3.3. Особа злочинця

Іншою, не менш важливою проблемою при вивченні особи зло­чинців з розчленуванням трупа є їх класифікація. Дослідження в цьому напрямі проводяться вже досить тривалий період часу, але потрібно помітити, що загальноприйнята система їх класифікації в даний момент відсутня, що можна пояснити складністю проблеми. Проте, існує немало класифікацій за найрізноманітнішими критеріями.

Так, класифікуючи осіб, що вчинили насильницькі злочини на: «злісних», випадкових і проміжну групу, основним критерієм слід вважати міру їх суспільної небезпеки, а додатковою диференціюючою ознакою - мотив. При вивченні досліджуваної групи злочинів важливо виділяти: 1) мотиви, домінуючі виключно в конкретному різновиді цих вбивств, і 2) мотиви, одночасово характерні для декількох підгруп у межах даної категорії злочинів. Сексуальні мотиви домінують і є типовими виключно для групи сексуальних убивств. А при сексуально-садистських убивствах злочинець реалізовує і свої сексуально-перекручені потреби, властиві тому або іншому виду сексуальних актів [15; 78].

Для «побутових вбивств» типовими є : ревнощі (7%), користь (21%), помста (8%), прагнення позбутися близької особи (старих, дітей), що ускладнює стано­вище злочинця (4%). Але найбільш поширеним мотивом є вчинення злочину на ґрунті особистих ворожих відносин (62%).

Якщо розглянути типові категорії осіб, що вчинили вбивства з розчленуванням трупа на побутовому ґрунті, то можна виділити декілька груп. До першої групи (41%) відносяться особи, що ведуть антигромадський спосіб життя, були судимі за умисні злочини і не стали на шлях виправлення. Це особи з насильною установкою, які за своїм бажанням вступають у конфліктну ситуацію і беруть активну участь в її розвитку і доведенні до логічного завер­шення. Етично-психологічні параметри, як вбивць, так і потерпілих, досить близькі. Ця група найбільш небезпечних вбивць названа «злісні». Раніше вони нерідко вже скоювали злочини проти особи або громадського порядку, система­тично зловживали алкоголем [20; 123].

Щодо особистих властивостей і етично-психологічних характеристик, то щодо кожного з віднесеної до цієї групи злочинця, можна з упевненістю сказати, що вчинення вбивства було для нього виявом стійкої виразно вираженої анти­громадської спрямованості. Характерними для них є: вияв жорстокості і цинізму, егоїзму, неуцтва і повної відсутності культурних інтересів. Цю групу відрізняє низький культурний і освітній рівень, що цілком пояснює і примітивізм потреб злочинців і вузькість інтересів. Лише 4% злочинців мали вищу освіту, освітній рівень інших вбивць досить низький (від 5 класів до середнього спеціального). Вивчення цієї групи має важливе криміналістичне значення, оскільки дозволяє виявити закономірний ланцюг кореляційних взаємозв'язків між такими елементами криміналістичної характеристики, як «особа злочинця - спосіб вчинення - типові сліди». Для злочинців цієї категорії характерне вчинення вбивства особливо жор­стокими способами, що супроводжується болісним катуванням і нанесенням мно­жинних колото-різаних та інших ушкоджень своїй жертві. Крім цього, типовою є і акумуляція ознак офензивного і дефензивного способів розчленування - змішаний спосіб розчленування, а відчленування частин тіла, знівечення особи може носити прижиттєвий характер. Важливим в цьому відношенні уявляється і дослідження психопатологічного аспекту. Це дозволило виявити наявність у більшості з них девіантної поведінки, що виявляється в формі садизму [24; 145].

Ілюстрацією до сказаного може бути вже згадувана нами кримінальна спра­ва по обвинуваченню Б., коли до вчинення вбивства злочинець відчленував вушні раковини своїй жертві, отримуючи при цьому садистське задоволення і насолоджуючись виглядом її мук. Спосіб вчинення характеризувався мно­жинністю колото-різаних ран.

