3. Непрямі податки

Податок на додану вартість (ПДВ). Це непрямий податок, що включається в ціну товару і становить частину приросту вартості, створюваної на всіх стадіях виробництва, надання послуг або після митного оформлення, і внесений до Державного бюджету. Механізм ПДВ закріплений « Податкови кодексом"

Платником такого податку є особа, яка зобов’язана утримувати і вносити до бюджету податок, сплачений покупцем, чи особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платником ПДВ може бути особа:

1) яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

2) яка імпортує товари (супутні послуги);

Об’єктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів і послуг, місце здійснення яких розташоване на митній території України; ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту, поставки транспортних послуг з перевезення пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.

Закріплення в нормативному акті ставки ПДВ 20% припускає і ставку 16,67%. Хоча фактично йдеться про одну ставку, яку використовують на різних стадіях нарахування податку. Ставка 20% є основною і поширюється на обороти, обчислені за цінами, в яких не враховано ПДВ. У разі використання цін і тарифів, у яких враховано ПДВ, застосовують ставку 16,67%, що є похідною від ставки 20%.

Об’єкти оподаткування, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, і операцій, до яких застосовується нульова ставка, обкладаються податком за ставкою 20%. Податок становить 20% бази оподаткування і додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Сплачується ПДВ не пізніш як двадцятого числа місяця, наступного за звітним періодом.

Суми податку на додану вартість зараховують до державного бюджету і використовують насамперед для бюджетного відшкодування податку на додану вартість і формування бюджетних сум, що спрямовуються як субвенції місцевим бюджетам.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду. Він складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі у разі їх імпорту) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Акцизний збір. Є одним із непрямих податків. В сучасних податкових законодавствах акцизи звичайно посідають наступне місце після ПДВ (або податків, що його замінюють) і за значенням, і за обсягами надходжень до бюджету. Однак податкові системи XIX ст. включали акцизи як основний канал забезпечення непрямого оподаткування, і нерідко термін "акциз" застосовувався як синонім усієї системи непрямих податків.