19. Основні організаційні етапи комплексного просування банківських продуктів.

Подальший розвиток комплексу засобів просування маркетингу у банках можливий виключно на науковій основі. Завдяки науковому підходу протягом невеликого проміжку часу банківська система Ук­раїни набула суттєвих змін і була суттєво вдосконалена. Зараз можна говорити про якісно нову банківську систему в Україні. З точки зору сучасних досліджень банківського маркетингу, актуальними та до­ціль­ними є наукові дослідження дворівневої банківської системи, що функціонує в умовах ринкової економіки. Саме таку систему почала будувати Україна після розпаду Радянського Союзу та отримання не­за­лежності. Дворівнева система, спрямована на функціонування в рин­кових умовах, кардинально та принципово відрізнялась від банків­ської системи Радянського Союзу. Саме в банківській системі від­були­ся найбільш суттєві зміни економіних механізмів при переході від адміністративної до ринкової економіки. Це обумовлено не тільки впровадженням у банківську систему нових ринкових принципів при­ватної власності, нечуваних раніше технологій комп′ютеризації та інформатизації, принципово нових механізмів управління та мене­дж­менту та ін.

Головним стрижнем формування нової банківської системи Украї­ни, як і переважної більшості країн колишнього СРСР, було фор­му­вання принципово нових механізмів функціонування та роз­поділення банківського капіталу, які дозволяють створювати новий капітал від­окремлено від механізмів формування та розподілення валового внут­рішнього продукту та суспільного капіталу. Специфіка функціону­вання такого механізму посилювалась здатністю суттєво впливати на процеси суспільного відтворення та реальної економіки, формуючи за багатьма напрямами стандарти функціонування капіталу в реальному секторі економіки через механізми облікової ставки та банківських відсотків, курсу національної валюти та ін. Не менш важ­ливою особ­ливістю сучасних банківських механізмів, що принципово відрізняють банківську систему України від попередньої, є особлива роль насе­лення як головного споживача та учасника банківських процесів і ме­ха­ніз­мів. Водночас, у силу багатьох об’єктивних факто­рів акценту­вання банків на співпрацю з громадянами відбулося лише на першому етапі розвитку банківської системи України та ще не досягло най­вищого її рівня.

Особливість формування та функціонування банківських процесів і механізмів дворівневої банківської системи та перехід до ринкової економіки обумовили той факт, що їх дослідження не могло (або май­же не могло) спиратися на дослідження радянських економістів. А в умовах перехідної економіки дослідження фахівців розвинутих країн не були адаптовані для впровадження в банківську систему України, яка лише починала формуватися. Великий внесок в економічну бан­ків­ську теорію внесли банкіри-практики, які своєю безпо­середньою ро­ботою з формування банківської системи напрацьовували певний обсяг знань та досвіду в галузі банківської справи, створювали нові банківські продукти та досліджували маркетингову доцільність їх впровадження на практиці. Водночас розвивалися і економічні дос­лі­дження банківського сектора. Вони пройшли кілька етапів розвит­ку від привнесення ринкових принципів та основ маркетингу в економіч­ні відносини між банком і клієнтом, втіленням маркетингу у кре­дитні та валютні операції, методики розподілення кредитних ресурсів та їх оптимального використання, оптимізації організаційної струк­тури комерційного банку, гармонізації міжбанківського ринку, ровит­ку та вдосконалення емісійних операцій і банківських операцій з цін­ними паперами та ін.; до обґрунтування та розкриття природи функ­ціону­вання мультиплікаційного ефекту при формуванні та функціо­нуванні банківського капіталу, оптимізація регіональної структури розвитку мережі банківських філій, дослідження впливу міжнародних мульти­плікаційних і розрахункових операцій на доцільність інтеграції еко­номіки України до європейського економічного простору та єдиної єв­ро­пейської валюти.

На сучасному етапі розвитку економічних досліджень банківської системи України можна виділити актуальність наступних напрямів наукових досліджень, які дають адекватну відповідь на сучасні вик­лики щодо її подальшого розвитку:

1. Дослідження шляхів розширення асортименту банківських про­дуктів при одночасному вдосконаленні існуючих. Даний напрям наукових досліджень є найбільш важливим для практичного впрова­дження та найбільш ефективним внаслідок специфіки функціонування мультиплікаційного ефекту при функціонуванні банківського капі­талу. Саме цей напрям створює найбільш сприятливі умови для роз­витку, поглиблення та підвищення конкурентноспроможності банків­ської системи України. Основними шляхами розвитку цього напряму представляються наступні вектори:

• удосконалення існуючих механізмів банківського споживчого кредитування шляхом впровадження нових методик адаптації бан­ківських кредитів до різних потреб і різних верств населення;

• розширення асортименту та інтенсифікація банківських опе­ра­цій з цінними паперами, активна участь комерційних банків у форму­ванні ефективного та дієздатного ринку цінних паперів в Україні.

