Валеріана лікарська, Valeriana oficinalis l.

Російська назва - валериана лекарственная.

Для лікування використовують кореневище з коренями,

Хімічний склад: ефірна олія (0,5-3%), до складу якої входить камфен(близько 20%), валеріано-борнеоловий ефір, вільний алкогольборнеол,пінен, терпенол, сесквітерпен, сесквітерпінеол та вільні органічнікислоти (мурашина, оцтова, яблучна, масляна, ізовалеріанова); азулен,проазулен, алкалоїди валерин і хатинін (близько 0,02%), борнілестер (9,5%), метилнірилкетон, крохмаль, цукор, камедь, смолисті

речовини.

Фармакологічні властивості. Валеріана лікарська діє заспокійливо на центральну норвову систему, знижує збудливість її, а також спинного мозку, ослаблює спазм гладеньких м'язів, сповільнює ритм серця, знижує артеріальний тиск, розширює вінцеві судини, підсилює секрецію залоз травного каналу, збільшує жовчовиділення.

Показання до призначення: безсоння, істерія, неврастенія, вегетоневрози, нервові збудження і душевні переживання, епілепсія, іпохондрія, етапи непритомності, мігрень, неврози серцево-судинної системи та травного каналу (особливо спастичного характеру), метеоризм, понос, астма, спазм матки, клімакс, глистяна інвазія.

Способи застосування. Внутрішньо -холодний настій (10 г подрібненого кореневища або 1 столоиа ложка на склянку окропу, настоюю г. протягом 6-24 год) по 1 столовій ложці або настойку -по 20-30 крапель 3-4 рази на день; порошок - по 1-3 г на прийом.

Вільха сіра,Alnus inkana l Moench.

Російська назва - ольхa cерая.

Для лікування використовують шишки, листя і кору (краще молодих дерев).

Хімічний склад: у шишках міститься до 20% дубильних речовин, у тому числі танін (близько 2,5%), галова кислота (3,7%); в листі знайдено глікозиди гіперозид (0,013 г на 100 г листя), кверцитрин (0,0002 г на 100 г листя); кислоти: кофейну, хлорогенову, протокатехову; кора багата на дубильні речовини, тритерпенові сполуки, алкалоїди, глютинон.

Фармакологічні властивості. Вільху сіру використовують як в'яжучий, дезинфікуючий, протизапальний, кровоспинний і потогінний засіб.

Показання до призначення: гострі і хронічні захворювання травного каналу (порушення травлення, ентероколіт), артрит, подагра, запальні процеси в горлі, виразки і рани на шкірі та слизових оболонках.

Способи застосування. Внутрішньо -відвар з кори (15 г подрібненої кори на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3-4 рази на день або з шишок (40 г шишок на 200 мл окропу) по ¼-1/2 склянки 3-4 рази на день.

Зовнішньо - компреси, примочки, полоскання відваром кори або шишок.

Вільха клейка, Alnus glutinosa (l.) Gaertn.

Російська назва - ольха клейкая.

Для лікування використовують шишки та кору.

Хімічний склад: шишки містять дубильні речовини, галову кислоту (до 3,7%); листя - глікозиди гіперозид (13,3%), кверцитрин, органічні кислоти (кофейну, хлорогенову, протокатехову); кора -дубильні речовини (до 20%), тритерпеноїди.

Фармакологічні властивості. Вільху клейку використовують як потогінний, кровоспинний, в'яжучий, протизапальний, бактерицидний і болезаспокійливий засіб.

Показання до призначення - гострі і хронічні захворювання триного каналу, артрит, подагра, загальна втома від тривалого ходіння.

Способи застосування. Внутрішньо - відвар (4 г шишок або 15 г кори на 1 склянку окропу, варять 5-7 хв, після чого ще настоюють 2 год і проціджують) по 2-3 столові ложки 3-4 рази на день до їди. Зовнішньо - ванни з відвару.