Питання для самоконтролю:

1. Чим вирізняється газетний ринок Індії?

2. Охарактеризуйте індійський телерадіосектор.

3. Назвіть тенденції розвитку друкованих ЗМІ Китаю.

4. Що вирізняє систему китайського телерадіомовлення?

5. Що таке «газетна піраміда» Японії?

6. Надайте загальну характеристику системи телемовлення Японії.

7. Чому система ЗМІ Латинської Америки унікальна своєю різнорідністю?

Змістовий модуль IV. Транснаціональні медіа: специфіка організації та діяльності Тема 1. Міжнародні новиннєві структури

В останнє десятиліття XX ст. світ вступив в еру глобалізації, процеси якої лягли в основу нових політичних, економічних і культурних відносин між країнами і народами. Розпад радянського блоку поклав кінець епосі біполярного світу і «холодній війні», а разом з тим і інформаційного протистояння супердержав США і Радянського Союзу. Інформаційна революція, що розвинулася під впливом науково-технічного прогресу в галузі комунікацій, стала рушійною силою змін в умовах геополітичних змін на карті світу, демократичних процесів у багатьох країнах, ослаблення урядового контролю над ЗМІ, клімату дерегулювання в області мас-медіа. Глобалізація багатолика, це поняття проектують на різні сфери життєдіяльності, насамперед на економіку і політику, але, мабуть, основою основ інтеграційних процесів служить інформаційна глобалізація – формування і розвиток єдиного інформаційного простору під впливом комунікаційних технологій.

Глобалізація новин – процес активного поширення новиннєвих програм та обміну інформацією між регіонами світу, що здійснюється за допомогою супутникових, кабельних, комп’ютерних систем та комунікаційних засобів зв’язку. Формування системи глобальних новинних потоків, що передаються різними медіа, розвиток і вдосконалення інформаційних технологій та інтернету привели до утворення нового комунікативного простору, в якому всі сфери людської діяльності тісно взаємопов’язані¹.

Інтеграційні процеси в різних сферах життя і прогрес в комунікаційній області визначили структуру глобального медіаринку. Сьогодні світовий інформаційний ринок являє собою сукупність регіональних і локальних ринків, об’єднаних мережею транснаціональних комунікацій, по яких безперервно переміщаються величезні потоки інформації. Інформаційний ринок підрозділяється на сектори телекомунікацій, інформаційних технологій, медіапродуктів і послуг. Середа глобального ринку інформації відрізняється високим рівнем конкуренції і концентрацією медіа, які перебувають у власності великих корпорацій.

Орієнтуючись на завдання, форму власності і цільову аудиторію телеканалів, мовлення яких виходить за межі країни, розрізняють чотири типи транснаціональних ЗМІ:

1) національні медіа з транснаціональними завданнями: до них відносяться ЗМІ, які звертаються до закордонної аудиторії з політичними цілями, обумовленими національними урядами – від стимулювання міжкультурного діалогу до пропаганди, з більшою чи меншою незалежністю журналістів;

2) міжнаціональні медіа, створені шляхом співробітництва засобів масової інформації двох або більше країн з метою, наприклад, зміцнення взаєморозуміння між цими державами: їхні програми спеціально адресовані жителям беруть участь у проекті країн;

два інших типи, на відміну від двох перших, не орієнтуються на національні концепції та не будують свою організаційну структуру на принципах міждержавного співробітництва:

3) пан-регіональні медіа, адресовані конкретному регіону світу – такі, як призначений іспаномовної латиноамериканської аудиторії Telesur або арабомовний Al Jazeera, що працює на арабські країни;

4) глобальні медіа, що не фокусують свою увагу на конкретному регіоні світу, а намагаються замість цього охопити найширшу транснаціональну аудиторію – в тій мірі, в якій ця аудиторія може фізично приймати їх сигнал.