2. Дослідження шляхів подальшої інтеграції банківської системи України у світову та європейську банківську систему. Особливо ак­туаль­ними є ті напрями інтеграції, які забезпечують мінімізацію втрат капіталу національної банківської системи та можливий перерозподіл світових грошових потоків на користь процесів суспільного відтво­рення в Україні. Можливими векторами цього напряму можуть бути:

• стимулювання розвитку закордонних філій українських комер­цій­них банків;

• залучення іноземних інвестицій у банківську систему України;

• інтеграція банківської системи України до єдиної європейської валюти;

• створення економічних інструментів боротьби та запобігання застосування та функціонування міжнародних механізмів відмивання брудних коштів за допомогою банківської системи України.

3. Дослідження передумов і напрямів підвищення капіталу україн­ських комерційних банків. Основні вектори:

• напрями підвишення розміру власного капіталу українських бан­ків;

• напрями підвищення робочих активів банківської системи Ук­раїни.

4. Дослідження механізмів удосконалення керованості банківської системи України з боку Національного банку, вдосконалення емісій­них і мультиплікаційних механізмів, підвищення ефективності та ква­ліфікованості банківського менеджменту, кадрового забезпечення бан­ківської системи, надійності банківських операцій, розвиток парабан­ківської системи, контролю за дотриманням принципів конкуренції та рівних можливостей на ринку банківських послуг.

Особлива роль у сучасних дослідженнях банківської системи Ук­раїни належить удосконаленню існуючих механізмів банківського спо­живчого кредитування шляхом впровадження нових методик адаптації банківських кредитів до різних потреб і різних верств населення. Яскравим прикладом такої адаптації є дослідження наступного кола питань, актуальних як для комерційних банків, так і для їх клієнтів: Який срок споживчого кредиту є оптимальним при одержанні спожив­чого кредиту? Яким є оптимальне співвідношення доходу позичаль­ника до розміру запозичень? Яким є оптимальне співвідношення до­ходу позичальника до відсоткової ставки по кредиту? Чи існує зв’язок між зазначеними параметрами та видом заставного майна, що вико­ристовується для забезпечення кредитних зобов’язань позичальника? Якою є оптимальна схема страхування різних ризиків при використан­ні споживчого кредитування? Чи існує зв’язок між усіма зазначеними параметрами та факторами, що впливають на доцільність отримання позики та економічну ефективність застосування конкретних умов от­римання споживчого кредиту? Дослідження та наукове обґрунту­вання відповідей на аналогічні виклики та запитання дозволяють розробити оптимальну кредитну стратегію для різних груп позичаль­ників як під час отримання позики, так і її корегування протягом періоду корис­тування нею. Це є особливо актуальним в умовах, коли банківська система пропонує споживчі кредити на строк до 25 років, а фінан­со­вий стан переважної більшості позичальників може суттєво змінитися за цей період як в сторону погіршення, так і покращення. Корегування кредитної політики в таких умовах виявляється достат­ньо важливим та актуальним.

Зазначені дослідження дозволяють також формувати і корегувати кредитну політику комерційного банку з метою охоплення найбіль­шого сегменту споживачів серед різноманітних верств населення та підвищення ефективності та надійності кредитного портфеля комер­ційного банку, сформованого за рахунок споживчих кредитів. При та­кій кредитній політиці банк все більш перебирає функцію не тільки кредитора, а і консультанта та радника свого клієнта, що, безумовно, підвищує рівень довіри клієнта до банку, створює умови для під­вищення ділової активності та розвитку у клієнта підприєм­ницького мислення та активізації ініціативи споживачів банківських послуг до подальшого розвитку відносин між клієнтом і банком.