У другу групу (29%) входять особи, які є членами «проблемних, неблагополучних» сімей. На членів таких сімей впливає комплекс неправильного, антипе­дагогічного виховання. На відміну від першої, особи цієї групи не мають або мають окремі ознаки, характерні для «злісного» злочинця. Дослідження пока­зало, що практично відсутнє вчинення вбивств в цій групі особливо жорстокими способами, як відсутня і серійність. Характерним для них є і те, що до розчлену­вання трупа вони вдаються тільки з метою приховування злочину (дефензивний спосіб розчленування, як правило, в формі декапітації або часткового розчлену­вання трупа). Найбільш поширені способи позбавлення життя - задушення жерт­ви; нанесення колото-різаних та інших ушкоджень, що відрізняються немножинністю.

Ретроспективне вивчення особи цих злочинців показує, що негативні уста­новки у них виробилися ще з дитинства, причиною чому були несприятлива внутрішньосімейна ситуація, що склалася в сім'ї за виною батьків. Це багато в чому пояснює типовість для осіб цієї категорії таких негативних характерологічних рис, як грубість, пасивність, легковажність, за­пальність, лицемірство і нещирість. Цілком з'ясовано і те, що переважна більшість злочинців вчиняє вбивства своїх батьків (причому, серед потерпілих немало осіб немолодого віку). При цьому, найбільш поширеними мотивами, нарівні з бажан­ням позбутися витрат, пов'язаних з утримуванням хворих, старих батьків є і корисливі спонукання. Цю групу також складають особи, що вчинили вбивство на ґрунті побутово­го пияцтва (п'яної сварки) [20; 127].

До третьої груші (18,5%)слід віднести осіб, які до вчинення злочину що не виявили себе негативно, а що скоїли вбивство внаслідок особливих, складних об­ставин особистого життя, трагічних і заплутаних конфліктів, тривалих сімейно-побутових і особово-побутових конфліктів.

На відміну від розглянутих груп, вбивства на побутовому ґрунті, вчи­нені цими особами мають чітко виражений емоційний характер і нерідко скоюються в стані сильного душевного хвилювання як результату реакції на складну психотравмуючу ситуацію сімейно-побутового конфлікту. Після злочину такі особи, як правило, розкаюються в вчиненому, що нерідко відбивається в їх явці з повинною, визнанням своєї винності, правдивих свідченнях щодо об­ставин вчиненого вбивства. Особи цієї категорії вдаються до розчленування тру­па виключно з метою приховування злочину (дефензивне розчленування). Однією з основних ознак способу вчинення є і наявність немножинних ушкод­жень різної локалізації, заподіяних, у більшості, предметами побутового призна­чення. У числі цих вбивць чоловіки (дружини), часті зради яких, зрештою, вичер­пують запас терпіння іншої сторони. Цим зумовлені і типові мотиви цієї категорії злочинців: ревнощі, помста і ворожі відносини.

Важливе практичне значення відіграють статевовікові характеристики, вив­чення яких показало, що в порівнянні з дослідженнями минулих років, вбивці значно фемінізувалися. Так, за даними нашого дослідження, особи жіночої статі складають - 39%, але ж переважна більшість (61%) серед вбивць цієї групи - чо­ловіки.

Четверту групу (10,5%) складають особи, які страждають неповноцінністю психіки, що виявляється у формі алкоголізму, душевної хвороби, природженого недоумства, черепно-мозкової травми, гератричних безповоротних змін у психіці [28; 79].

Важливе практичне значення при організації роботи з виявлення кола осіб, серед яких слід шукати злочинців, мають виявлені в ході вивчення кримінальних справ статистичні дані, які вказують, що переважна більшість вбивць раніше перебували на обліку в психоневрологічних диспансерах та інших лікувальних ус­тановах, а також на характерні для цих осіб способи вчинення і приховування вчиненого вбивства.