Гель-фільтрація.

Гель-фільтрація, чи хроматографія на молекулярних ситах, дозволяє розділяти речовини з різними молекулярними масами. В такому випадку насадка стовпчика складається із частинок гелю з визначеним діаметром пор. Якщо розмір молекул більший діаметра пор, то вони не можуть дифундувати в гель і бистро проходять через стовпчик, тоді як молекули меншого розміру проникають у гель і тому рухаються повільныше (рис. 2).

Рис. 2. В хроматографії на молекулярних ситах молекули

більшого розміру швидше проходять через стовпчик, а молекули

меншого розміру затримуються, проникаючи в частинки гелю.

Як сорбенти звичайно використовують сефадекси G₂₅, G₅₀, G₇₅, G₁₀₀, що складаються з полімерних ланцюгів полісахариду декстрана, з’єднані через визначені проміжки поперечними зв'язками, що утворюють своєрідні молекулярны сита. У хіміко-фармацевтичної промисловосты більш широке застосування знаходять сефадекси G₂₅ і G₅₀ у вигляді гранул з діаметром пор 100- ЗО мкм і 20-80 мкм відповідно. Проникність мембрани для кожної з речовин суміші визначається величиною молекули. У цьому зв'язку гель-хроматографію іноді називають молекулярним просіванням. Визначений об’єм розчинника вимиває зі стовпчика речовини з більшою молекулярною масою (сефадекси G₂₅), і з меншою молекулярною масою (сефадскси G₂₅, G₅₀).

Основною величиною, вимірюваною в гель-хроматографії, є утримуваний об’єм V_e :

V_e=V₀+K_d ·V_p ,

де V₀ і V_p – об’єми рухливої і нерухомої хроматографічних фаз;

K_d - коефіцеієнт розподілу, який залежить від відношення розмірів молекул і пор.

Гель-фільтрація - метод, малочутливий до складу зразка, використовується в основному при видаленні осаджувача, заміні буфера і знесоленні.

Гідрофобна хроматографія.

Метод гідрофобної хроматографії використовують для поділу БАР на основі гідрофобних властивостей, характерних для біологічних об’єктів.

В основі механізму селективності при гідрофобній хроматографії лежить прояв так званого гідрофобного ефекту, а також модуляція електровалентних взаємодій, внаслідок пониження локального діелектричного постійного середовища при введенні неполярних радикалів чи зниженні активності розчинника.

Гідрофобна хроматографія реалізується у вигляді декількох різних процесів. У варіанті, що найчастіше зустрічається, сорбція амфільних з'єднань гідрофобними сорбентами здійснюється з розбавлених водних розчинів при низьких значеннях рН (2,0-4,0), а елюація - шляхом зниження так званої елюатропної сили рухливої фази, що досягається зміною рН, зменшенням полярності елюента (при додаванні спиртів, детергентів і інших органічних модифікаторів). Цей вид хроматографії одержав назву оберненофазної (ОФХ).

При уведенні у розчин амфільних з'єднань, які здатні вступати у взаємодію з розділюючими менш гідрофобними компонентами, останні все-таки можна розділити. Таким методом на неполярних сорбентах вдається розділити навіть іонізуючі з'єднання, якщо додати в розчин протилежно заряджені амфільні з'єднання, які здатні утворювати іонні пари з компонентами, що вивчаються. Цей вид хроматографії був названий іон-парною оберненофазною хроматографією.

Гідрофобна взаємодія реалізується також і при так званій висолюючій хроматографії (ВХ), часто називаємою хроматографією гідрофобних взаємодій, основний прийом якої полягає в сорбції амфільних з'єднань з водних розчинів при великій концентрації солей з наступною елюацією солевими розчинами з більш низькою іонною силою чи водою. Іноді елюацію здійснюють таким чином, що одночасно з зменшенням концентрації солі підвищують концентрацію гідрофобного витискувача. Як в оберненофазній, так і висолюючій хроматографії можуть використовуватися ті самі типи сорбентів із пришитими неполярними радикалами.