4. Характеристика сутності та механізму:

• міжнародних лізингових операцій;

• факторингових операцій;

• операцій форфетування.

факторинг — придбання банком або спеціалізованою факторинговою компанією права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов’язаннями здебільшого у формі дебіторських рахунків за поставлені товари чи послуги. Експортер надає факторинговій фірмі право отримання платежів від платників за поставлені товари. Остання, у свою чергу, зобов’язується повертати йому гроші в міру їх надходження від боржників або оплатити йому всю суму відразу. За здійснення факторингових операцій експортер вносить передбачену угодою плату, яка може бути дещо вищою від процентів за кредит;

форфейтинг — купівля банком-форфейтером в експортера векселів, акцептованих імпортером. В обмін на придбані цінні папери банк виплачує експортеру еквівалент їх вартості готівкою з вирахуванням фіксованої облікової ставки, премії за ризик несплати зобов’язань та разового збору за зобов’язання купити векселі експортера;

лізинг — кредитування купівлі машин, обладнання, споруд виробничого призначення на основі укладення орендної угоди, за якої орендар сплачує орендну плату частинами та орендодавець зберігає право власності на товари до кінця терміну.

6. Методи мінімізації та перенесення ризиків при міжнародному кредитуванні

Однією з умов міжнародного кредиту, як уже зазначалося, є захист від ризиків.

У сучасних умовах використовуються такі методи мінімізації та перенесення ризиків при міжнародному кредитуванні. Серед них найважливіші такі:

• відбір кредитів та структурування;

• диверсифікація кредитних вкладень — розподіл наданих кредитів між різними суб’єктами різних країн у різній валюті;

• професійне оцінювання кредитоспроможності позичальника;

• вимога якісного і достатнього забезпечення виданих кредитів;

• оперативність при стягненні боргу — термінове вжиття заходів, щодо стягнення боргу в разі виникнення у позичальника фінансових проблем;

• надання кредитів синдикатом банків, що дозволяє диверсифікувати ризик між його учасниками залежно від участі в кредиті;

• використання гарантій (уряду чи першокласного банку);

• страхування міжнародних кредитів (переважно середньо- і довгострокових експортних) — страхування майна кредитора в окремих високоризикових міжнародних кредитних операціях у спеціалізованих страхових організаціях, переважно в державних;

• хеджування

7. Ринок єврокредитів.

Банки надають коротко-, середньо- та довгострокові кредити у євровалютах. Використання євровалют, як валют позики, зумовлено такими перевагами, як значні розміри, полегшений доступ, короткі строки мобілізації, менша вартість, оскільки відсутні національні кредитні обмеження. Функціонування євровалют на міжнародному кредитному ринку сприяє утворенню кредитного механізму більшої ефективності та місткості.

Відсоткова ставка євровалют у якості змінної включає ЛІБОР (LIBOR) (Лондонську міжбанківську ставку пропозиції за короткостроковими міжбанківськими операціях в євровалютах) і надбавку до базисної ставки, тобто премію за банківські послуги. Оскільки євробанки не підпадають під дію місцевого законодавства і не обкладаються прибутковим податком, вони можуть знижувати відсотки зі своїх кредитів, зберігаючи високі прибутки.

до головних ознак єврокредиту відносять:

• сума кредитів — від 100 до 500 млн дол. США;

• строки — від 10 місяців до 12 років;

• відсоткові ставки — регулярно переглядаються, розраховуються на основі облікованої ставки (ЛІБОР, СІБОР — сінгапурська ставка пропозицій, американська «прайм рейт») плюс різниця (спред), тобто використовуються плаваючі відсоткові ставки, у результаті запровадження яких, ризик зміни відсоткових ставок переноситься на позичальника;

• комісійні за управління, участь, обслуговування кредиту;

• використовувана валюта — долар США, англійський фунт стерлінгів, японська єна, євро, швейцарський франк та ін.;

• доступ до коштів — швидкий;

• право на завчасне погашення — за умови виплати компенсації;

• гарантії та страховки — уряди, компанії, центральні та комерційні банки надають гарантії по кредитам; різні державні та приватні агентства здійснюють страхування по зарубіжним кредитам та інвестиціям.

8. Синдиковані кредити та процедура організації синдикованої позики.

Найбільш розповсюдженим видом міжнародного кредиту нині є синдиковані єврокредити, джерелом яких є ресурси євровалют-ного ринку. Як правило, такі кредити організують великі комерційні банки, які очолюють консорціуми (синдикати) і погоджують з позичальником умови кредитування.

Процедура надання синдикованих єврокредитів така:

1. Позичальник знаходить банк, який буде очолювати надання синдикованого єврокредиту (управляючий банк), та погоджує з ним основні умови кредиту (строк, розмір та валюту кредиту).

2. Управляючий банк формує синдикат: запрошує визначену кількість банків брати участь у кредиті.

3. Призначаються банки — орієнтири, які установлюють ставку ЛІБОР (відсоткову ставку-орієнтир).

4. Управляючий банк обирає банк-агент, який виконує функцію контролю за кредитом. Він одержує відсотки за кредитом, які сплачуються відповідно до графіка погашення кредиту.