Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
СР.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
387.58 Кб
Скачать

3. Вплив оподаткування на вибір організаційного підрозділу транснаціонального банку за кордоном.

Основними суб’єктами міжнародної банківської справи сьогодні є транснаціональні банки (ТНБ) — головна організаційна форма транснаціонального банківського капіталу.

Транснаціональний банківський капітал є національним за походженням та міжнародним за сферою діяльності. Він одночасно виступає складовою національної економіки і важливим елементом функціонування світового господарства. Коли банківський капітал переходить за національні межі, він зберігає національні особливості функціонування і водночас набуває рис банківського капіталу тієї держави, на території якої він починає діяти. Ці особливості виявляються в засобах дії, сферах діяльності, переважанні тих чи інших банківських послуг, у специфіці організаційних структур.

Одним із факторів, який впливає на рішення щодо вибору тієї чи іншої форми міжнародного представництва ТНБ, є існуюче оподаткування у країні, яка приймає. Якщо проаналізувати режим оподаткування діяльності іноземних банків у країнах, які приймають, то більшість із країн — реципієнтів інвестицій надає новим інвесторам податкові пільги, хоча вони можуть надаватися в різних формах. Створення підрозділу за кордоном може бути для ТНБ податковим сховищем, а іноді це буває засобом розміщення прибутків за межами країни базування. Податковим сховищем можна вважати ситуацію, коли країна національної належності іноземного банку використовує систему звільнення від податку за територіальною ознакою. Спираючись на цей підхід, материнський банк може перемістити свій прибуток до своєї дочірньої компанії, яка перебуває у податковому сховищі за межами країни базування, і на певний строк відкласти сплату податків.

Особливої уваги заслуговує при вирішенні відкриття підрозділу за кордоном питання про його фінансування, яке теж залежить від оподаткування країни, яка приймає. У більшості випадків країна — реципієнт інвестицій дає змогу відносити проценти до витрат, які віднімаються. Однак у багатьох країнах, наприклад у США, дивіденди оподатковуються. Тому для головної контори, яка фінансує свою закордонну дочірню компанію, перевага віддається позикам, що надаються материнським банком дочірньому банку, над купівлею його акцій.

Оподаткування також помітно впливає на стратегію грошових переказів. Це проявляється у виборі форми переказу (дивіденди чи проценти), а також у виборі дочірньої компанії, яка може бути найбільш вигідним джерелом переказу. Якщо перекази вважаються неоподаткованими витратами, наприклад роялті і проценти за позиками, керівництво міжнародного банку віддає перевагу процентам.

4. Договори про уникнення подвійного оподаткування як інструмент мінімізації податків.

У міжнародній практиці застосовують дві основні моделі податкових договорів: модель ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку) і модель ООН. Вони слугують зразком і юридичною основою для укладення двосторонніх і багатосторонніх договорів. В основу першої з них закладено принцип резидентства, відповідно до якого країна походження доходу поступається значною частиною податку з цього доходу на користь країни резидента компанії, який одержує доход. Для повернення (репатріації) прибутку у вигляді відсотків, дивідендів і роялті ця модель передбачає низькі ставки податку чи його повне скасування в країні одержання такого прибутку, і доход в основному підлягає оподаткуванню в країні резидентства платника податків.

Однак ця модель виявилася неприйнятною для країн, які розвиваються: адже у випадку її прийняття вони позбавляються значної частини податкових надходжень. Тому щоб забезпечити надходження доходів від оподаткування транснаціональних корпорацій на користь країн, що розвиваються, ООН розробила і рекомендувала в 1980 р. іншу модель типової податкової угоди між індустріально розвинутими державами і країнами, що розвиваються. У моделі ООН повніше використовується принцип територіальності, який передбачає оподаткування всіх доходів, які утворилися на території країн, що розвиваються. Цей принцип також дає змогу застосовувати вищі податкові ставки, ніж у моделі ОЕСР, на репатріацію прибутку в індустріально розвинуті країни.

Податкові договори передбачають вирішення проблеми подвійного оподаткування в такий спосіб:

  1. У текстах договорів дається розмежування податкової юрисдикції у відношенні суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, позначається коло юридичних і фізичних осіб, які підпадають під дію певного договору, визначається спосіб урегулювання подвійного оподаткування, який гарантує зниження податкових витрат для цих осіб.

  2. З метою уникнення дискримінації платників податків рівень внутрішнього оподаткування приводиться у відповідність із рівнем оподаткування іноземної держави-учасниці договору.

  3. У текст договору вводяться пункти про порядок обміну інформацією і про взаємини між податковими відомствами в процесі боротьби з ухиленнями від сплати податків.

  4. Розроблено спеціальну процедуру вирішення спірних питань і конфліктних ситуацій у сфері оподаткування із залученням за необхідності судових інстанцій.

СРС №7. Тема 7. Міжнародні розрахунки та платіжний баланс

1. Типи, види та форми міжнародних розрахунків.

Міжнародні розрахунки — це система механізмів реалізації грошових вимог та зобов’язань, що виникають між різними суб’єктами у сфері міжнародних економічних відносин.

Існують такі типи міжнародних розрахунків.

  1. національною валютою: торговельні, кредитні і платіжні угоди між країнами;

  2. міжнародною колективною валютою (СПЗ, євро): торговельні, кредитні і платіжні угоди в межах інтеграційних угруповань країн;

  3. клірингові розрахунки: міжнародні платіжні угоди клірингового типу — угода між урядами двох і більше країн при обов’язковому взаємному заліку міжнародних вимог і зобов’язань;

  4. золотом: використовується в міжнародних розрахунках опосередковано на ринку золота.

Види міжнародних розрахунків залежать від:

  1. специфіки суб’єкта: між конкретними контрагентами; між банками; між банком і контрагентом; між державою і банком; між державами;

  2. взаємодії суб’єктів: напряму; через посередників;

  3. від об’єкта: торгові операції; інвестиційні операції; некомерційні операції;

  4. умови розрахунків: готівкові; з наданням кредиту.

Форми міжнародних розрахунків (подані у напрямі спаду вигідності для експортера):

  • 100 відсотковий;

  • аванс або авансові платежі (передоплата);

  • акредитив;

  • інкасо;

  • банківський переказ;

  • банківський вексель;

  • банківський чек;

  • відкритий банківський рахунок;

  • консигнація;

  • пластикові картки.