МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КІРОВОГРАДСЬКА ЛЬОТНА АКАДЕМІЯ

НАЦІОНАЛЬНОГО АВІАЦІЙНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Суркова К.В., Тимошенко Г.С.

Теорія управління

Методичні вказівки

до практичних занять з теми:

«Експертні методи прийняття рішень»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КІРОВОГРАДСЬКА ЛЬОТНА АКАДЕМІЯ

НАЦІОНАЛЬНОГО АВІАЦІЙНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Суркова К.В., Тимошенко Г.С.

Теорія управління

Методичні вказівки

до практичних занять з теми:

«Експертні методи прийняття рішень»

Кіровоград

2013

УДК

ББК

Автори: Суркова К.В. – вступ, тема 1, 2, 3,4

Тимошенко Г.С. – додатки А, Б, В, Г, Д

Теорія управління: Методичні вказівки до практичних занять з теми: «Експертні методи прийняття рішень»

Автори: Суркова К.В., Тимошенко Г.С. - Кіровоград: КЛА НАУ, 2013. - 64 с.

Методичні вказівки носять навчально-довідковий характер та включають як теоретичний так і практичний матеріал з дисципліни «Теорія управління». До методичних вказівок включені приклади розв’язання конкретних задач з використанням методу експертного оцінювання. В додатках запропоновані завдання з варіантами для розв’язання на практичних заняттях або при виконанні самостійної роботи курсантами.

Рекомендовано для викладачів, курсантів та слухачів КЛА НАУ спеціальності «Обслуговування повітряного руху»

Рецензент: В.М.Неділько – кандидат технічних наук, доцент

Розглянуто та рекомендовано для видання та використання в навчальному процесі рішенням кафедри інформаційних технологій КЛА НАУ, протокол № 12 від 15.03.2013 р.

© Суркова К.В., Тимошенко Г.С.

Методичні вказівки, 2013

©Комп’ютерна верстка КЛА НАУ

Зміст

	ВСТУП …………………………………………………	6
1	ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕОРІЇ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНь……………………………...............................	6
2	метод експертних оцінок…………………..	9
2.1	Формування групи експертів…………………………...	13
2.1.1	Вибір кількості експертів…………………………….....	13
2.1.2	Апріорна оцінка компетентності експертів (кандидатів)………………………………………………	16
2.2	Вимоги до опитування експертів……………………....	20
3	МЕТОДИ ФОРМАЛІЗАЦІЇ ЕКСПЕРТНОЇ ІНФОРМАЦІЇ………………………………………….	22
3.1	Метод безпосереднього оцінювання………………….	22
3.2	Метод ранжирування…………………………………..	25
3.3	Метод порівнянь………………………………………..	26
3.3.1	Метод послідовних переваг (порівнянь)……………...	26
3.3.2	Метод парних порівнянь……………………………….	27
4	Узгодженість та достовірність експертних оцінок…………………………….	29
4.1	Виявлення узгодженості оцінок експертів……………	30
4.2	Виявлення достовірності оцінок експертів…………...	32
Додаток А Визначення коефіцієнтів значимості затрат праці диспетчерів із забезпечення польотів при виконанні задач ППІО…………………………………………………….		35
Додаток Б Визначення завантаженості диспетчерського складу контрольованої зони…………………………………...		43
Додаток В Визначення коефіцієнтів значимості затрат праці співробітниками САБ при виконанні професійних задач……………………………………………………………..		51
Додаток Г Таблиці критичних значень для перевірки значущості коефіцієнта конкордації………………………….		59
Додаток Д Варіанти для самостійних робот…………………		63
Бібліографічний опис………………………………………...		64

ВСТУП

Метод експертних оцінок, що є одним з методів прийняття рішень, досить простий і результативний для одержання змінних емпіричних даних, хоча й має деякі недоліки, які можуть бути усунуті при більш ретельному проведенні експертного опитування. Існують проблеми, де без участі групи фахівців неможливо обійтися. Так, наприклад, в авіаційній області необхідною умовою переходу до стратегії запобігання авіаційних подій і катастроф є апріорне оцінювання поточного та прогнозного стану експлуатованої сукупності компонентів авіаційно-транспортної системи (АТС). У цьому випадку, найбільш доступними і досить ефективними залишаються методи експертних досліджень стану АТС, як складної динамічної системи ергатичного типу.

Незважаючи на успіхи, досягнуті в останні роки в розробці й практичнім використанні методу експертних оцінок, є ряд проблем і завдань, що вимагають подальших методологічних досліджень і практичної перевірки. Необхідно вдосконалювати систему відбору експертів, підвищувати надійність характеристик групового судження, методи перевірки обґрунтованості оцінок, досліджувати приховані причини, що знижують вірогідність експертних оцінок.