Традиційно до глобальних медіа відносять ЗМІ, що належать великим медіакорпорації, поширюються за кордоном у багатьох країнах світу. До їх числа відносяться американські газети The International New York Times («Міжнародна Нью-Йорк Таймс»)¹, The USA Today, The Wall Street Journal, англійська The Financial Times, французька Le Monde, німецька Frankfurter Allgemeine Zeitung, журнали Time, Reader’s Digest (Дайджест читача), National Geographic («Національна географія»), Forbes («Форбс») більша частина франшизних гендерноорієнтованих журналів. Частина з таких медіа має зарубіжні версії, нерідко – на місцевих мовах, адаптовані до особливостей аудиторії. Наявність газет і журналів з транснаціональною системою розповсюдження спонукало деяких дослідників зробити висновок про формування групи так званих «міжнародних» або «глобальних» видань, хоча насправді мова йде про американські, британські, німецькі, французькі виданнях, адаптованих до умов транскордонного розповсюдження.

У секторі телерадіомовлення транскордонна діяльність розпочалася з так званих імперських радіослужб Британії та Франції, які поширювали здебільшого політичну інформацію на території власних колоній. Саме так розпочала свою діяльністю іномовна служба BBC, яка на сьогодні представлена транскордонною мультимедійною платформою. Багатомільйонній міжнародній аудиторії пропонують продукцію:

- мультимедійного мовника BBC World Service (Сервіс Бі-Бі-Сі Світ) з широким спектром мовних та регіональних послуг у галузі радіо, телебачення, інтернет та мобільних медіа;

- англомовного новиннєвого міжнародного телеканалу BBC World News (Світові новини Бі-Бі-Сі), програми якого доступні більш ніж у 200 країнах і територіях світу у близько 300 млн домогосподарств і 1,8 млн телефонних номерів.

Французька іномовна діяльність здійснюється за допомоги Radio France Internationale – RFI (Французьке міжнародне радіо). На сьогоднішній день це – багатопрограмне радіо, яке використовує всі засоби мовлення та журналісти якого на ділі довели свій високий професіоналізм. У нього 45 млн постійних слухачів французькою мовою і на 18 іноземних мовах. RFI разом з телеканалом France 24 входить до холдингу France Media Monde (зовнішнє теле- і радіомовлення Франції).

Зараз міжнародне мовлення пропонують медіа структура більшості розвинених країн світу. Міжнародна медіакомпанія Федеративної Республіки Німеччина Deutsche Welle («Німецька хвиля») готує і поширює радіо- і телепрограми, а також підтримує інтернет-сайт тридцятьма мовами, зокрема й українською. Основними напрямками роботи Deutsche Welle є: інтернет – DW-WORLD.DE, радіо – DW-RADIO і телебачення – DW-TV. Deutsche Welle – це незалежне джерело інформації з Європи для жителів Росії, України, Білорусі, країн Центральної Азії та Кавказу.

Італійська громадсько-державна телерадіокомпанія RAI у міжнародному форматі працює на каналі RAI Italia («РАІ Італія»), продукція якого орієнтована на італійських емігрантів, які цікавляться життям рідної країни, іноземних громадян італійського походження та іноземців, яких цікавить італійська мова та культура. Телеканал об’єднує найкращі програми всіх каналів, що входять до складу RAI та випускає свої оригінальні телепередачі, створені безпосередньо для RAI Italia. Передача сигналу RAI здійснюється трьома каналами через супутник, якість трансляції змінюється залежно від географії розташування. Супутникова зона була організована у 3 центри, кожна з яких локалізована. Перша здійснює трансляцію в Північну та Південну Америку, друга – в Австралію, третя – в Азію та Африку. У Європі RAI Italia не транслюється. Впродовж короткого періоду цей канал транслювався разом з RAI Med (арабським розважальним каналом), проте зараз трансляція припинена. З 2005 року був отриманий дозвіл RAI Italia на мовлення в Канаді після кількарічних перемовин та суперечок.

