- •Міністерство освіти і науки україни
- •Конспект лекцій
- •Застосування в фармації біотехнологічних методів
- •Етапи розвитку методу культури клітин, тканин і органів рослин
- •Основні терміни і поняття дисципліни
- •Загальна характеристика калусних клітин
- •Використання методу культури ізольованих клітин і тканин в синтезі біологічно активних речовин культура клітин як продуцент вторинних сполук
- •Типи культур клітин і тканин калусогенезу
- •Ізольовані протопласти, їх отримання і культивування
- •Умови культивування ізольованих тканин і клітин рослин та їх вплив на синтез бар
- •Стерилізація початкового рослинного матеріалу
- •Методи підвищення продуктивності культур тканин продуцентів бар
- •Культивування продуктивних клітинних штамів
- •Промислове культивування біологічно активних речовин основні процеси культивування клітин як біопродуцентів
- •Синтез вторинних метаболітов
- •Біореактори
- •Твердофазний спосіб культивування
- •Глибинне суспензійне культивування
- •Іммобілізовані системи клітин
- •Біосинтез бар
- •Попередня обробка біомаси
- •Виділення та очищення бар
- •Способи очищення біологічно активних речовин (бар) рослинного, тваринного походження, отриманих на основі біосинтезу.
- •Методи осадження бар із розчинів.
- •Розділення бар за допомогою мембран.
- •Діаліз і електродіаліз.
- •Ультрафільтрація.
- •Зворотній осмос.
- •Сорбція.
- •Сорбціонні процеси.
- •Адсорбційно-хроматографічні методи.
- •Іонообмінна хроматографія.
- •Іонообмінні матеріали.
- •Основні величини, що характеризують іонообмінний процес. Обмін органічних речовин.
- •Гель-фільтрація.
- •Гідрофобна хроматографія.
- •Сорбенти для гідрофобної хроматографії.
- •Деякі типи кремнеземних сорбентів для офх біологічно активних речовин
- •Афінна хроматографія.
- •Сорбенти для афінної хроматографії.
- •Електрофорез.
- •Кристалізація.
- •Екстракція в системах рідина-рідина.
- •Одноступінчата екстракція.
- •1, 2, 3, 4, 5, 6 – Відцентровані екстрактори
- •Одержання готової продукції (п'ята стадія)
- •Виробництво рекомбінантних фармацевтичних білків трансгенними рослинами -«молекулярне фермерство»
Афінна хроматографія.
Цікавим хроматографічним методом є афінна хроматографія, заснована на нативній специфічності деяких біополімерів, особливо якщо вони містяться в культуральній рідині в невеликих концентраціях – менше
1 мкг/мл. В цьому методі гарний поділ досягається за рахунок специфічної взаємодії між іммобілізованим агентом і розчиненою речовиною.
Між афінною хроматографією й іншими більш традиційними методами адсорбційної чи іонообмінної хроматографії існують значні розходження. У традиційних хроматографічних методах спочатку адсорбуються всі компоненти суміші, а їхній поділ здійснюється на стадії десорбції за допомогою, наприклад, заміни концентрації елюенту, чи концентрації солей у елюенті, чи поступового підвищення рН елюента. Навпаки, специфічність афінної хроматографії визначається в основному на стадії сорбції (рис. 3). Тому в афінній хроматографії через стовпчик доцільно пропускати розчин поділюваної суміші протягом досить тривалого проміжку часу, поки не буде досягнуто насичення нерухомої фази, тому що в ній адсорбуються практично тільки виділені з'єднання. Таким чином, проведення поділу БАР в афінній хроматографії наближається до звичайної сорбції в нерухомому шарі аж до насичення шару адсорбенту і різко відрізняється від звичайного поділу багатокомпонентної суміші, що вводиться в стовпчик однократно у вигляді концентрованого розчину.
Рис. 3. Схематичне представлення афінної хроматографії:
а - уведення суміші речовин; б - розділення; в - елюювання зв’язаного з нерухомою фазою компонента суміші
В цьому методі гарний поділ досягається за рахунок специфічної взаємодії між іммобілізованим агентом і розчиненою речовиною. Показані три стадії: введення суміші речовин а, поділ б; елюювання, пов'язане з нерухомою фазою компонента суміші в.
Сорбенти для афінної хроматографії.
Сорбентами для афінної хроматографії в основному є полімери, які використовуються для гельпроникаючої хроматографії, після цілеспрямованої модифікації (агарози, поліакриламіди, целюлози, пористе скло).
