Розділ 3 результати дослідження рівня соматичного здоров’я та їх обговорення

Результати експрес-оцінки рівня соматичного здоров’я за масо-зростовим індексом представлені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Експрес-оцінка рівня соматичного здоров’я за масо-зростовим індексом (М ±m, г/см)

№	Симпатотонія	№	Ваготонія	Достовірність різниці
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16.	368,42 353,29 407,4 370,58 329,34 303,22 281,25 315,47 284,84 239,52 284,84 299,40 346,82 389,53 299,4 283,87	1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15.	340,9 353,65 310,12 350,87 261,14 417,14 282,35 278,48 297,61 280,7 300,0 361,84 329,47 303,03 303,79
n	16	n	15	t=0,25 р>0,05
M	322,32	M	318,07
±m	12,30	±m	12,02

Із таблиці 3.2 бачимо, що середній показник силового індексу в групі симпатоніків складає 322,32±12,3 г/см, у ваго тоніків – 318,07±12,02 г/см.

Результати експрес-оцінки рівня соматичного здоров’я за силовим індексом представлені в табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Експрес-оцінка рівня соматичного здоров’я за силовим індексом(М±m, %)

№	Симпатотонія	№	Ваготонія	Достовірність різниці
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16.	42,85 40,67 45,45 42,85 49,09 48,93 48,88 49,05 48,93 50,0 51,06 52,0 45,0 41,79 50,0 50,0	1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15.	41,66 46,55 44,89 45,0 48,78 39,72 45,83 45,45 50,0 47,91 49,01 47,27 47,36 50,0 50,0
n	16	n	15	t=0,57 р>0,05
M	47,28	M	46,63
±m	0,83	±m	0,80

Із таблиці 3.2 бачимо, що середній показник силового індексу в групі симпатоніків складає 47,28±0,83%, ваготоніків – 46,63±0,80%.

Результати експрес-оцінки рівня соматичного здоров’я за подвійним добутком представлені в табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Експрес-оцінка рівня соматичного здоров’я за подвійним добутком

(М±m, ум.од.)

№	Симпатотонія	№	Ваготонія	Достовірність різниці
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16.	98,4 69,3 106,8 97,2 105,6 102,0 80,0 102,0 102,0 99,6 98,4 100,8 105,6 102,0 99,6 72,6	1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15.	62,7 94,8 81,6 72,00 79,2 74,4 90,0 66,0 78,0 50,0 86,4 84,0 79,2 91,2 66,0
n	16	n	15	t=4,31 р<0,05
M	96,0	M	77,0
±m	2,74	±m	3,45

Середні значення подвійного добутку, як бачимо з таблиці 3.3, складає у симпатоніків 96,0±2,74 ум.од., у ваго тоніків – 77,0±3,45 ум.од., це свідчить про високі функціональні резерви серцево-судинної системи.

Результати експрес-оцінки рівня соматичного здоров’я за PWC170 представлені в табл. 3.4.

Таблиця 3.4

Експрес-оцінка рівня соматичного здоров’я за PWC170 (М±m, ВТ/кг)

№	Симпатотонія	№	Ваготонія	Достовірність різниці
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16.	2,27 2,49 2,33 2,5 2,74 3,04 3,51 3,12 3,36 3,76 3,44 3,01 2,45 2,35 3,31 3,34	1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15.	2,32 2,47 2,92 2,69 3,4 2,2 3,2 3,17 3,01 3,06 3,02 2,6 2,57 2,79 2,9
n	16	n	15	t=2,68 р<0,05
M	2,93	M	2,82
±m	0,11	±m	0,09

Показник фізичної працездатності в досліджуваних групах в нормі – з таблиці 3.4 бачимо, що середнє значення PWC170 складає у симпатоніків 2,93±0,11 Вт/кг, у ваготоніків – 2,82±0,09 Вт/кг.

Результати експрес-оцінки рівня соматичного здоров’я за Індексом Руф’є (М±m, ум.од.) представлені в табл. 3.5.

Таблиця 3.5

Експрес-оцінка рівня соматичного здоров’я за Індексом Руф’є (М±m, ум.од.)

