
- •Загальні положення теорії прийняття рішень
- •2 Метод експертних оцінок
- •2.1 Формування групи експертів
- •2.1.1 Вибір кількості експертів
- •2.1.2 Апріорна оцінка компетентності експертів (кандидатів)
- •2.2 Вимоги до опитування експертів
- •3 Методи формалізації експертної інформації
- •3.1 Метод безпосереднього оцінювання
- •3.2 Метод ранжирування
- •3.3 Метод порівнянь
- •3.3.1 Метод послідовних переваг (порівнянь)
- •3.3.2 Метод парних порівнянь
- •4 Узгодженість і достовірність експертних оцінок
- •4.1 Виявлення узгодженості оцінок експертів
- •4.2 Виявлення достовірності оцінок експертів
- •Додаток а Визначення коефіцієнтів значимості затрат праці диспетчерів із забезпечення польотів при виконанні задач ппіо
- •Додаток б Визначення завантаженості диспетчерського складу контрольованої зони
- •1. Кожен експерт заповнює матрицю індивідуальних переваг(табл. Б.1) та за допомогою парних порівнянь та ранжирування визначає ранги значимості процедур:
- •Додаток в Визначення коефіцієнтів значимості затрат праці співробітниками саб при виконанні професійних задач
- •Додаток г
- •Додаток д
- •Бібліографічний опис
- •16. Подласый и.П. Педагогика: 100 вопросов - 100 ответов: учеб. Пособие для вузов/ и. П. Подласый. - м.: владос-пресс, 2004. - 365 с.
2.1 Формування групи експертів
2.1.1 Вибір кількості експертів
Достовірність експертизи залежить від кількості експертів в групі і їх індивідуальної компетентності. На рис.2.1 [19] представлено графік експериментальних даних, які встановлюють монотонне зростання достовірності при збільшенні кількості експертів у групі.
кількість експертів
Рисунок 2.1 - Залежність достовірності експертизи від кількості експертів
Кількість експертів в експертній групі залежить від множини факторів та умов. Зокрема, від важливості розв’язуваної проблеми, наявних можливостей та ін. В більшості випадків визначається мінімально можлива кількість експертів, що частіше стає важливою умовою встановлення кількості запрошуваних експертів.
Існують різні підходи до вибору кількості експертів в робочій групі [3,10,9,8]:
1. Кількість експертів (m) повинна бути не менша числа факторів (n) або ознак, які підлягають ранжируванню (m ≥ n)
2. Кількість експертів рекомендується визначати за наступною формулою:
,
(2.1)
де b - похибка результату експертного аналізу 0 < b < 1. Так при допустимій помилці в 5% (b = 0,05) до складу робочої групи повинні входити не менше 6 експертів
3. Кількість експертів відповідно до принципу Гештальта повинна бути в межах 10 осіб. При великій кількості експертів , по-перше, досить важко узгоджувати їх судження, якщо експерти належать до різних наукових шкіл та направлень, а по-друге, виникають певні складності в організації експертного опитування.
4. На основі результатів практичної діяльності [9] кількість експертів рекомендовано брати не менше 7 та не більше як 20 осіб. В [8] не менше 10 та не більше 30 оскільки, мала кількість експертів призводить до недостовірності групової оцінки, а велика – до складності організації експертного опитування.
5. Кількість експертів рекомендовано визначати за наступною формулою
,
(2.2)
де m* - це кількість експертів в попередньо сформованій групі; Qi - компетентність і-го експерта, яка оцінюється в балах, наприклад, рекомендується від 1 до 5 балів; Qmax - максимально можлива компетентність і-го експерта , наприклад, 5 балів. Тоді, наприклад, якщо в якості вихідних даних маємо m* =10 та всі експерти одного найвищого рівня кваліфікації Qi=5 (i=1...10) та Qmax=5, то отримуємо m≤15;
6. Аналізуючи різні наукові джерела за експертним опитуванням, було встановлено, що єдиної думки про кількість експертів не існує, кількісний склад експертів може бути : 3-5 осіб, 5-7 осіб, до 30 осіб. Виходячи з того, що дослідження в авіаційній галузі пов’язані з вирішенням проблеми підвищення рівня БП, тому склад групи експертів повинен бути не менше 10 осіб. Рекомендована кількість – від 15 до 30 осіб [3,4].
При оцінці якостей експерта необхідно враховувати його професійні знання, досвід діяльності та ефективність роботи в складі експертних груп. Існує багато способів оцінки якостей експерта, кожний з яких може бути вдало використаний у тому або іншому конкретному випадку. Вони підрозділяються на три основні групи [18]:
- апріорні;
- апостеріорні;
- тестові.
Апріорними називаються методи оцінки якостей експерта, при яких не використовується інформація про результати його участі в попередніх експертизах.
Апостеріорними називаються методи оцінки якостей експерта, засновані на інформації про результати його участі в попередніх експертизах.
Тестовими є методи оцінки якостей експерта, що припускають проведення спеціального випробування.