У структурі японської телерадіокомпанії NHK також входять два телевізійних канали, які спеціалізуються на міжнародному мовленні:

- NHK World TV («Ен-Ейч-Кей світове ТБ») – програми про Японію і країни Азійського та Тихоокеанського регіону, оперативні новини, ситуація на світових ринках, документальні проекти, програми про культуру, економіку тощо, розраховані на світову аудиторію. Канал веде трансляції англійською, китайською, корейською, іспанською мовами. Отримує фінансову підтримку уряду для створення позитивного іміджу Японії закордоном. Основна аудиторія – японці, що проживають закордоном, політики та бізнесмени;

- NHK World Premium («Ен-Ейч-Кей світове преміум») – міжнародний телевізійний канал корпорації. Веде трансляції японською мовою. Відомий в Європі як канал JSTV, а в США – як TV Japan. Транслює найкращі програми корпорації, показані на загальнояпонському телебаченні.

Обидва канали входять до структури міжнародної служби NHK World, яка окрім телеканалів також пропонує радіопродукцію у межах мовлення NHK World Radio Japan («Ен-Ейч-Кей світове японське радіо»).

Європейський погляд на представлено на пан європейському телеканалі Euronews («Євроновини»). Це один з провідних цілодобових інформаційних телеканалів, що суміщає відеохроніку світових подій і аудіокоментарів п’ятнадцятьма мовами, – англійською, французькою, німецькою, італійською, іспанською, португальською, російською, арабською, турецькою, перською, українською, грецькою, угорською, сербською мовами. Є також польський аудіоваріант. Кабельне, супутникове і ефірне мовлення Euronews охоплює більше 350 мільйонів домоволодінь в 155 країнах світу (у Європі, Африці, Азії, Австралії,Північній і Південній Америці, а також на Близькому Сході).

Euronews освітлює світові події, актуальні з європейської точки зору. Екстрена інформація оперативно передається у форматі прямих включень з місць подій; регулярно оновлюване зведення виходить в ефір щопівгодини і включає, разом з сюжетами про ключові суспільно-політичні події, фінансові новини, спортивну хроніку, звіт про діяльність європейських органів влади і прогнози погоди в Європі і світі. Крім того, ряд тематичних передач присвячені культурним подіям, розвитку науки і високих технологій, охороні довкілля, різноманітним проблемам жителів європейського регіону й іншим актуальним питанням.

Канал декларує принципову позицією редакції Euronews, з моменту початку мовлення в січні 1993 року, є незалежність і нейтральність в подачі інформації: будучи вільною від якого б то не було політичного або економічного тиску, редакція не оцінює і не підтримує жодну із сторін освітлюваних конфліктів, надаючи кожній з них можливість викласти свою точку зору.

Цілодобова трансляція Euronews однакова і синхронна у всіх охоплюваних країнах і на всіх мовах, проте при ідентичному відеоряді текст в кожній з семи мовних версій, як правило, оригінальний і не збігається з рештою. Це пояснюється тим, що сім журналістів пишуть «озвучення» до змонтованого відеосюжету одночасно і паралельно, не звіряючись з якимось єдиним зразком і керуючись при цьому єдиною редакційною політикою. Крім більшої оперативності, така організація роботи забезпечує індивідуальний зміст, адекватний потребам різномовної авдиторії. Слоган Euronews — «Багато голосів, єдиний погляд».

Арабський світ окрім традиційного для «золотого мільярду» погляду європейських та американський мовників, представлений в ефірі досить потужних медіаструктур Press TV (Іран) та Al Jazeera (Катар).

Press TV – цілодобовий англомовний міжнародний новинєвий телеканал, який фінансується урядом Ірану. Його штаб-квартира знаходиться в Тегерані. Це досить потужна установа, у складі якої працюють 26 міжнародних кореспондентів і близько 400 співробітників. Місія Press TV полягає в тому, щоб запропонувати іншу точку зору про світові події, звільнити глобальний массмедіа-ринок від засилля західного думки; подолати культурні розбіжності, а також підкреслити універсальність і життєздатність політичних і культурних відмінностей. Телеканал заявляє, що він не є залежним від будь-якої комерційної або державної структури. «Press TV народилася через необхідність розірвати монополію глобальних західних медіа», – йдеться на сайті компанії¹. У якості головних конкурентів канал обрав BBC, CNN та Al Jazeera International. Press TV фінансується за рахунок іранського уряду, але наполягає на редакційній незалежності. Агресивна політика висвітлення новин призвела до того, що у липні 2013 року Press TV та інші іранські телеканали були видалені з кількох європейських і американських супутників (серед інших з супутників Eutelsat і Intelsat), нібито через західних санкцій проти Ірану.

