3. Сутність і функції грошей.

Гроші виконують п’ять функцій:

1. Міра вартості;

2. Засіб обігу;

3. Засіб утворення скарбів;

4. Засіб платежу;

5. Світові гроші.

3.1. Гроші, як “міра вартості”.

Вартість товару, вимірена в грошах – ціна товару. Сучасні ціни фактично формуються на основі затрат виробництва і вимірюються паперово-кредитними грошами.

3.2. Гроші, як “засіб обігу”.

Гроші стають тим інструментом, за допомогою якого можна швидко і просто обмінюватись товарами. “Продам” – це обмін товару на гроші, а “купівля” – обмін грошей на товар.

3.3. Гроші, як засіб утворення скарбів або нагромадження.

Купити, непродавши, неможливо, - але продавши ніхто не зобов’язаний миттєво купувати. Коли від “бартера” перейшли до грошей, з’явилась можливість не купувати зразу ж, а накопичувати гроші для придбання необхідної речі в майбутньому.

3.4. Гроші як засіб платежу.

Існує необхідність купувати товари в кредит. Коли наступає термін розрахунку – гроші виконують функцію засобу платежу.

3.5. Світові гроші.

Коли гроші виходять за межі своєї країни, обслуговують міжнародну торгівлю, позики, інші зовнішньоекономічні зв’зки, то виконують функцію світових грошей.

4. Закони грошового обігу. Інфляція.

4.1. Сутність грошового обігу, грошові системи. Закон Коперника-Грешема.

Грошовий обіг – це безперервний рух грошей у сфері обігу, коли гроші виконують функції засобу обігу і засобу платежу (коли ними сплачують за товари і послуги).

Грошовий обіг здійснюється у формі законодавчьо закріпленою державної грошової системи, що складається з:

• основної грошової одиниці (“гривня”, “рубль” і т.д.);

• “масштабу цін” (золотий зміст основної паперово-грошової одиниці);

• види грошей (“банкноти” та “казначейскі білети”);

• порядку емісії грошей;

• регулювання грошового обігу.

Грошові системи:

1) Металева система в своєму розвитку пройшла етапи:

VIII-XIVст. – “срібний стандарт”

XV-XVIIIст. – “біметалізм”

XIX-сер.XXст. – “золотий стандарт”

“Срібний стандарт” – грошова система, заснована на обігу срібних монет, що виступали повноцінними ходячими монетами і були основним платіжним засобом. Мав місце в Центральній Європі через брак золота.

“Золотий стандарт” – грошова система, що існувала практично в усіх країнах. Головна грошова одиниця карбувалася тільки в золоті (з правом необмеженого обміну паперових грошових знаків на золото).

Але був проміжок часу, коли разом існували золотий і срібний стандарти. Це був період біметалізму. Незважаючи на всі укази уряду про встановлення співвідношення вартостей золотих і срібних монет, реальне співвідноення їх вартостей постійно змінювалися. Всі спроби стабілізувати це співвідношення виявилися марними (в античні часи співвідношення вартостей золота і срібла складало 1:10, в XVII-XVIIIст. – 1:15, в 1900р. – 1:33, в 1950р. – 1:50).

Біметалізм визнавав якості рівноправно-повноцінних і золоті, і срібні монети.

Покупці, маючи законне право вибору засобу платежу, розплачувалися монетами з того металу, який в данний момент мав нижчу вартість.

Більш “дорогі” монети – “виходили” з обігу, їх “приховували”.

Цей феномен знайшов відображення у вигляді “закону Коперника-Грешема”.

Суть ось в чому – “погані” гроші витискують з обігу “гарні” гроші.

Цей закон має місце і в межах грошової системи на сучасному рівні: цінні номінали і валюта приховуються, а сфера грошового обігу заповнюється “розмінними” грошовими знаками.

В умовах біметалізму, держава, як правило, обмежує карбування срібних монет, підвищуючи цим самим їх вартість, і необмежує карбування золотих.

Біметалізм, що штучно підтримував назву “шкутильгаюча валюта”.

2. Паперово-кредитна система.

Заснована на кредитних засобах обігу, а саме:

• векселя (боргове зобов’язання);

• чеках (вимога перераховувати гроші з банківського рахунку однієї особи - іншій);

• банкнотах (вексель банкіра).

Кредитні засоби обігу повинні бути ліквідними.

Ліквідність – це здатність грошей (або всіх речей, що виконують роль грошей) обмінюватись на будь-який товар чи послугу.

Всі ринкові цінності, групуючись за ступінню ліквідності утворюють “грошові агрегати”.

Розрізняють наступні грошові агрегати – “М1”, ”М2”, “М3” та “L”:

М1 – це – готівкові гроші

+

- банківські рахунки

до востебования.

М2 – це – все перелічене (М1)

+

- термінові рахунки.

