2.4. Спосіб приховування

При виявленні розчленованих частин трупа, встано­вити спосіб вчинення вбивства (спосіб позбавлення життя) нерідко вельми скрутно, а в ряді випадків і неможливо. Труднощі зумовлені насамперед тим, що відсутня можливість або занадто складно встановити причину і давність настан­ня смерті (традиційні судово-медичні проблеми). При відсутності повного трупа судово-медичні експерти не можуть вирішити питання щодо причини смерті, якщо відсутні, наприклад, ті частини тіла, на яких є смертельні ушкодження. У зв'язку з цим особливу увагу необхідно приділяти ретельному вивченню спо­собів приховування. Заходи, спрямовані на приховування злочину, як відомо, залежать від того, в яких взаємовідносинах знаходилися вбивця та його жертва. Відомості про них складають найважливіший елемент криміналістичної характеристики, можуть нести цінне інформаційне навантаження при розслідуванні вбивств з розчленуванням трупа.

Способи приховування розглядуваних вбивств досить різноманітні і специфічні. Так, після вбивства на замовлення Г., злочинці (санітари моргу) розчленували загиблого, після чого з метою подальшого прихо­вання, частини його трупа було заховано у трупи людей, що вмерли природною смертю [16; 102].

Різноманітність проміжних цілей приховування та складність способів при­ховування вбивств з подальшим розчленуванням трупа, зумовлює необхідність їх типізації. Узагальнення судово-слідчої практики з цієї категорії вбивств дозво­лило класифікувати дії злочинця з приховування злочину на:

1. Дії, пов'язані з приховуванням трупа (частин):

а) знівечення трупа: знищення особливих прикмет (родимок, татуювання тощо); зрізання шкіри з пальців рук; спотворення особи;

б) знищення трупа (частин) шляхом: спалення; розчинення (наприклад, із застосуванням різних кислот); розварювання (з додаванням різних хімічних речовин тощо);

в) упакування частин трупа: пошуки пакувального матеріалу та ін.;

г) транспортування частин трупа: вибір маршруту транспортування; місця приховання;

д) приховування частин трупа: їх закопування; утеплення; розкидання в різних місцях; комбінація вищезазначених способів.

2. Дії щодо приховання знарядь і засобів вбивства (розчленування), а також інших слідів злочину шляхом:

а. Знищення знарядь вбивства (розчленування);

б. Укриття знарядь вбивства (розчленування);

в. Приховування інформації, пов'язаною зі злочином та її носіїв;

г. Знищення інших матеріальних джерел інформації.

д. Маскування (змінення вигляду, властивостей і ознак окремих слідів і об'єктів або їх стану).

3. Дії по прихованню слідів злочину шляхом створення неправдивої інформації та її носіїв:

а. Створення неправдивого алібі;

б. Явно неправдива заява (наприклад, злочинець з власної ініціативи звер­тається з заявою про розшук родичів, що зникли, розповсюджуючи чутки щодо їх від'їзду в інше місце тощо);

в. Явно неправдиві свідчення.

4. Інсценування [18; 137].

Одна з ситуацій є типовою для офензивного розчленування і характеризу­ються тим, що злочинець ігнорує розчленування саме як спосіб приховування вбивства. В таких ситуаціях спосіб розчленування виступає як самостійний елемент способу вчинення вбивств з розчленуванням трупа. В більшості випадків злочинці залишають трупи на місці злочину і забирають з собою відчленовані частини - груди, статеві органи, не вживаючи ніяких заходів до їх приховування.

При наявності цих даних слідчий може зробити висновок, що він має справу з офензивним розчленуванням. Відповідно й розслідування таких вбивств буде мати свої особливості на відміну від дефензивного розчленування. Вони поля­гають в тому, що у справах про вбивства з офензивним розчленуванням трупів, злочинець і жертва, як правило, не були знайомі, тому розшукувати злочинця треба серед осіб з сексуальними збоченнями або серед психічно неповноцінних.

Важливо також відмітити, що, хоча заходи до приховування частин трупа і не вживаються, тобто розчленування ігнорується саме як спосіб приховування, але вбивці нерідко вдаються до інших способів приховування. Наприклад, для знищення матеріальних слідів злочину злочинці змивають кров, перуть одяг, знищують або приховують знаряддя злочину.

Детермінуючу роль грає такий чинник об'єктивного характеру, як зв'язок злочинця з потерпілим, а також група детермінуючих чинників, що відносяться до психічних властивостей особи (чинники суб'єктивного характеру). Як прави­ло, такі вбивства вчинюють особи, що страждають порушенням психіки (шизоф­ренія, психопатія тощо) або з сексуальними збоченнями (відхиленнями).Статева ненормальність спостерігаються, як правило, у психопатів, що являється приво­дом для спеціальної групи так званих «сексуальних психопатій». Характерною для офензивного виду є також крайня форма некрофілії - некросадизм (бертратзм) - прагнення до осквернення трупа і наруга над ним (частіше у формі відрізання молочних залоз, вирізування статевих органів) та некрофагія - поїдання частин трупа. Некрофагія і некросадизм нерідко поєднуються з попереднім вбивством жертви, або отримання сексуального задо­волення пов'язане саме з самим процесом розчленування [31; 173].

РОЗДІЛ ІІІ. Необхідні складові частини вбивств з розчленуванням трупа