТтаК

Протокол № 1, 28.08.2010р.

Тема 6: Ринок в структурі економічної системи

План

1. Ринок. Його суть та функції.

2. Структура ринку.

3. Інфраструктура ринку.

а/ біржі.

1. Ринок. Його суть та функції. Ринок, як і виробництво, можна розглядати в широкому і вузькому розумінні слова:

– у широкому – як ринкова економічна система;

– у вузькому – як складову частину економічної системи, яка може займати або підпорядковане місце (як у АКС), або центральне ( як в ринковій економіці).

В економічній літературі існують різні визначення ринку.

1. Ринок, це інформаційна система, яка здійснює зв’язок між виробником і споживачем, між власником товарів і власником грошей.

2. Ринок – економічний простір, в межах якого відбувається рух товарів, послуг та грошей.

3. Ринок – сукупність відносин між виробником або продавцем і споживачем або власником грошей у процесі купівлі – продажу товарів.

4. Це сукупність процесів обміну або купівлі–продажу товарів та послуг, незалежно від місця, часу і простору, де вони відбуваються та відносин, які при цьому виникають.

Умови виникнення ринку

такі ж, як і товарного виробництва. Це:

• суспільний поділ праці;

• економічна відособленість виробників.