Також актуальними є дослідження головних крітеріїв визначення кредитоспроможності фізичної особи – потенційного позичальника. При цьому доцільним представляється вдосконалення аналізу крите­ріїв оцінки платоспроможності та визначення впливу окремого фак­тора на загальний рівень кредитоспроможності. Треба, наприклад, визна­чити рівень впливу таких факторів як вік, професія, законно­слухняність, досвід роботи з банківськими продуктами, наявність еко­номічної освіти, психологічні особливості особистості, сімейний стан та ін. на вірогідність і рівень наявності ризиків, що виникають під час користування споживчим кредитом. Економічні дослідження по­винні дати відповідь на питання: яким чином, тобто розміром на­даного кре­диту, його терміном, або відсотковою ставкою необхідно нивілю­вати різний рівень ризикованості для різних верств і груп корис­тувачів споживчих кредитів? Яким чином корегувати кредитну полі­тику комерійного банку у часі для забезпечення адекватності кредит­ного портфеля банка новим вимогам і викликам, що формують нові ре­сурсні можливості банку? Як враховувати вплив активного користу­вання фізичною особою-позичальника великим переліком бан­ків­ських продуктів саме цього банку та активну його співпрацю з інших напря­мів банківської діяльності? Як розбудовувати стратегію додаткового страхування фізичних осіб та її вплив на кредитоспро­можність пози­чальника? Сучасна економічна теорія не дає відповіді на перелічені запитання. Водночас ринок споживчого кредитування на­бирає обертів і все більш заміщує частку кредитів підприємств у кредитному коши­ку комерційних банків.

Стосовно дослідження шляхів подальшої інтеграції банківської системи України у світову та європейську банківську систему доціль­ним представляється більшою мірою дослідження досвіду країн, які пройшли такий шлях і здійснили або здійснюють аналогічні перетво­рення. До таких країн можно віднести наступні: Іспанія, Португалія, Гре­ція, Польша, Чехія, Угорщина, Прибалтійські країни, певною мі­рою Італія та ін. Дослідження українських науковців, безумовно, мо­жуть збагатити набутий іноземний досвід, адаптувати його до реалій української економіки, але, навряд, українські дослідження здатні за­про­понувати кардинально нові механізми інтеграції банківської систе­ми України, що суттєво відрізняються від існуючих механізмів ін­теграції.

Всі інші напрями наукових економічних досліджень банківської сис­теми можуть бути здійснені в комплексі з іншими макроекономічними дослідженнями загальноекономічних тенденцій розвитку економіки краї­ни та механізмів удосконалення менеджменту фінансово-еконо­мічного сектора. Вони можуть здійснюватися в рамках наукових досліджень інших галузей економіки, або шляхом впровадження загальноекономічних теорій і концепцій у банківську систему України з урахуванням специфіки механізмів формування та функціонування банківського капіталу. Яскравим прикладом може служити вдоскона­лення механізмів запобігання монопольному становищу на ринку банківських продуктів. Дослідження в галузі вдосконалення анти­мо­но­польного менеджменту для промислових підприємств достатньо адаптувати до специфіки функціонування банківської системи і така методика може бути досить корисною і цікавою. Аналогічні вдоско­налення стосуються і вдосконалення методик підготовки кваліфіко­ваних менеджерів та ін.

Однією з важливих особливостей при майже всіх напрямах і век­торах досліджень банківських процесів і механізмів є специфіка збору та обробки банківської статистичної та іншої інформації, що ви­користовується у таких дослідженнях. З одного боку спостері­гаєть­ся можливість вільного доступу до достатньо великого обсягу ін­фор­мації, що відображає стан і результати діяльності як окремих ко­мер­ційних банків, так і всієї банківської системи. Таку інформацію можна вільно отримати на сайтах комерційних банків, асоціації ук­раїн­ських банків, Національного банку, Держстату України та ін. Вод­ночас отриманя персоніфікованої інформації або ознайомлення з ме­тодич­ними розробками банків практично неможливо внаслідок банківської та комерційної таємниці. Великі труднощі виникають і на етапі екс­периментального впровадження запропонованих методик. Це по­в’яза­но з певною процедурою прийняття фінансових рішень керів­ництвом комерційних банків, необхідністю ризикувати грошима при впрова­дженні експериментальних проектів і традиційним консерва­тиз­мом банкірів при прийнятті нових управлінських та економічних рішень. Але і відмовлятися від експериментів при наукових дослі­джен­нях банківської системи також не можна. Пошук компромісного рішення з цього питання є також актуальним викликом для сучасних науковців, які досліджують банківські процеси та механізми. В таких умовах особливо цінною та важливою є позиція практичних фахівців у галузі банківської справи та визнаних експертів з банківських питань. Їх досвід та інтуїція можуть частково замінити необхідність експе­ри­ментального впровадження розробок вітчизняних науковців. Але пов­ніс­тю уникати практичної апробації результатів наукових досліджень у банківській справі неможливо.