№	Симпатотонія	№	Ваготонія	Достовірність різниці
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16.	9,6 2,8 8,8 6,4 8,8 9,6 4,4 9,2 7,6 5,2 6,0 6,0 10,8 7,2 5,6 4,0	1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15.	4,4 6,4 4,4 1,6 2,0 0,4 5,2 0,8 2,0 -0,8 6,4 4,8 2,0 5,6 2,8
n	16	n	15	t=5,04 р <0,001
M	7,0	M	3,2
±m	0,59	±m	0,55

Функціональна дільність серцево-судинної системи і пристосування до фізичних навантажень згідно індексу Руф’є є нормальним. Середнє значення за цим показником у групі симпатоніків складає 7,0±0,59 ум.од., а у групі ваготоніків – 3,2±0,55 ум.

На основі отриманих даних побудуємо діаграми середніх значень рівня соматичного здоров’я дівчат старшого шкільного віку симпатотоніків та ваготоніків.

Середні значення рівня соматичного здоров’я за масо-зростовим індексом дівчат старшого шкільного віку симпатотоніків та ваготоніків представлені на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Середні значення рівня соматичного здоров’я за масо-зростовим індексом дівчат старшого шкільного віку

Як видно з рис. 3.1 рівень соматичного здоров’я за масо-зростовим індексом дівчат старшого шкільного віку симпатотоніків значно більший за рівень соматичного здоров’я дівчат старшого шкільного віку ваготоніків.

Середні значення рівня соматичного здоров’я за силовим індексом дівчат старшого шкільного віку симпатотоніків та ваготоніків представлені на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Середні значення рівня соматичного здоров’я за силовим індексом дівчат старшого шкільного віку

Як видно з рис. 3.2 рівень соматичного здоров’я за силовим індексом дівчат старшого шкільного віку симпатотоніків більший за рівень соматичного здоров’я дівчат старшого шкільного віку ваготоніків.

Середні значення рівня соматичного здоров’я за подвійним добутком дівчат старшого шкільного віку симпатотоніків та ваготоніків представлені на рис. 3.3.

Рис. 3.3. Середні значення рівня соматичного здоров’я за подвійним добутком дівчат старшого шкільного віку

Як видно з рис. 3.3 рівень соматичного здоров’я за подвійним добутком дівчат старшого шкільного віку симпатотоніків більший за рівень соматичного здоров’я дівчат старшого шкільного віку ваготоніків.

Середні значення рівня соматичного здоров’я за PWC170 дівчат старшого шкільного віку симпатотоніків та ваготоніків представлені на рис. 3.4.

Рис. 3.4. Середні значення рівня соматичного здоров’я за PWC170 дівчат старшого шкільного віку

Як видно з рис. 3.4 рівень соматичного здоров’я за PWC170 дівчат старшого шкільного віку сімпатотоніків більший за рівень соматичного здоров’я дівчат старшого шкільного віку ваготоніків.

Середні значення рівня соматичного здоров’я за Індексом Руф’є дівчат старшого шкільного віку сімпатотоніків та ваготоніків представлені на рис. 3.5.

Рис. 3.5. Середні значення рівня соматичного здоров’я за Індексом Руф’є дівчат старшого шкільного віку

Як видно з рис. 3.5 рівень соматичного здоров’я за Індексом Руф’є дівчат старшого шкільного віку сімпатотоніків значно більший за рівень соматичного здоров’я дівчат старшого шкільного віку ваготоніків.

На основі отриманих розрахунків рівня соматичного здоров’я дівчат старшого шкільного віку ми прийшли до наступних висновків: нижче середнього рівень здоров’я мають 2 дівчини або 6,45% від усіх досліджуваних дівчат; середній рівень здоров’я мають 16 дівчат або 51,61%; вище середнього рівня мають 11 дівчат або 35,48% досліджуваних; високий рівень соматичного здоров’я мають 2 дівчини або 6,45%.

Для наочності побудуємо діаграму рівня соматичного здоров’я дівчат старшого шкільного віку (рис. 3.6).

Рис. 3.6. Рівень соматичного здоров’я дівчат старшого шкільного віку

Таким чином, можна констатувати, що більшість дівчат старшого шкільного віку мають середній рівень соматичного здоров’я.

