22

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУДІВНИЦТВА І АРХИТЕКТУРИ

Кафедра ТВБ та ЗБК.

Пояснювальна записка до курсового проекту

з дисципліни „ Основи виробництва стінових та оздоблювальних матеріалів.”

на тему: „ Проектування цеху по виготовленню піносилікатних панелей.”

Виконав: студент будівельно-технологічного факультету

групи ТБКВМ – 43

Шупта М. Г.

Перевірила: Петрикова Є.М.

КИЇВ - 2005

Зміст

Вступ 2

1.Загальна частина 5

1.1. Характеристика вироблюваної продукції 5

1.2. Характеристика сировини та напівфабрикатів 5

1.3. Фізико-хімічні процеси, що супроводжують отримання пінобетону 6

1.4. Склад цеху 6

2. Технологічна частина 7

2.1. Обгрунтування прийнятої технології втробництва 7

2.2. Технологічний процес виробництва 8

2.3. Контроль виробництва і перевірка якості продукції 10

3. Основні технологічні розрахунки 11

3.1. Режим роботи цеху та його відділень 11

3.2. Вибір і розрахунок складу формувальних сумішей 11

3.3. Розрахунок потреб у сировинних матеріалах 13

3.4. Розрахунок і вибір основного технологічного обладнання 14

3.5. Організація та розрахунок складів 14

3.6. Розрахунок потреб енергоресурсів 14

3.7. Штатна відомість персоналу 15

4. Охорона праці та захист оточуючого середовища 16

5. Будівельна частина 18

6. Техніко-економічні показники 19

7. Список використаної літератури 20

Вступ

Останнім часом все більшої актуальності набуває виробництво стінових та оздоблювальних матеріалів, які надають будівлям ви­соких комфортних властивостей та естетичних якостей. Це дося­гається використанням всього комплексу матеріалів, в тому числі гідроізоляційних, акустичних, теплоізоляційних, оздоблювальних, конструкційних.

Номенклатура таких матеріалів зростає, діапазон їх функ­ціональних властивостей розширюється. Це стало можливим завдяки діяльності науково-дослідних інститутів, дослідних вироб­ництв, вітчизняних та зарубіжних вчених, виробничих фірм. Однією з основних тенденцій у розвитку виробництва стінових та оздоблю­вальних матеріалів є зниження їх середньої густини та підвищення рівня технологічності. Технологічність визначається передусім можливістю їх переробки в продукцію максимальної заводської го­товності з мінімальними енергетичними витратами.

До основних тенденцій застосування оздоблювальних матеріалів слід віднести зниження трудомісткості процесу опоряджування кон­струкції або споруди з одночасним підвищенням її естетичного ви­гляду та довговічності. До важливих критеріїв оцінки засобів опорядження відноситься також і економічність.

Тенденцією розвитку гідроізоляційних матеріалів є відповідність загальним вимогам індустріального будівництва (простота, еко­номічність та надійність застосування при мінімальних трудозатратах) та функціональним вимогам (створення водонепроникних конструкцій, отримання потрібного вологісного режиму в приміщеннях тощо).

Розвиток матеріалів конструкційного призначення головним чи­ном пов'язується з удосконаленням технології виробництва та ефективними вирішеннями щодо застосування сировини.

Поєднання матеріалів цих груп найбільш поширене в житловому та цивільному будівництві.

Сучасний інженер — технолог для забезпечення об'єктів будівництва ефективною продукцією повинен вільно орієнтуватися у виробництві стінових, теплоізоляційних, оздоблювальних та гідроізоляційних матеріалів. Як організатор і керівник вироб­ництва він повинен забезпечити кваліфіковане застосування матеріалів у конструкціях, сприяти комплексному використанню сировини і вирішенню екологічних питань.

Стінова конструкція - це вертикальна огорожа, яка розділяє приміщення та відокремлює їх від зовнішнього середовища. В за­лежності від ступеня сприймання навантаження стіни можуть бути несучими, самонесучими та ненесучими.

Несучі стіни сприймають навантаження від Інших частин будівлі (перекриття, даху) і разом із власною вагою передають їх фундамен­ту.

Самонесучі стіни спираються на фундамент, але несуть наванта­ження тільки від власної ваги.

Ненесучі (навісні) стіни є огорожами, що спираються на кожному поверсі на елементи каркаса будівлі і сприймають власну вагу в ме­жах одного поверху.

Функціями стінових конструкцій незалежно від їх виду є забезпе­чення потрібної міцності, жорсткості, довговічності споруд; ство­рення комфортних умов у приміщеннях. До останньої функції наближаються архітектурно-художні властивості стінових конст­рукцій. Ці властивості повинні позитивно впливати на психо­логічний стан і свідомість людей.