Найважливіший параметр при модифікації вихідних матриць є об'ємна концентрація, що відповідає угрупованню, яка, як правило, вибирається емпірично. Другий найважливіший параметр - стабільність нанесеного афінату в процесі сорбції - елюації. Якщо афінатами є білки, наприклад, поліклональні чи моноклональні антитіла, білкові і пептидні інгібітори, то стабільність шару афінату можна підвищити, проводячи додаткову міжмолекулярну зшивку. Концентрацію зливаючого агента (наприклад, глутарового альдегіду) потрібно вибирати з урахуванням необхідності уникнути істотної зміни конформації зшитих білків, що часто приводить до втрати афінату.
При виборі вихідного сорбенту приходиться приділяти увагу скороченню розмірів доступних областей у порах після введення в них протяжних афінатів. Тому матриці для біоспецифічної хроматографії з об’ємними афінатами повинні мати діаметри пор, які перевищують в 3-5 разів суму хроматографічних діаметрів макромолекул комплексів антиген-антитіло, білок-інгібітор і т.д..
При використанні білків у якості афінатів потрібно враховувати гетерогенність сорбційних центрів, обумовлену такими факторами, як гетерогенність білків до приєднання (вплив протеаз і денатурації, зміна структури і властивостей афінатів у процесі приєднання), а також у процесі поділу. Цей фактор виявляється особливо суттэвим з точки зору впливу навантаження на стовпчик як при сорбції, так і при виборі умов десорбції.
Сутність методу біоспецифічної хроматографії полягає в тому, що між одним або обмеженим числом білків-ферментів з безлічі наявних у фракційній суміші і полімерним сорбентом утворюється досить стабільний зв'язок, у результаті чого ці білки з розчину переходять на нерозчинний сорбент, що підвищує його селективність.
Висока селективність біоспецифічних сорбентів забезпечується тим, що в якості лігандів використовуються речовини, специфічно взаємодіючі з активним центром виділюваного ферменту. Центром зв’язування служать приєднувальні до полімерним матриць субстрати, їхні аналоги, оборотні інгібітори, коферментн, антитіла й інші речовини, звичайно названі лігандами.
Таблиця 3.
Очищені препарати |
Ліганди |
Ферменти |
Субстратний аналог, інгібітор, антиген, вірус, антитіла |
Гормони, вітаміни |
Рецептор, білок-переносник |
Другим компонентом біоспецифічного сорбенту є полімерна матриця, до якої приєднується ліганд. Матрицею може бути будь-який полімер, у тій чи іншій мірі задовільнячи наступні вимоги:
- великопористість гелевої структури;
- гідрофільність, що забезпечує гарну взаємодію її з водою і відсутність неспецифічного зв’язування білків по гідрофобних центрах;
- відсутність у структурі зарядженних груп;
- здатність полімеру легко активуватися визнвченими хімічними агентами.
Вказаним вимогам відповідають: синтетичні полімери -поліакриламіди, сферони, а також великопористе скло і силікагелі.
Зазвичай хроматографічний процес складається з послідовно мінливих етапів сорбції, видалення несорбованих білків і елюациї сорбованих ферментів.
Великі перспективи відкриває використання моноклональних антитіл для приготування афінних гелів. Досить 4,0-5,0 антитіл, щоб приготувати 1 л афінного гелю. Такі гелі успішно застосовують для виділення із середовища культивування тваринних клітин, наприклад, гормону росту людини - самототропину й інтерферону.
Направлений синтез біоспецифічних сорбентів і вибір режимів афінної хроматографії дозволяє домогтися таких високих ступенів очищення БАР, які недоступні для інших хроматографічних прийомів. За одну стадію ступінь очищення може досягати 102-103 разів.
По своїй природі афінна хроматографія є варіантом адсорбційної хроматографії і її основні закономірності близькі оберненофазній і іншим видам адсорбційної хроматографії. Використовуючи рівняння
,
можна
показати, що втримання БАР відбувається
тільки за умови
,
коли концентрація іммобілізованого
афінату
більше константи дисоціації комплексу
фермент-афінат, наприклад, відносне
утримання
при
=
1 моль/л можливе при величині константи
дисоціації
моль/л.
Очевидно, що при використанні афінатів
з більшою величиною
необхідно
підвищувати концентрацію іммобілізованого
афінату. Навпаки, при використанні
афінатів з дуже малими величинами
можна одержати ефективно утримуючі
сорбенти навіть при невеликих концентраціях
афінатів.
