Електрофорез.

Електрофорезом називають поділ БАР завдяки різній швидкості їхнього переміщення в електричному полі. Постійна швидкість досягається частинкою з зарядом q, у рідкому середовищі під впливом електричного поля з напруженістю Е, визначається балансом

.

Для глобулярних білків можна використовувати закон Стокса в застосуванні до опору сфери частинки, що має радіус і рухається в ньютонівській рідині з в'язкістю :

так, що .

Оскільки в загальному випадку кожний білок має свій власний, тільки йому результуючий заряд, то накладання електричного поля приводить до того, що різні білки рухаються з різними швидкостями. Таким шляхом суміш декількох білків можна розділити на індивідуальні компоненти. За допомогою зміни рН можна регулювати електрофоретичну рухливість білка. Якщо рl даного білка менша рН середовища, то його заряд і швидкість будуть негативними. Навпаки, білки з рl > рН будуть рухатися в позитивному напрямку. Цей принцип покладений в основу одного з методів визначення рl білків і інших речовин; у градієнті рН рl білка дорівнює рН, при якому його електрофоретична рухливість дорівнює нулю.

У методі електрофорезу в потоці рідка фаза рухається перпендикулярно направленню електричного поля, що дозволяє здійснювати неперервний поділ. При електрофорезі в гелі на рух молекул БАР впливають процеси адсорбції і десорбції, а також опір дифузії.

Кристалізація.

Процес утворення і росту кристалів з розчинів і газової фази називають кристалізацією. Зазвичай речовини мають строго визначені кристалічні ґрати, за винятком поліморфних речовин. Ряд речовин утворять кристалогідрати, причому кількість включених молекул води залежить від температури. Для утворення кристалів з розчинів необхідно перенасичення, обумовлене різницею вихідної концентрації і рівноважної концентрації насичення (граничної розчинності ). Кристалізація відбувається, коли перехід речовини з рідкого у твердий стан супроводжується зменшенням вільної енергії системи Ф, тобто

,

де р - щільність зародку кристала;

V і F - його об'єм і поверхня;

М - його молекулярна маса;

φ_{2 і} φ₁ - хімічні потенціали вихідної і нової фаз;

σ - міжфазний поверхневий натяг.

Для одержання крупнокристалевого порошку кристалізацію проводять при малому перенасиченні, у розчин уводять затравочні кристали, дрібні кристали видаляють у процесі кристалізації, кристалічний продукт повторно оброблюють у насиченому розчині (при цьому дрібні кристали розчиняються), вводять у розчин сторонні домішки, підвищують температуру (обмежено).

Методи кристалізації: випарювання розчинника (ізотермічний), охолодження гарячих розчинів (ізогідричний), одночасне охолодження і випарювання (комбінований), додавання в розчин інших речовин, що знімають розчинність (висолювання), вимерзання.

Схеми кристалізації: однократна (з повним поверненням маткового розчину і періодично повним зливом, з частковим його поверненням, з частковим поверненням після додаткового випарювання і кристалізації), дворазова з такими ж маніпуляціями маточним розчином, причому на злив дають матковий розчин після першого кристалізатора, а після другого - насичений матковий розчин повертають у перший кристалізатор.

У фармацевтичній промисловості кристалізацією виділяють тверді речовини з їхніх розчинів, розділяють суміші речовин на фракції й очищають їх від домішок. Для дуже глибокого очищення термолабільних речовин слідувало б використовувати зонну плавку, для поділу ефтетичних розплавів чи речовин з низькими коефіцієнтами розподілу - екстракціонну кристалізацію. При поділі ефтетичних і азеотропних розплавів доцільно сполучити процеси кристалізації і ректифікації.