Комфортні умови включають такі складові:

простір, який потрібен для зручного відпочинку або діяльності людини, розміщення обладнання;

стан повітряного середовища, яке характеризується запасом чи­стого повітря для дихання з оптимальними параметрами темпера­тури, вологості і швидкості його руху;

звуковий режим, який відповідає функціональному призначен­ню приміщення;

світловий режим, який забезпечує необхідні умови роботи ор­ганів зору.

Перша і остання умови мають бути враховані при розробці об'ємно-планувальних вирішень будівель. Решта умов пов'язані з конструкцією стін, їх властивостями.

З наведеного вище випливає, що стіна має конструкційні, теп­лоізоляційні, гідроізоляційні, акустичні, оздоблювальні функції. Розглянемо призначення кожної з них.

Несуча (конструкційна) функція стіни - забезпечення потрібних геометричних розмірів всієї споруди, ЇЇ сталість, а також забезпечен­ня її довговічності. Стіна може мати контакт із зовнішніш середо­вищем, тому конструкційний матеріал повинен не тільки сприймати експлуатаційні навантаження (вітер, дощ, сніг, землетрус тощо), але й створювати умови для довговічного існування Інших елементів стінової конструкції, бути екологічно безпечним.

Виконання цієї функції забезпечується наданням конст­рукційному елементу певних потрібних властивостей: міцності, жорсткості, морозостійкості, атмосферостійкості, усадки, густи­ни. Конструкційний матеріал повинен створювати середовище, яке б не зменшувало термін експлуатації інших елементів, і не виділяло шкідливих речовин. Наприклад, деякі пластмаси лід час експлуатації деградують з виділенням шкідливих для людини газів. Іноді внутрішнє середовище конструкційного елемента стає сприятливим для корозії металевої арматури, розвитку бактерій, що руйнують матеріал.

Важливою властивістю несучого елемента є його деформативність. Наприклад, регламентування значень усадки стінової кон­струкції запобігає перекосам інших конструкцій будівлі між собою: стінових конструкцій відносно фундаментів, перекриттів, по­криттів. Тим самим забезпечується точність геометричних розмірів всієї споруди та її сталість.

Екологічна безпека - це не тільки зберігання та охорона навко­лишнього середовища, але й застосування в складі конструкційних та інших елементів речовин, безпечних для людини. Наприклад, всі сировинні речовини повинні проходити радіаційний контроль на відповідність свого радіактивного рівня допустимому.

При створенні стінової конструкції потрібно домагатися мінімальної матеріаломісткості як економічного показника (безу­мовно при забезпеченні інших властивостей).

Теплоізоляційна функція стіни - забезпечення оптимальних пара­метрів температури, вологості та швидкості руху повітря за рахунок регулювання теплового балансу в приміщенні, а також повітро-, па-ропроникливості стінових конструкцій. В цілому комплекс визна­чає комфортні умови в приміщенні. Частково ці параметри регулюються також за рахунок використання оздоблювальних ма­теріалів.

Необхідний тепловий баланс у приміщенні встановлюється за на­явності мінімального переносу теплоти в будинку за рахунок вико­ристання стінових конструкцій з високими теплоізолюючими властивостями.

Як відомо з теплотехніки, процес перенесення теплоти від більш нагрітого тіла до менш нагрітого (теплопередача) може здійснюва­тися декількома способами: конвекцією, тепловим випромінюван­ням, теплопровідністю.

Оздоблювальна функція стіни- створення комфортного режиму в приміщенні, підвищення декоративних властивостей інтер'єру та вигляду будівлі в цілому за рахунок використання різноманітної ко­льорової гами та фактури і забезпечення потрібного тємпературно-вологісного режиму, що залежить від гідроізоляції, ізоляції від дії газів, водних розчинів кислот, лугів тощо. Матеріали, що мають спеціальний хімічний склад, властивості і забезпечують високу щільність, гідрофобність, називаються гідроізоляційними.

Темпсратурно-вологісний режим створюється регулюванням повітро-, паропроникливісті крізь шар оздоблювального матеріалу і конструкції в цілому.

Повітропроникність або фільтрація повітря крізь матеріал відбу­вається під впливом різниці загальних тисків на протилежних його поверхнях. Описується з допомогою закону Дарсі, математичний вираз якого формально схожий на закон Фур'є. Але замість ко­ефіцієнта теплопровідності використовується коефіцієнт повітро­проникності конструкції, а замість градієнта температур - градієнт тиску. Повітропроникність залежить від кількості і виду пор в ма­теріалі (замкнуті або відкриті): чим більше відкритих пор, тим більша повітропроникність матеріалу.

Необхідність нормування повітропроникності огороджувальних конструкцій і її регулювання за рахунок застосування оздоблюваль­них матеріалів пояснюється вимогами обмеження витрат тепла.

Повітря містить вологу, її кількість впливає на почуття комфорт­ності людини в приміщенні. Тому кількість вологи в приміщеннях нормується. Нормальною для людей є вологість у приміщенні від 30 до 60%.

