Розділ іі. Спосіб вчинення вбивств з розчленуванням трупа

2.1. Спосіб приготування

Спосіб приготування в даній категорії зло­чинів охоплює комплекс дій з планування процесу злочину. Але при цьому дії по підготовці і прихованню (а відповідно і способи їх вчинення) мають місце далеко не завжди. Так, для «побутових вбивств» (переваж­ний різновид досліджуваної групи вбивств) характерна спонтанність їх вчинення, що в свою чергу виключає наявність стадії приготування, або підготовчі дії тривають дуже короткий період і зводяться, як правило, до пошуків знарядь розчленування, до вибору того чи іншого способу прихо­вування частин трупа.

Комплекс підготовчих заходів в повній мірі реалізується лише після вчинення вбивства, яке нерідко носить імпульсивний характер у зв'язку з наміром, що виник раптово (насилля в ряді випадків провокувалося вживанням спиртних напоїв) [16;58]. Однак в судово-слідчій практиці відмічені випадки, коли вчиненню та­кого роду вбивств з розчленуванням трупа передувала певна підготовка щодо створення умов безперешкодного вчинення задуманого, забезпеченню надалі можливості приховування злочину. При цьому способи підготовки були нерідко досить ретельно продумані.

Так, К., перш ніж здійснити вбивство своєї матері і розчленувати труп, про­тягом тривалого часу ретельно вивчав спеціальну криміналістичну і судово-медичну літературу, пов'язану з питаннями розслідуванням даної категорії вбивств. Ще на стадії приготування, ним було обрано відповідний спосіб розч­ленування і досить «оригінальний» спосіб приховування (м'ясо було перекруче­не на м'ясорубці і законсервоване в банки, а зберігалося в льосі) [31; 171].

Вивчення судово-слідчої практики дозволяє зробити важливий висновок і про те, що підготовчі дії притаманно серійним сексуально-садистським вбивст­вам, що супроводжуються розчленуванням тіла жертви. Саме вони завжди вчиняються навмисно, і досить ретельно продумуються. Це підтверджують і результа­ти сексолого-психіатричного дослідження. На відміну від «побутових вбивств», їх поведінка набагато рідше залежить від си­туаційних чинників. На стадії підготовки, як правило, здійснюється вибір май­бутньої жертви, а потім обирається конкретний час, місце і спосіб вчинення вбивства [13; 118].

Важливим є також те, що обраний злочинцем спосіб підготовки відрізнявся відносною постійністю (наприклад, вибір місця вчинення вбивства). Саме по­вторюваність і відносна постійність способів приготування нерідко дозволяли слідчим працівникам, фахівцям в галузі судової психології, психіатрії і сексо­логії спільно прогнозувати подальшу поведінку сексуального вбивці.

«Вітебський вбивця» Г.Міхасевич, жертвами якого в період 1971-1984рр. стало більш тридцяти жертв, здійснював вбивства, як правило, біля доріг. Убивства вчинялися щодо подібних жертв (жінок), схожими спосо­бами - всі його жертви були задушені одним способом - різко стягнутою ху­сткою, шарфом або пучком трави. Місце вбивства також було визначеним - в районі між містами Вітебськ і Полоцьк, тому справу Міхасевича назвали «вітебською».

А.Г.Тимофєєв (м. Москва) вчинював напади на жінок, насилував їх, знущав­ся і спотворював, вбиваючи з особливою жорстокістю. І що характерно, при знайомстві з черговою жертвою представлявся як «афганець, полковник або підполковник Радянської армії». Діяв московський вбивця тільки на території 3-х районів міста - Тімірязевського, Фрунзенського і Кіровського.

Характерна і так звана «ростовська справа». У період з 1979 до 1990рр. А.Чикатіло за сексуальними мотивами з особливою жорстокістю вбив більше 50 жінок і підлітків. При цьому, вбиваючи і розчленовуючи жертви, злочинець використав зазделегідь підготовлені знаряддя вбивства, які знаходилися у нього в портфелі: сокира, вірьовка, складаний ніж. Інтерес має вивчення підготовчого етапу цих вбивств. Обираючи жертву, злочинець заводив розмову тільки з тими жінками, дівчатами і хлопчиками, які справляли на нього враження самотніх і не дуже вдачливих людей, а тому мали потребу в увазі та були схильні до кон­такту. Перш ніж підійти до когось, він довго вивчав обрану жертву. Розмова завжди починав з суто нейтральних тем, говорив з майбутньою жертвою так, щоб не наполохати її до самого моменту нападу, який у всіх випадках був рап­товим і масованим. На жертви нападав після мирної розмови, безладно завдавав ударів ножем або душив, проникав руками до статевих органів і заднього про­ходу, розривав або розрізав їх, відрізав груди, губи, ніс, соски, яєчка (у хлоп­чиків), в більшості випадків вирізав статеві органи, розчленовував трупи, копав­ся у внутрішностях. Злочинець заздалегідь вибирав не тільки жертву, але також і місце вбивства (розчленування) своїх жертв [13; 124].

Вибір самого місця нападу був для нього дуже важливий, оскільки на цьому місці він повинен був не тільки убити, але і зробити ряд маніпуляцій (розчлену­вати тіло, відрізати статеві органи тощо). Тому напад здійснювався, як правило, в лісі або в лісосмузі, тобто в місцях, де злочинець міг сподіватися на відсутність третіх осіб. За результатами аналізу матеріалів справи, консультативних висновків провідних фахівців в га­лузі судової медицини, психології, психіатрії, сексопатології і криміналістик був розроблений розшуковий портрет вбивці. Як виявилося, багато які з цих припу­щень співпали з даними, що характеризували особу реального злочинця, його поведінку до, в момент і після вчинення злочину. На жаль, у нас ще недостатньо використовуються наукові, психологічні досягнення щодо властивостей особи сексуальних правопорушників, що мають виняткову важ­ливість.

Проаналізовані злочини були вчинені в різних місцях, при різних обстави­нах і мали різне число жертв. Однак при найближчому розгляді можна виявити їх спільні ознаки, до яких слід віднести те, що: по-перше, практично всі вони були вчинені в умовах неочевидності, по-друге, всім вбивствам передував ре­тельний вибір того чи іншого способу підготовки вбивства, місця вчинення ті жертви вбивства, що є відносно типовим для названої категорії злочинців [10; 114].

Дати вичерпний перелік способів приготування внаслідок їх різноманітності, а часто й індивідуальності застосування не представляється можливим, але детермінованість та повторюваність дозволяє виділити найбільш типові з них. Вони полягають у виборі: а) жертви вбивства; б) засобів та знарядь вбивства (розчленування); в) часу та умов, що надалі сприяють прихованню; г) місця, де передбачається убити і розчленувати жертву; д) відповідних способів вчинення, розчленування і прихо­вування; є) вивченні медичної, юридичної й іншої спеціальної літератури, якщо обраний спосіб вчинення (розчленування) якимось чином пов'язаний зі спеціальними пізнаннями тощо; ж) співучасників злочину; з)способу знайомства з жертвою.