Інша відома арабська мовна мережа Al Jazeera (الجزيرة‎, [aldʒazi:ra];укр. острів або півострів в сенсі Аравійський півострів) заснована у 1996 р. у столиці Катара місті Доха. Найбільша телемережа арабською мовою, англомовні передачі якої також ретранслюються у декількох країнах світу. Мовлення здійснюється за допомогою супутникового зв’язку та інтернету в багатьох регіонах світу. У мережу входять кілька каналів: Al Jazeera, Al Jazeera Documentary Channel (документальні фільми арабською мовою), Al Jazeera Sports (спортивний канал арабською мовою), Al Jazeera Mobasher (політичний канал), Al Jazeera Children's Channel (для дітей), Al Jazeera English (глобальний інформаційний канал англійською мовою).

Світове визнання телемережа отримала після терористичних актів 11 вересня 2001 року, коли вона була першою, хто транслював звернення Осами бен Ладена. Також під час війни США проти Іраку, Al Jazeera була однією з небагатьох телемереж, яка транслювала критичні репортажі з місця подій. З початком мовлення англійською мовою, Al Jazeera успішно конкурує з іншими провідними телемережами не лише в арабському світі, але і в інших регіонах.

Al Jazeera English – міжнародний англомовний телеканал, у складі якого більше 65 бюро по всьому світу. Мовлення ведеться на шість континентів і охоплює більше ніж 250 млн домогосподарств у 130 країнах світу¹.

Домінують на ринку міжнародної інформації американські телекомпанії, які не лише спричинили зростання глобальних телемереж, але й продовжують розробляти тенденцій розвитку ринку глобальних новин у різних його тематичних спектрах. Розпочала цей процес найвідоміша у світі новиннєва телемереж CNN. Вона стала першою серед всіх світових телекомпаній давати новини 24 години на добу.

Історія створення телеканалу почалася в 1970 р., коли молодий підприємливий американець Роберт Едвард (Тед) Тернер, продавши свій досить успішний рекламний бізнес, купив дві незалежні телестанції в Атланті і в Шарлотті. 21 травня 1979 р. він заявив, що новинний канал буде запущений 1 червня 1980 р., і дотримав слово: о 18.00 в американському місті Атланті розпочав мовлення цілодобовий кабельний канал новин CNN – Cable News Network.

Тернер став не просто творцем CNN, але і генератором концепції міжнародного каналу новин і одним з ініціаторів нішевого супутниково-кабельного мовлення.

У перший рік існування CNN приносила Тернеру лише збитки – станція втрачала понад 2 млн доларів щомісяця.

У 1981 р. у CNN з’явився перший серйозний конкурент – канал Satellite News Channel – SNC («Супутниковий новиннєвий канал») – спільне підприємство Group W Westinghouse і телеканалу ABC. Використовуючи кошти, отримані від інших видів діяльності, Тернер в 1983 р. купив SNC, зробивши CNN монополістом на ринку кабельних каналів новин .

У CNN була одна важлива перевага перед конкурентами – та чи інша подія транслювалося в режимі реального часу, а не у вечірній прайм-тайм, як на інших каналах. Поява CNN співпала з бурхливим розвитком комунікаційних технологій, а також із збільшеним попитом на новини, які передавалися цією станцією в режимі нон-стоп. Збіг усіх цих обставин зумовило неминуче зростання каналу, який поступово ставав прибутковим, і підштовхнуло його творця до виходу на світовий ринок. У червні 1982 р. почалося мовлення на Японію, у вересні 1985 р. – на Європу.

Повторити долю CNN хотіла б більшість телекомпаній, але поки це не вдавалося нікому.