М3 – це – все перелічене (М1+М2)

+

- крупні депозитні сертифікати

L – це - все перелічене (М1+М2+М3)

+

- цінні папери (облігації, векселя) з тривалим (більш ніж 18 місяців) терміном погашення.

Нам добре відомі “готівкові гроші ”, але з загальної грошової маси їм припадає лише невелика частка засобів обігу.

Основою ж сучасної гршової системи є не готівка, а поточні чекові рахунки (в нашій практиці – “вклады до востребования”). Це ті самі гроші , хоча й “ невидимі”.

4.2. Кількість грошей, необхідних для обігу.

Людей завжди цікавило те, яка кількість грошей необхідна для товарообороту і як ця кількість впливає на економіку. Розкриті закони грошового обігу.

Сьогодні цю кількість визначають за формулою, що отримала назву “рівняння обміну” або “рівняння Фішера”:

М×V = P×Q, де

М – величина грошової маси, що знаходиться в обігу;

V – середня швидкість обігу однієї грошової одиниці;

Р – середній рівень цін;

Q – реальний обсяг валового національного продукту (кількість товарів).

Можна розрахувати кожен з елементів:

а) кількість грошей, необхідних для обігу

;

б) середній рівень цін

.

Подібні розрахунки реально зробити складно, але рівняння обміну дозволяє відповісти на питання про кількість грошей необхідних для обігу в даний момент.

На питання про кількість грошей, необхідних для обігу в свій час, до І.Фішера (1867-1947), відповів К.Маркс (1818-1883). Саме марксиський підхід ми і будемо розглядати.

Розглянемо закони грошового обігу, запропоновані К.Марксом.

4.2.* Кількість грошей, необхідних для обігу.

Гроші виконують функцію засобу обігу і засобу платежу.

В кожен даний період в країні обертається певна кількість грошей.

Фактори, що визначають кількість грошей:

1. кількість поданих на ринку товарів;

2. рівень товарних цін;

3. швидкість обігу грошей (кількість оборотів).

Кількість грошей залежить перш за все від кількості товарів, які обертаються.

На кількість грошей впливає рівень товарних цін.

Ці два показники утворюють “суму товарних цін”:

å Товарних цін = å Кількості товарів ´ å Цін на товари.

Швидкість обігу грошей вимірюється числом оборотів грошової одиниці за певний період часу.

Таким чином:

Кількість грошей, необхідних для обігу прямо пропорційна кількості товарів, які знаходяться в обігу і рівню цін на них і обернено пропорційна швидкості обігу грошей.

4.3. Первинність товарного і другорядність грошового обігу.

Рух грошей сприяє обігу товарів.

Кількість грошей в обігу залежить від умов виробництва. Чим вище суспільний розподіл праці – тим більше товарів. Чим вище рівень продуктивності праці – тим нижче ціни.

Кількість грошей в обігу залежить від цін на товари, а не навпаки.

Ціна товару – то грошовий вираз вартості товару, складається ще до обігу. В обігу виступає лише необхідна кількість грошей.

4.4. Залежність кількості грошей в обігу від вартості грошей.

Кількість грошей в обігу залежить від рівня товарних цін, а ціни на товари визначаються вартістю самих товарів і вартістю грошей.

Кількість грошей в обігу знаходиться в оберненій залежності від вартості грошей.

Наприклад, якщо вартість золота зменшиться вдвічі (підвищилась продуктивність праці в золотопромисловій галузі), то:

- при інших рівних умовах, ціни товарів підвищаться вдвічі і знадобиться вдвічі більша кількість грошей.

Після відкриття Америки ціни в європейських країнах різко підвищилися через те, що пропозиція золота перевищила попит на нього.

Підвищення цін збільшує кількість грошей.

4.5. Вплив функції засобу платежу на кількість грошей в обігу.

За товари відднані в кредит необхідно розплатитися у визначений термін.

Функціонування грошей в якості засобу платежу скорочує загальну кількість грошей, яка необхідна для обігу.

Боргові зобов’язання погашаються не готівкою, а безготівковими розрахунками.

Висновок законів

грошового обігу:

1. кількість товарів, які знаходяться в обігу прямо впливає на кількість грошей;

2. рівень товарних цін – прямо впливає на кількість грошей;

3. ступінь розвинутості кредиту має обернений вплив на кількість грошей;

4. ступінь розвитку безготівкових розрахунків має обернений вплив на кількість грошей;

5. швидкість обігу грошей обернено впливає на кількість грошей.

Маємо формулу:

, або

кількість грошей, необхідних в якості засобу обігу і засобу платежу дорівнює сумі товарних цін мінус сума цін товарів, поданих вкредит плюс сума платежів по борговим зобов’язанням мінус сума взаємопогашуваних платежів поділених на середнє число оборотів грошей.

Задача на закони грошового обігу.