1. Загальні положення теорії прийняття рішень

Під прийняттям рішень (ПР) розуміється вибір однієї альтернативи з отриманої або представленої множини альтернатив [26]. Рішення задачі зводиться до виявлення і дослідження переваг людини, що приймає рішення (ЛПР), а також до побудови на цій основі адекватної моделі вибору альтернативи, найкращої в деякому конкретному сенсі. Важливою особливістю задач прийняття рішень є необхідність урахування суб'єктивних суджень ЛПР, при формалізації переваг і виборі найкращої альтернативи. Ця особливість означає, що різні особи в одній і тій самій ситуації можуть одержати різний результат.

При прийнятті рішень необхідно розв'язати ту або іншу проблему. Усі існуючі проблеми поділяють на три класи [2]:

1) добре структуровані або кількісно сформульовані проблеми, у яких одержують чисельні оцінки;

2) неструктуровані або якісно виражені проблеми, у яких кількісні залежності між ознаками й характеристиками зовсім невідомі;

3) слабко структуровані або змішані проблеми, що містять як кількісні, так і якісні елементи, причому останні мають тенденцію до домінування.

Процес прийняття рішень включає наступні стадії [14]:

1. Виявлення й визначення проблеми.

2. Пошук інформації і альтернатив рішення.

3. Вибір серед альтернатив.

4. Ухвалення рішення.

В таблиці 1 [14] представлені процедури та методи, застосовувані для прийняття рішень.

Таблиця 1 - Процедури та методи прийняття рішень

Основні процедури процесу формування рішень	Методи й моделі, застосовувані для прийняття рішень
Розпізнавання проблемної ситуації, визначення цілей, критеріїв, формулювання проблеми, аналіз і уточнення проблеми, підтвердження цілей і критеріїв, пошук можливих рішень, оцінка альтернативних рішень, ухвалення рішення, узгодження рішення, затвердження рішення, виконання рішення і т.д.	Теорія ігор, теорія ймовірностей, математична статистика, лінійне програмування, нелінійне програмування, імітаційні моделі, теорія інформації, теорія автоматів, теорія графів, теорія пошуку, теорія автоматичного регулювання, методи експертних оцінок і т.д.

Як видно з таблиці 1 застосовується, насамперед, увесь арсенал методів сучасної прикладної математики. Вони використовуються для оцінки ситуації та прогнозування при виборі цілей, для генерування безлічі можливих варіантів рішень і вибору з них найкращого.

Особливе значення в управлінні зараз здобувають методи оптимізації (математичного програмування (МП)), засновані на застосуванні формальних, найчастіше математичних моделей, що забезпечують економію часу і засобів при вирішенні багатьох практичних задач. Побудова моделей допомагає привести складні та часом невизначені фактори, пов'язані із проблемою прийняття рішень, у логічну схему, визначити, які дані необхідні для оцінки й вибору альтернатив.

Основні труднощі, пов'язані з інформацією, що виникають при формуванні складних рішень, можна підрозділити на наступні групи [1]:

1. Вихідна інформація найчастіше буває недостатньо достовірною.

2. Деяка частина інформації має якісний характер і не піддається кількісній оцінці. Але, оскільки така інформація впливає на результати рішень, її не можна не враховувати.

3. У процесі підготовки рішень часто виникають ситуації, коли в принципі необхідну інформацію одержати можна, однак у момент прийняття рішення вона відсутня, оскільки це пов'язане з більшими витратами часу або засобів.

4. Існує велика група факторів, які можуть вплинути на реалізацію рішення в майбутньому, але їх не можна точно передбачити.

5. Однією з проблем при виборі рішень є те, що будь-яка наукова або технічна ідея містить у собі потенційну можливість різних схем її реалізації, а будь-яка професійна дія може призводити до численних наслідків. Проблема вибору найкращого варіанта рішення може виникнути і тому, що звичайно існують обмеження в ресурсах, а, отже, прийняття одного варіанта завжди пов'язане з відмовою від інших рішень.

6. При виборі найкращого рішення нерідко зустрічаються з багатозначністю узагальненого критерію, на основі якого можна зробити порівняння можливих наслідків. Багатозначність, багатомірність і якісна відмінність показників є серйозною перешкодою для одержання узагальненої оцінки відносної ефективності, важливості, цінності або корисності кожного з можливих рішень.

У зв'язку із цим одна з головних особливостей вирішення складних проблем полягає в тому, що застосування математичних розрахунків тут завжди переплітається з використанням суджень фахівців. Ці судження дозволяють хоча б частково компенсувати недолік інформації, повніше використовувати індивідуальний і колективний досвід, урахувати припущення фахівців про майбутні стани об'єктів.