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

4.1 Аналіз потенційних небезпек

Як свідчать дослідження, здоров’я українських підлітків не є досконалим та залежить від цілого ряду факторів: екологічних, сімейно-побутових, соціальних, медично-профілактичних. З метою організації цікавого дозвілля, запобігання травматизму та створення здорових умов життя, в школі передбачено цілий комплекс спортивно-оздоровчих заходів: заняття з фізичної культури, легкої атлетики, заняття з лікувальної фізкультури. Значення систематичних занять дітьми фізичними вправами важко переоцінити. Фізична культура і спорт зміцнюють здоров’я, виховують у дітей такі риси характеру, як дисциплінованість, організованість, послідовність, завзятість, витривалість, почуття відповідальності та інше. Але незважаючи на те, що це оздоровчі заходи, існують потенційні небезпеки, які можуть призвести до травматизму підлітків. Найбільш ймовірними із яких є:

- механічні травми, ушиби та пошкодження, що виникають внаслідок організаційних заходів таких як:

- порушення інструкцій та положень про проведення тренувань; - несумісне комплектування груп за чисельністю та рівнем фізичної підготовки;

- помилки в методиці проведення занять, наприклад, відсутність або неефективність розминки на початку заняття, відсутність індивідуального підходу до кожного вихованця, врахування його стану здоров’я та особливостей поведінки в умовах емоційних та фізичних перевантажень;

- відсутність страхування при виконанні вправ на тренажерах та неефективне самострахування;

- недостатнє матеріально-технічне оснащення занять (відсутність зон безпеки на спортивних майданчиках, тверде покриття бігових доріжок, нерівності на полі);

- низький рівень виховання дітей;

-підковзування при застосуванні взуття на слизькій, твердій підошві; Методично неправильна організація роботи на уроках, перевантаження домашніми завданнями, додаткові заняття, недостатнє перебування на свіжому повітрі, пасивний відпочинок - призводять до перевтоми та погіршення стану здоров’я школярів.

Переохолодження або перегрівання, що викликають загальні захворювання при незадовільних параметрах мікроклімату в умовах проведення рухливих ігор на відкритих майданчиках або у зв'язку з відсутністю або неправильною роботою засобів забезпечення опалення. Незадовільний санітарно-гігієнічний стан класних кімнат, залів і майданчиків: погана вентиляція, запиленість, також приводять до зниження імунітету з подальшими частими гострими респіраторно-вірусними захворюваннями.

Якщо заняття будуть проводитись на вулиці, причиною травм можуть стати складні метеорологічні умови: високі вологість і температура повітря, дощ, сніг, сильний вітер. Це може призвести до погіршенню результатів занять та механічних ушкоджень.

Урaження електричним струмом внaслiдок неспрaвностi електорооблaднaння, невиконaння правил технiки безпеки при користувaннi електричним облaднaнням.

Негaтивнi вiдносини у колективi внaслiдок емоцiйних нaвaнтaжень, якi призводять до неaдеквaтних дiй.

Ймовiрнiсть пожежi у зв'язку iз неспрaвнiстю електричного облaднaння, недотримaння aбо порушення прaвил протипожежної безпеки обслуговуючим персонaлом.

Неправильні дії персоналу в умовах надзвичайних ситуацій, при ліквідації наслідків таких ситуацій, що може призвести до травмування та загибелі людей.

4.2 Заходи забезпечення безпеки

Фізичне виховання дітей у школі повинно проводитись з обов’язковим медично-педагогічним контролем. При складанні розкладу уроків необхідно рівномірно поділяти навчальне навантаження впродовж дня, тижня, року та погоджувати з територіальним органом державної санітарно-епідеміологічної служби перед початком навчального року. З метою попередження травматизму та загального погіршення стану здоров’я школярів передбачено організаційно-технічні заходи згідно вимогам НАОП 9.2.30-1.08-99 «Правила безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту в загальноосвітніх навчальних закладах», ДСанПин 5.2.2.008-98 «Cанітарні правила і норми устаткування, утримання загальноосвітніх, навчально-виховних закладів та організацій навчально-виховного процесу», ДСН 173-96 Державні санітарні норми планування та забудови населених пунктів. Робота з фізичного виховання проводиться учителем фізкультури, контролюється медичним персоналом, методистом і керівником закладу. Згідно з нормативними положеннями законодавчих актів України щодо реалізації конституційного права громадян на охорону життя і здоров’я у процесі навчання і трудової діяльності, встановлюють єдиний порядок організації законодавства України. Закон України «Про освіту» (витяг) від 23.05.1991 № 1060-XII: Стаття 26. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання. «Забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання у навчальних закладах покладається на їх власника або уповноважений ним орган, керівника навчального закладу».

З метою попередження травматизму та загального погіршення стану здоров’я школярів передбачено організаційно-технічні заходи.