В обігу знаходиться 150 у.г.о. Сума товарних цін дорівнює 800 у.г.о., сума платежів – 130 у.г.о., сума взаємозарахованих безготівкових платежів – 50 у.г.о., а в кредит подано товарів на 80 у.г.о. Кількість оборотів грошової одиниці – 4 рази.

Охарактеризуйте стан грошового обігу, назвіть заходи, які необхілно впровадити для нормалізації грошового обігу.

Рішення.

Кількість грошей, необхідних для обігу знаходимо за формулою:

КГ факт = 150у.г.о., а КГ необх. = 200у.г.о.

Відповідь: В обігу невисьачає грошей, що негативно позначиться на економіці, якщо не нормалізувати грошовий обіг за рахунок таких змін:

1. можна зменшити ціни на товари;

2. необхідно збільшувати обсяги кредиту;

3. можна подовжити терміни оплати платежів;

4. є можливість дозволити взаємозарахунки;

5. треба прискорити обороти обміну одноіменної грошової одиниці.

4.6. Сутність інфляції, форми прояву та її типи.

Гроші, як товари, мають ціну. Ціна товарів виражається в кількості грошей, а ціна грошей – в кількості товарів (які можна придбати за певну кількість грошових знаків).

Ціна грошей отримала назву “купівельна спроможність”.

Коли ціни зростають – купівельна спроможність падає, коли ціни зменшуються – купівельна спроможність збільшується.

Купівельна спроможність грошей має обернений зв’язок з рівнем цін на товари і послуги.

Зниження купівельної спроможності грошей через зростання цін називається “інфляція” (підвищення ж купівельної спроможності грошей через зниження цін називається “дефляція”).

Щоб зрозуміти сутність інфляції необхідно врахувати наступне:

1. Інфляція – макроекономічний процес, що охоплює всю економіку, ціни на всі товари.

2. Інфляція – не будь-яке зростання цін, а лише те, що зменшує купівельну спроможність грошей, знецінює їх.

3. Інфляція – збільшення кількості грошей, необхідних для обігу, а дефляція – зменшення.

Інфляція – порушення законів грошового обігу.

Зменшення товарної маси по відношенню до грошової породжує привищення попиту над пропозицією. Така ситуація має назву “інфляція попиту”.

Так звана “інфляція витрат” виникає як наслідок підвищення заробітньої платні робітникам через зростання цін і зменшення купівельної спроможності грошей. Цей різновид інфляції має небезпеку переростати в “іфляційну спіраль”.

Розрізняють “відкриту” та “подавлену” інфляцію.

Відкрита інфляція притаманна країнам з ринковою економікою, де вільно взаємодіють попит – пропозиція.

Подавлена інфляція притаманна економіці з адміністративним контролем над цінами і доходами; породжує дефіцит товарів.

В залежності від темпів інфляції розрізняють три її рівня:

• “повзуча” (середньорічний темп приросту цін не більше 10%),

• галопуюча (10 – 100%) та

• “гіперінфляція” (більше 100%).

Наслідки інфляції:

• знецінюються багаторічні гроові заощадження всіх учасників економіки;

• безглуздо перетворювати частину доходів в збереження;

• всі доходи використовують на споживчі блігі, що створює ажіотажний попит і зростання цін;

• скорочується обсяг кредитів, інвестицій, що призводить до скорочення обсягу виробництва і до безробіття;

• зупеняються підприємства з довгим циклом виробництва;

• знижується підприємницька активність.

4.7. Шляхи подалання інфляції.

Для боротьби з інфляцією держава проводить антиінфляційну політику, яка передбічає:

• зростання виробництва і насичення ринку товарами;

• структурну та конверсійну перебудову економіки;

• обмеження емісії грошей;

• скорочення дефіциту державного бюджету;

• стимулювання заощаджень та інвестицій;

• приватизацію і стимулювання середнього і малого бізнесу;

• регулювання валютного курсу;

• ослаблення інфляційних очікувань;

• роздержавлення, приватизації, розвиток підприємства;

• проведення грошової реформи конфіскаційного типу.

У результаті проведення гроової реформи у вересні 1996 року тимчасово грошова одиниця купонокарбованець була змінена новою українською національною валютою – гривнею, яка стала єдиним законним засобом платежу на території України. Введення гривні стало одним із важливих факторів значного зниження рівня інфляції та стабілізації грошового обігу в країні.

5. Виникнення конкреції, її форми і роль у розвитку суспільного виробництва.

Конкуренція (від лат. сoncurere – “зіштовхування”)

• Економічне змагання за досягнення кращих результатів в будь-якій діяльності.

• Боротьба товаровиробників за більш вигідні умови господарювання і отримання найвищого прибутку; боротьба за споживача.

• Елемент ринкового механізму, взаємодія суб’єктів господарювання в процесі виробництва та в збуті продукції.