Акустична функція стіни - створення в приміщенні необхідного звукового режиму. Це досягається застосуванням спеціальних ма­теріалів - акустичних. Ці матеріали за принципом дії поділяються на звукопоглинаючі та звукоізоляційні. Перші поглинають звукові ко­ливання, які поширюються в повітрі, а другі в матеріалі.

Принцип дії звукопоглинаючих матеріалів полягає в поглинанні повітряної звукової енергії порами, пустотами, борознами і іншими порожнинами матеріалу. Звукопоглинання тим краще, чим більший діаметр пор, а пори - сполучені й відкриті. Якість звукопоглинаючо-го виробу оцінюється відношенням поглинутої звукової енергії до загальної падаючої.

Принцип дії звукоізоляційних матеріалів полягає в порушенні безперервності жорсткої конструкції введенням розривів на шляху поширення звукових коливань. Найбільш радикальним способом, який може припинити поширення звуку, є розімкнення елементів огорожі з допомогою пружних матеріалів. В цьому випадку звуко­ва енергія витрачається на пружні деформації прокладок.

Якість звукоізоляційних матеріалів характеризується величинами відносного стискання і динамічного модуля пружності. Відносне стис­кання при навантаженні 0.002 МПа має бути не менше ніж 40%, динамічний модуль пружності - в межах 1-1.5 МПа.

Вірний вибір необхідного акустичного матеріалу залежить від ха­рактеру шуму, його рівня і частоти. Так, межа допустимого рівня шуму для промислових приміщень з мовним зв'язком встановлена в межах 80-85 дБ, в адміністративних приміщеннях 13-51 дБ.

Фізичною характеристикою рівня звуку є його сила в децибелах , яка вимірюється кількістю енергії, що проходить через площу в 1см2 перпендикулярно до напрямку поши­рення звуку за І сек. Фізіологічною характеристикою звуку є ступінь його гучності в фонах. 1 фон - це рівень гучності звуку, для якого рівень звукового тиску рівногучного з ним звуку з частотою 1000 Гц дорівнює 1 дБ.

Відрахунок рівня гучності починають від так званого порогу чут­ності. Поріг чутності - це мінімальна чутність звуку, яку може сприйняти людина з нормальним слухом.

1. Вступ

1.1. Характеристика вироблюваної продукції

Табл. 1.1.1. Конструктивно-технологічний аналіз і програма випуску продукції

Тип виробу	Розміри виробу, мм			Об’єм, м3	Витрата ар­матури, кг	Річна про­грама, м3
	довжина	ширина	висота
1НС60.30.40-25Я	5980	2980	400	7,13	360	40.000

Мал. 1.1.1. Схема виробу

Заданий виріб призначений для використання в якості огороджуючої конструкції споруди. Виріб зазнає навантаження від власної ваги та тиску вітру. Будова – пориста.

Табл. 1.1.2. Технічний аналіз виробу

Тип виробу	Параметр	Одиниця виміру	Значення
Панель стінова	Вага	кг	3210
1НС60.30.40-25Я	Середня щільність виробу	кг/ м3	450
	Середня щільність бетону	кг/ м3	400
	Міцність на стиск	МПа	2,5
	Морозостійкість	циклів	25
	Координаційні розміри	м	6,03,00,4
	Матеріал		Піносилікат
	Лінійна усадка	мм/м	0,5 (0,8)

1.2. Характеристика сировини та напівфабрикатів

Табл. 1.2.1. Характеристика сировини та напівфабрикатів

№	Матеріал	Показник	Од.вим	Значення	Обгрунтув.
1	Заповнювач:	Вміст SiO2	%	 90	ДСТУ Б В.2.7-
	Пісок мелений	Вміст глини	%	не більш 5	32
		Вміст слюди	%	не більш 0,5
		Ступінь дисперсності	м2/кг	170-280
		Питома поверхня	см2/г	2000
2	В׳яжуче:	Активність	%	не нижче 70	ГОСТ 9179,
	Вапно	Вміст “перевипалу”	%	до	СН 277
		MgO	%	до 5
		CaO	%	не менше 70%
		Швидкість гасіння	хв	5…25
		Тонкість помелу	см2/г	5500…6000
3	Піноутворювач:	Осад стовпа піни	мм	Не більше 10	СН 277,
	Клеєканіфоль	Кратність	од.	Не менше 20	ГОСТ 9603
		Відхід рідини	мл	Не більше 80

Вода: забороняється використовувати воду з шкідливими для в׳яжучих домішками, а також воду, яка має рН=4, воду з концентрацією сульфатів більше 1%, а також болотні і стічні води.

Арматура: діаметр арматурних елементів для виготовлення конструкцій із ніздрюватих бетонів не повинен перевищувати 20 ммю Підготовка арматурних каркасів і закладних деталей передбачає нанесення антикорозійного захисту у вигляді спеціальних паст, суспензій, до складу яких входять цемент, бітум, нітрат натрію тощо.