Згідно цих документів враховано:

- до занять фізичною культурою допускаються учні, що пройшли медичний огляд, в групу (основна, підготовча або спеціально-медична), що визначено медичним персоналом та записано в лікувально-контрольній карті;

- дотримання суворої поступовості в навчанні, обережного підходу до збільшення навантажень, їх тривалості й інтенсивності;

- забезпечення постійного контролю за учнями під час уроків фізкультури, особливо за дітьми, фізично недостатньо підготовленими;

- не припустимим є проведення занять за відсутності педагогів;

- передбачено вимагати від учнів дотримання жорсткої дисципліни на уроках фізкультури та тренуваннях;

- здійснювати педагогічний контроль за поведінкою і станомучнів під час занять, звертаючи увагу на реакцію вихованців у разі різного навантаження;

- не припускати перевантаження спортивних залів і проведення уроків фізкультури та тренувань в непристосованих для цього приміщеннях;

- неухильно дотримуватися правил страхування під час вправ, пов'язаних з ризиком падіння;

- проведення систематичного навчання учнів та спортсменів прийомам страхування і самострахування.

На основі аналізу виробничого травматизму та з урахуванням науково-технічних даних науково-дослідницькі інститути з охорони праці, відділи охорони праці міністерств і відомств, а також служби техніки безпеки на підприємствах і в організаціях розробляють заходи по боротьбі з травматизмом і професійними захворюваннями.

Санітарно-будівельні заходи безпеки є наступні:

1. Заміна небезпечного обладнання безпечним, наприклад своєчасне ремонтування парт, стільців, шаф тощо, та постійний контроль за їх відповідністю нормативам.

2. Правильне розташування парт та інвентарю.

3. Періодичні випробування виробничого обладнання (перед початком нового навчального року).

З метою профілактики спортивного травматизму передбачено застосовувати інвентар, що відповідає віку учнів та спортсменів.

Для попередження травматизму передбачається контроль за станом технологічних засобів кріплення спортивного знаряддя, страховок і захисних пристосувань. Біля спортивного знаряддя передбачені надписи про гранично допустимі навантаження. Кількість, види, місце розташування і нормативні навантаження технологічних пристосувань для кріплення спортивного знаряддя обов’язково відповідають паспорту та технічній документації на спортінвентар. Щороку, перед початком спортивного сезону обладнання та інвентар оглядається міжвідомчою комісією та проводиться дослідження на робото здатність та безпечність. Передбачено повний технічний огляд, який включає не тільки зовнішній огляд, але і дослідження пробним навантаженням і динамічним навантаженням. Динамічне навантаження здійснюють двократним підйомом та опусканням вантажу з перевіркою всіх механізмів. Пробне навантаження – підйом та фіксація не менше 5 хвилин мірного вантажу с подальшим оглядом технічного стану знаряддя згідно ВСН 46-86 «Спортивные и физкультурно-оздоровительные сооружения. Нормы проектирования» та СП 1567-76 «Санитарные правила устройства и содержания мест занятий по физической культуре и спорту».

Дотримання вимог зберігання та експлуатації спортивного знаряддя, канатів, засобів страхування та запобігання попадання на них прямих сонячних променів, вологи, перегрівання дасть можливість попередити передчасний знос, пошкодження та корозію.

Відповідно до правил проведення занять с фізичної культури та спорту передбачено користування спеціальним спортивним одягом та взуттям. Спортивна форма підбирається точно за розміром, щоб не утруднювати рухи, с тканин, що легко вбирають піт, жир, пил та забезпечують комфортний гігієнічний стан вихованців. Взуття підбирається в залежності від виду спорту.

З метою створення безпечних та комфортних умов, приміщення спортивних залів, розміщення в них обладнання задовольняє вимогам будівельних норм ДБН В.2.2-3-97 «Будинки і споруди навчальних закладів», ВСН 46-86 «Спортивные и физкультурно-оздоровительные сооружения. Нормы проектирования». Площа на одного учня 2,8 м², а загальна площа залу – не менше 24*12 м. Підлога – міцна, пружна, без щілин та застругів, рівна, не слизька, водонепроникна. На вікнах передбачені захисні огорожі або сітки від ударів м’ячів, дисків та іншого.

Разом з технічними заходами проводяться організаційні заходи, до яких відносяться наступні:

1. Навчання робітників і проведення інструктажів з техніки безпеки та гігієни праці (НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці»).

