3. Визначення суспільної вартості товару.

Для того, щоб продати товар треба знати його ринкову вартість.

Загалом розрізняють індивідуальну та суспільну вартість товару.

Індивідуальна вартість – вартість окремого товаровиробника. Ця вартість у кожного є різна. Проте на ринку однорідний товар повинен продаватися приблизно за однією вартістю – суспільною.

Суспільна вартість – вартість, за якою товар продається на ринку.

Вона визначається суспільними затратами праці.

Суспільні затрати праці – затрати в середніх умовах виробництва, при середньому рівні розвитку техніки, середній кваліфікації працівників, середній продуктивності та інтенсивності праці.

Кожен етап розвитку виробництва має свій середній рівень: ручна праця, машинна праця, автоматизована праця. В Україні зараз є комплексно-механізована і частково–автоматизоване виробництво.

В середніх умовах, як правило, працює більшість виробників. Вони поставляють на ринок більшість продукції і визначають суспільну вартість товару, яка рівняється на основну масу виробників.

Суспільна вартість товару

Групи виробників	Кількість продукції, %	Вартість, індивідуальна	Суспільна вартість	Додатковий прибуток
1	20	100	120	+20
2	30	140	120	- 20
3	50	120	120	0

Із прикладу видно, що найбільшу кількість товару виробляє третя група, яка працює в середніх умовах виробництва. Вона ж і визначає суспільну вартість товару. Перша група, в якої індивідуальна вартість менша від суспільної одержує додатковий прибуток; ті виробники, в кого індивідуальна вартість вища – банкрутують.

Продаж товарів за суспільною вартістю є основною вимогою закону вартості, під яку підлаштовуються всі виробники, намагаючись вкластися у суспільну вартість. Вони намагаються скорочувати свої витрати шляхом запровадження нової техніки, кращої організації виробництва, підвищення професійного рівня працівників і, як наслідок – зниження собівартості і підвищення якості продукту. Таким чином, закон вартості є стимулом до покращення виробництва в цілому, запровадження досягнень НТР.

Фактори, які впливають на величину вартості товару:

1/ продуктивність праці – вимірюється кількістю виробленої продукції за одиницю часу. Якщо випуск збільшується при незмінних затратах живої праці (нова техніка, організація праці, підвищення кваліфікації), це означає підвищення продуктивності праці. Оскільки затрати праці не збільшуються, а кількість продукції зростає, то вартість одиниці продукції зменшується.

2/ інтенсивність праці – вимірюється затратами праці за одиницю часу (напр. швидше запущений конвеєр – з 5 км. / год до 7 км. / год). Інтенсивність праці веде до збільшення вартості продукту.

Між інтенсивністю і продуктивністю праці немає чіткої межі. Інтенсивність, якщо вона стає загальною нормою перетворюється у продуктивність праці (як, напр., спортивний рекорд).

3/ складність праці. Розрізняють працю:

а/ просту – яка не потребує спеціальної підготовки (напр. вантажник). Вона створює невисоку вартість.

б/ складну – яка потребує спеціальної підготовки і створює високу вартість (вчитель, інженер, адвокат).