Психологія та педагогіка

Лекція з теми 1. Психологія як наука та практика

Питання

1. Предмет психології.

2. Психіка та її еволюція.

3. Методи психології.

1.Предмет психології

Психологія - (від грецького psyche – душа і logos – наука) – наука про факти, механізми і закономірності розвитку і функціонування психіки.

Психологія на сучасному етапі розвитку – це широко розвинута галузь знань, яка пов’язана з медициною, педагогікою, суспільними, природничими та технічними науками. Для психології сьогодні є характерним процес розподілу на окремі галузі [рис.1]. За спрямованістю діяльності психологів виділяють три великі групи галузей психології.

Між галузями психологічної науки існують тісні зв’язки. Теоретична психологія веде дослідження загальних закономірностей психіки, напрацьовує систему знань, що виступає фундаментом науково-прикладної та практичної психології. Вони в свою чергу постачають до теоретичної психології конкретні факти, випробовують теорію на практиці.

Науково-прикладна психологія займається дослідженням та оптимізацією психіки людини в умовах тієї чи іншої діяльності, різних станів здоров’я та правової поведінки.

Практична психологія функціонує як система спеціальних психологічних служб, основна мета яких безпосередня допомога реальним людям та організаціям у вирішенні психологічних проблем, що виникають у різних сферах їхньої життєдіяльності. До основних функцій практичної психології належать:

• аналіз і прогнозування поведінки й діяльності людини;

• активний соціальний та психологічний вплив;

• консультативно-методична робота;

• просвітницька робота;

• профілактична та психогігієнічна робота;

• реабілітаційна робота.

Таким чином, психологія – це наукове дослідження внутрішнього світу та поведінки людей і тварин, а також практичне застосування здобутих знань.

1)загальна психологія; 2)історія психології; 3)генетична; 4)соціальна; 5)порівняльна; 6)психофізіологія; 7)психологія особистості; 8)експериментальна; 9)диференціальна.

1)психологія праці; 2)інженерна психології; 3)психологія творчості; 4)авіаційна психологія; 5)військова психологія; 6)психологія управління; 7)економічна психологія; 8)психологія торгівлі; 9)психологія спорту; 10)екологічна психологія; 12)юридична психологія; 13)медична психологія.

психологічні служби: 1)сім’ї та соціального захисту населення; 2) системи освіти; 3) системи охорони здоров’я; 4) армії; 5)практична психологія -економіки та бізнесу; -праці та профорієнтації; -спорту тощо.

Рис. 1. Структура психологічної науки

У всіх сферах життя суспільства – економічній, політичній, освітній, медичній, культурі, спорті, юриспруденції тощо існують практичні завдання, для вирішення яких потрібна психологічна компетентність, психологічні знання [таб.1].

Таблиця1. Психологічна наука і суспільна практика

Виявлення резервів росту продуктивності праці

- психологічний аналіз трудової діяльності; - психологічні чинники працездатності і стомлення; запобігання травматизму, обумовленого психологічними чинниками; - подолання психологічних бар'єрів на шляху нововведень; - підвищення рівня мотивації праці.

Проектування, розробка й екс­плуатація тех­ніки

- облік психологічних чинників у системі «Людина - машина»; - дані про можливості людини щодо приймання, переробки, збереження інформації; -створення адекватної інформаційної моделі в керованому об'єкті.

Удосконалювання системи керування економікою

-керівництво діяльністю людей, засноване на знанні їхньої психології; - психологічне вивчення трудових колективів; -психологія управлінської діяльності.

Удоскона­лювання сфери обслуговування

-проблеми потреб і попиту, моди та реклами; - добір і підготовка кадрів у сферу обслуговування населення.

Охорона здоров'я людей

- зв'язок соматичних хвороб із психологічними властивостями; - медична психологія; - соціально-трудова реабілітація хворих; -спілкування лікаря і пацієнта.

Сфера навчання і виховання

-вивчення закономірностей і механізмів формування особистості; - визначення резервів і можливостей людини на різних вікових ступенях.

Вивчення стану суспільної свідомості

- політична реклама й агітація; - виборчі компанії; -детермінанти суспільних настроїв; - формування національної самосвідомості; - протиправна поведінка.

Незважаючи на велику розгалуженість, психологія зберігає спільний предмет дослідження – факти, закономірності, механізми психіки. Протягом історії психології уявлення про її предмет змінювались. Ці зміни відображено у таблиці 2.

Таблиця 2. Етапи становлення предмету психології як науки

Час виникнення	Провідне поняття	Стисле визначення
1	2	3
Десятки тисячоліть до н.е.	Душа в архаїчному розумінні	Двійник тіла, що живе власним життям та покидає тіло під час сну, смерті, непритомності.
Кінець ІV тис. до н.е.	Душа	Нематеріальна, незалежна від тіла пізнавальна та життєдіяльна основа. В античну епоху ототожнювалась з атомом, вогнем, повітрям, в епоху середньовіччя – із свідомістю як здатністю до рефлексії.
Перші століття н.е.	Свідомість	Сукупність мотиваційних, пізнавальних та емоційних властивостей індивіда.
Друга половина ХІХ ст.	Поведінка	Сукупність реакцій у відповідь на зовнішні подразники-стимули.
Кінець ХІХ ст.	Самосвідомість	Система уявлень індивіда про себе, що регулює його стосунки з іншими людьми, ставлення до себе, образ “Я”.
Початок ХХ ст.	Особистість	Соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, яка формується і виявляється у діяльності та спілкуванні. Містить мотиваційні, характерологічні, інтелектуальні, комунікаційні властивості суб’єкта діяльності.

Із середини ХІХ ст. психологія починає розвиватися як самостійна наука. Під впливом наукових досягнень у природничих науках, психологія встає на шлях експериментальних досліджень. Перша у світі експериментальна лабораторія з психології була заснована В.Вундтом у 1879 р. у німецькому місті Лейпцизі. Навколо неї складається велика наукова школа, утворюються нові лабораторії, кафедри, товариства, починають видавати журнали, тощо.

В кінці ХІХ- на початку ХХ ст. формуються нові школи та течії психології, які значно розширили уявлення про її предмет, завдання та методи. Це, перш за все, фрейдизм, біхевіоризм, гештальтпсихологія, французька соціологічна школа. Великий внесок у розробку теорії та методології психології внесли радянські психологи, які сформували та затвердили у вивченні психіки методологічні принципи детермінізму, єдності свідомості тадіяльності, розвитку психіки, принцип відображення, системно-структурний принцип. Друга половина ХХ ст. значною мірою привернула увагу психологів до проблем особистості, з’явились такі впливові напрямки, як гуманістична та когнітивна психологія.