Дуб звичайний, Qercus robur l.

Російська назва - дуб обыкновєнный.

Для лікування використовують кору молодих дубків і жолуді.

Хімічний склад: у корі міститься вільна галова й елагова кислоти, галотаніни (10-20%), катехінові таніни (0,4%), вуглеводи, смоли, пектинові речовини (6%), кверцетин, флобафен, цукри; в жолудях - дубильні речовини (5-8%), крохмаль (40%), жирна олія (5%), цукри; в листі -дубильні речовини і барвники, кверцитрин, кверцетин, пентози.

Фармакологічні властивості. Кору дуба застосовують як в'яжучий, протизапальний і протигнильний засіб, а в разі вживання всередину великих доз вона викликає блювоту.

Показання до призначення: кровотеча з ясен, запалення слизової оболонки рота і зіва (глосит, стоматит, ангіна), поганий запах з рота, флюс, захворювання шкіри (екзема, рани гнійні і різані, відмороження, тріщини), запалення слизової оболонки піхви, густі менструації, гастрит, ентерит, понос, хвороби печінки, випадання прямої кишки, отруєння грибами, алкалоїдами, солями міді і свинцю, рахіт, туберкульоз лімфатичних вузлів.

Способи застосування. Внутрішньо - холодний настій (1 чайну ложку подрібненої кори заливають двома склянками холодної води і настоюють протягом 6-8 год) по 2-3 столові ложки 3-4 рази на день.

Зовнішньо - ванни (загальні, ручні, ножні або сидячі), примочки, полоскання (холодні або гарячі - при флюсі), спринцювання. Для цієї мети готують відвар кори (1 частина подрібненої кори на 10 частин окропу, варять 30 хв, охолоджують 10 хв, проціджують, решту сировини вичавлюють і розводять водою до попереднього співвідношення). Для загальних ванн беруть 40-100 г кори на 1 літр окропу. При шкірних захворюваннях використовують також мазь - 1 частина згущеного відвару на 4 частини ланоліну.

Дурман звичайний, Datura stramonium l.

Російська назва - дурман обыкновенный.

Для лікування використовують листя.

Хімічний склад: алкалоїди гіосціамін, атропін, датурин, скополамін, білкові, дубильні (5-6%), мінеральні речовини, смоли, камедь.

Фармакологічні властивості. Дурман звичайний застосовують як протиспазматичний і болезаспокійливий засіб. Його дія визначається вмістом алкалоїдів, зокрема гіосціамін має наркотичні, снотворні, протиспазматичні, заспокійливі та болезаспокійливі властивості, розширює зіниці очей на тривалий строк, збуджує дихання, зменшує секрецію слинних, шлункових, потових, підшлункової залоз, знижує тонус гладеньких м'язів.

Показання до призначення: астма бронхіальна, спазматичний бронхіт, невралгія, неврастенія, судороги, хорея, епілепсія, німфоманія, синдром Мень'єра, морська і висотна хвороби, випадання матки, прямої кишки, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, холецистит, коліт, коль­ки різних органів, запор, бешиха, кон'юнктивіт.

Способи застосування. Інгаляції відваром (20 г подрібненого листя на 200 мл води), ванни (20 г листя на 1 відро води), примочки з відвару (1 чайна ложка подрібненого листя на півсклянки води).

Примітка. Лікування повинен проводити лікар.

Живокіст лікарський, Sumphytum oficinale .

Російська назва - окопник лекарственный.

Для лікування використовують кореневище з корінням.

Хімічний склад: алкалоїди лазіокарпін і циноглосин, глікоалкалоїд консолідин, алантоїн, аспарагін, сліди ефірної олії, дубильні речовини, галова і дігалова кислоти, крохмаль, смоли, слиз.

Фармакологічні властивості. Живокіст лікарський використовують як загальнозміцнювальний, болезаспокійливий, обволікаючий і протизапальний засіб. Він сприяє видаленню омертвілих тканин і покращенню регенерації ран. Алкалоїд лазіокарпін у великих дозах викликає параліч центральної нервової системи.

Показання до призначення: трофічні язви, ангіна, грип, стоматит, захворювання нирок, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, коліт, понос, параліч, радикуліт, загаль ний занепад сил. Використовується також для покращення апетиту і травлення.

Способи застосування. Внутрішньо - відвар (1 столова ложка сировини на 200 мл води, настояти 6-7 год в теплому місці) по 1 столовій ложці 3 рази на день.

Зовнішньо - уражені ділянки шкіри змащують соком або маззю із коріння (потовчене коріння змішати з мазевою основою в рівних частинах). Для полоскання, промивання або примочок використовують настій чи відвар.

Примітка. При перебільшенні дози можливе отруєння.