2. Точне дотримання трудового законодавства, з боку викладачів: з’являтися на роботу за 20 хвилин до початку уроків; нести відповідальність за життя і здоров′я учнів классу, забезпечувати збереження і зміцнення здоров′я учнів; створювати умови для безпечного проведення навчального процессу; ретельно дотримуватися правил техніки безпеки, санітарних та протипожежних правил; дотримуватися в стосунках з учнями їх прав і свобод, тощо.

3. Ретельне розслідування і облік нещасних випадків і професійних захворювань. Враховуючи, що з дітьми нещасні випадки бувають вкрай рідко, але у запобіганні таких випадків проводять відповідні інструктажі. У разі настання нещасного випадку утворюється наказом комісія, яка проводить ретельне розслідування (з’ясовуються причини і обставини нещасного випадку) протягом 10 днів. І обов'язково проводиться позаплановий інструктаж для всіх вчителів навчального закладу. За правильність розслідування (у відповідність нормативам правової бази України) та проведення інструктажів відповідає директор і проводить жорсткий контроль протягом 10 днів.

4. Своєчасне проведення планово-попереджувальних ремонтів виробничого обладнання (під час літніх канікул, та під час відсутності дітей на території школи).

5. З метою попередження та виховання безпечних, здорових принципів поведінки, як на території школи, так і в житті. Обов’язково проводять інструктажі з БЖД з усіма учнями навчального заклада.

6. Проведення бесід з учнями з охорони праці, показ презентацій з охорони праці.

7. Розробка місцевих інструкцій з техніки безпеки, що відповідає вимогам НАОП 1.4.32-2.01-82 (ОСТ 11 090.028-82) „Інструкція з охорони праці. Порядок розроблення, оформлення та користування”.

Для попередження ураження електричним струмом враховано вимоги ПУЕ «Прaвилa улaштувaння електроустановок» та ДНАОП 0.00-1.21 – 98 «Правила безпечної експлуатації споживачів». Згідно ПУЕ спортивні зали за ступенем електробезпеки класифікуються як приміщення без підвищеної небезпеки (відсутній струмопровідний пил, струмопровідні поверхні, не струмопровідні поли, температура не більше 25⁰С, вологість не більше 60%). Електрична мережа, що забезпечую спортивний зал електроенергією обладнана рубильниками або двополюсними вимикачами, що встановлюються поза приміщенням (у коридорі, на сходовій площадці). Для підвищення дисципліни, стосовно дотримання правил безпеки при користуванні електричним обладнанням, передбачено проведення інструктажів.

З метою попередження про небезпеку передбачено застосування кольорового оформлення відповідно ГОСТу 12.4.026 – 76 «Цвета сигнальные и знаки безопасности». Сигнальний червоний колір застосовується для фарбування протипожежного інвентарю кріплення знаряддя та стійок, а також для усіх забороняючих надписів, інформаційне табло фарбується в синій колір, баскетбольні та тенісні м’ячі, баскетбольне кільце – в помаранчевий. Також на всіх наявних в навчальному закладі виходах є табличка що світиться зеленим кольором з написом "ВИХІД" (на випадок якщо немає електричества).

Розмічати ігрові майданчики рекомендується сигнальним білим кольором, якій має високий коефіцієнт відбиття, що дає можливість ігрокам ефективно контролювати гру при фіксації мереж майданчика за рахунок периферійного зору.

Згідно вимог норм ДБН В.2.2-3-97 «Будинки і споруди навчальних закладів», ВСН 46-86 «Спортивные и физкультурно-оздоровительные сооружения. Нормы проектирования» в приміщенні школи передбачено пункти першої медичної допомоги. Ці пункти розташовуються в легкодоступних місцях для школярів, спортсменів і для машин швидкої допомоги.