«Я отримую від CNN більше достовірної інформації, ніж від ЦРУ», – заявив ще під час операції «Буря в пустелі» тодішній президент США Джордж Буш-старший. Слова президента у 1991 р. пролунали як визнання тріумфу маленької телекомпанії, яка буквально за день перетворилася з об’єкта глузувань на повноправного гравця на світовій арені. Роль телебачення у формуванні зовнішньої політики держави в 1991 р. точніше за все виразив міністр закордонних справ Великобританії Дуглас Херд: «Уряд не зобов’язаний реагувати на ті кризові ситуації, які показують по телебаченню». Слова голови британського МЗС у сьогоднішніх дипломатів відомі як «закон Херда».

У якості найнагляднішого прикладу «ефекту CNN» за звичай приводять операцію американських військових у Сомалі. Взимку 1992 р. декілька американських телеканалів, у тому числі і CNN, показали серію репортажів про голод і громадську війну в цій країні. Ці репортажі визвали бурхливу реакцію американських громадян. Громадськість у буквальному смислі слова примусила президента США підписати 9 грудня 1992 р. указ про початок гуманітарної операції у Сомалі. Менш ніж через рік, 3 жовтня 1993 р., у Могадишо відбувся бій між загоном армійських рейнджерів і повстанцями. У результаті загинуло 18 американських солдат і біля 1 000 повстанців і мирних жителів. Військовим не вдалося забрати з поля битви тіла усіх загиблих. Декілька трупів убитих солдат сомалійці прив’язали до машин і протягли по вулицях міста. Ці кадри обійшли усі американські телеканали, змінивши настрій громадськості. Президент Клінтон оголосив про вивід американських військ із Сомалі. «Кадри дітей, що вмирають з голоду, а не політичні мотиви, були причиною уведення наших військ у Сомалі. Кадри загиблих американських солдат, а не виконання поставлених завдань, стали причиною нашого відходу», – говорить голова комітету з міжнародних справ палати представників конгресу США Лі Гамільтон¹.

У 1996 р. CNN і інші канали Turner Broadcasting System увійшли до складу медіа-корпорації Time Warner, де Тед Тернер зайняв одну з керівних посад. Однак у 2001 році після злиття Time Warner і AOL Тернер фактично був відсторонений від управління, хоча і зберіг пост віце-президента в об’єднаній компанії. У 2003 р. він склав з себе повноваження віце-президента і залишився лише членом ради директорів. У 2006 р. Тернер залишив раду директорів Time Warner.

В даний час телеканал CNN є однією з провідних новиннєвих мереж і одним з найбільш шанованих і надійних джерел новин та інформації. Телемережа CNN – це докладне висвітлення новин, аналіз міжнародних подій та репортажі світового значення. Канал створює інтелектуальні, якісні новиннєві, документальні та публіцистичні програми для різних цифрових платформ і використовує інноваційні канали зв’язку, які забезпечують тісний контакт з аудиторією в усьому світі.

Під брендом CNN діють 24 канали/сервіси у сфері телебачення, радіо, Інтернету і мобільного ТБ, доступні більш ніж 2 мільярдам людей у 200 країнах світу 6 мовами.

Крім головної студії в Атланті, великі студії CNN розташовані в Лондоні, Гонконзі, Мексиці і Абу-Дабі. Вони виробляють більше 85 годин контенту на тиждень. CNN продовжує розвивати міжнародну інформаційну службу. В даний час бюро CNN працюють в 47 містах по всьому світу.

Прагнення систематизувати та структурувати новини, яке протягом ХХ ст.. втілювалося у друкованих медіа, сьогодні знаходить вираження у тематичних міжнародних новиннєвих телемережах. Так особливою популярністю серед глядачів користуються фінансово-економічні та спортивні канали. Провідними у секторі бізнес інформації є Bloomberg Television (США), Kapital Network (Туреччина), Business News Network (Канада), CNBC (США), ET Now (Індія), FOX Business Network (США), Sky News Business Channel (Австралія), NDTV Profit (Індія).

Серед спортивних телемереж лідерами є Eurosport (Франція), ESPN (США), Fox Sports (США).