Бранхінекта східна
Branchinecta orientalis G.O Sars, 1901
Природоохоронний статус виду:
Зникаючий
Чисельність i причини її зміни:
В Україні чисельність виду незначна. Причини зміни чисельності: знищення водойм у зв’язку із сільськогосподарським розвитком, зміна гідрологічних умов, урбанізація (у тому числі зведення дорожніх конструкцій і туризм у місцях знаходження виду
Особливості біології та наукове значення:
Мешканець весняних прісних калюж та постійних мезо- та полігалійних ставків (8-25%).
Морфологічні ознаки:
Тіло складається з 11 торакальних сегментів, кожний несе пару листоподібних ніжок. Другі антени двосегментні, непалочичкоподібного бокового утвору на кінці першого сегмента. У самок в дистальній частині по внутрішньому краю антени мають округлі вирости. Церкоподи у обох статей довгі, по краях опушені волосками
Режим збереження популяцій та заходи з охорони:
Збереження біотопів
Гіпаніс левіускула
Hypanis laeviuscula (Milachevitch, 1916)
Природоохоронний статус виду:
Вразливий
Чисельність i причини її зміни:
Чисельність виду незначна. На чисельність виду впливають солоність та аерація, потрібно уникати заходів по розпрісненню або зарегулюванню водойми, не допускати замулення водойми.
Особливості біології та наукове значення:
Бентосний вид, глибоко заривається в мулистий ґрунт.
Морфологічні ознаки:
Черепашка овальна, тонкостінна, крихка, плоска з мало виступаючими верхівками, розташованими ближче до переднього краю. Поверхня вкрита вузькими ребрами (до 25), міжреберні проміжки в передній частині вузькі, а в задній поширюються. Замкова площадка дуже вузька, зуби відсутні. Мантійний синус язикоподібний, доходить до середини довжини черепашки. Забарвлення біле, рожеве і жовтувате. Довжина черепашки до 37 мм, висота - до 17 мм, ширина - до 9 мм.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони:
Збереження біотопів.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:
Не здійснювалися.
Господарське та комерційне значення:
Молодь виду є їжею для осетрових риб.
Гадюка степова
Vipera renardi (Christoph, 1861)
Природоохоронний статус виду: Вразливий
Чисельність i причини її зміни: На більшій частині території України чисельність виду низька, у деяких районах він вже зник. У багатьох степових заповідниках Лівобережжя та на о. Джарилгач це звичайна змія (1-10 ос/га), у Присивашші та на Керченському п-ві подекуди численна (20-60 ос./га, інколи більше). Причини зміни чисельності: розорювання, забудова, суцільне заліснення, перевипас або регулярне випалювання степових ділянок, знищення змій людиною, а також нелегальні масові заготівлі гадюк для утримання у серпентаріях.
Особливості біології та наукове значення: Активна з другої половини лютого-березня до кінця жовтня - початку грудня. Ховається переважно у норах гризунів. Живиться весною дрібними гризунами (в основному полівками) та ящірками, влітку і восени майже виключно прямокрилими. Парування - у квітні-травні. Яйцеживородний вид. Молодь (1-31 ос.) народжується з середини липня до середини вересня. Отруйна, але загрози життю людини не становить. Має велике наукове значення.
Морфологічні ознаки: Змія невеликих розмірів: довжина тулуба, як правило, менше 60 см; хвіст короткий, завдовжки 4-6 см у самок і 5-8 см у самців. Луска з вираженим реберцем, навколо середини тулуба 21 ряд лусок. Зверху тіло бурувато-сіре, з бурою або чорною зигзагоподібною смугою вздовж хребта. Черево пістряве або майже чорне.
Господарське та комерційне значення: Приносить користь, знищуючи мишоподібних гризунів та саранових. У степових екосистемах України може відігравати значну роль. Отрута використовується у медицині. І отрута, і самі змії мають велике комерційне значення.