З метою створення безпечних та комфортних умов, приміщення спортивних залів, розміщення в них обладнання задовольняє вимогам будівельних норм ДБН В.2.2-3-97 «Будинки і споруди навчальних закладів», ВСН 46-86 «Спортивные и физкультурно-оздоровительные сооружения. Нормы проектирования». Площа на одну дитину віком 4-5 років (з урахуванням можливої присутності батьків під час проведення заняття) не менше 7.5м², без присутності батьків - 5 м². Підлога – міцна, пружна, без щілин та застругів, рівна, не слизька, водонепроникна. На вікнах передбачені захисні огорожі або сітки від ударів м’ячів, іграшок та іншого. При кожному залі повинна бути комора площею вію 6м². Також не дозволяється робити зали прохідними. Стіни та оздоблення приміщень дошкільних закладів матові, пастельних відтінків. Приміщення, що орієнтовані на південь та схід слід фарбувати в світло-блакитний, світло-зелений колір (коефіцієнт відбиття освітлення-0.7-0.8), орієнтовані на північ – в світло-жовтий, рожевий, бежевий (коефіцієнт відбиття-0.6-0.7). Поверхня стін усіх приміщень має бути гладкою, стійкою до вологи, миючих і дезінфікуючих засобів, що забезпечить можливість прибирання вологим способом. Всі матеріали, що використовуються для покриття підлоги та стін повинні мати позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

4.3 Психологічні фактори при реабілітації дітей і рекомендації організації процеса оздоровлення

Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку - це постійно або тимчасово діючий, спеціально організований або пристосований заклад, призначений для оздоровлення, відпочинку, розвитку дітей, що має визначене місце розташування, матеріально-технічну базу, кадрове забезпечення та технології для надання послуг з оздоровлення та відпочинку дітей відповідно до державних соціальних стандартів надання послуг з оздоровлення та відпочинку.

Відповідно до умов та особливостей діяльності дитячі заклади оздоровлення та відпочинку поділяються на 2 основні типи: заклади оздоровлення та заклади відпочинку.

До дитячих закладів оздоровлення відносяться: дитячий заклад санаторного типу, дитячий центр, позаміський дитячий заклад оздоровлення та відпочинку. Однією з умов повноцінного оздоровлення та розвитку дітей є раціональний режим їх перебування в оздоровчому закладі. При складанні режиму враховуються такі фактори, як тематику відпочинкових чи оздоровчих змін, природно-кліматичні умови, санітарно-гігієнічні вимоги, вимоги до харчування та сну дітей. Режим дня має забезпечити дітям максимальне перебування на свіжому повітрі, участь в оздоровчих, фізкультурних і спортивних заходах, достатню тривалість сну, повноцінне харчування.

Основне місце в режимі дня посідає харчування, яке є одним з найважливіших факторів збереження здоров’я та працездатності. Правильно організоване харчування сприяє фізичному та розумовому розвитку, зміцнює організм, створює бадьорий настрій. В окремих випадках харчування відіграє роль лікувального фактора (дієтичне, лікувальне харчування). Тому в режимі дня дитячих закладів оздоровлення та відпочинку приймання їжі дітьми слід суворо регламентувати в часі: після 3-4 годинної перерви, як мінімум, тричі на добу у встановлені години.

Повноцінний відпочинок та оздоровлення дітей неможливо забезпечити без здорового сну, потреба в якому тим більша, чим дитина молодша. Мінімальна тривалість сну для учнів молодшого шкільного віку - 11-10 год., середнього шкільного віку - 10-9 год., старшого шкільного віку - 9-8 год. При організації сну мають враховуватися стан здоров’я дитини, її фізичний розвиток, стомлюваність, а також необхідність за 1-1,5 год. до сну припинити заходи, що викликають фізичне, розумове чи емоційне напруження.

Для оптимального розподілу навантаження протягом дня та посилення оздоровчого ефекту доцільним є чергування видів діяльності дітей з врахуванням їх віку, статі, стану здоров’я та функціональних можливостей. Як свідчить практика, процес життєдіяльності дітей в закладах оздоровлення традиційно поділяється на три блоки: перша половина дня, друга половина дня та вечірній блок. У першій половині дня доцільно організовувати освітню та трудову діяльність. Друга половина дня є більш сприятливою для проведення пізнавальної та спортивної діяльності. Вечірній блок раціональніше присвятити дозвіллєво-розважальній програмі та вільному спілкуванню.

Слід зазначити, що з огляду на чималу насиченість дозвіллєво- розважальної програми в дитячих оздоровчих закладах необхідно щодня передбачати можливість дітям побути наодинці з собою, щоб вони мали змогу проаналізувати та осмислити побачене та відчуте. Для цього виділяється не менш як 1,5 години вільного часу з рівномірним розподілом його на першу та другу половини дня.

Крім створення умов для оздоровлення та відпочинку дітей, оздоровчий заклад має значний потенціал для виховання особистості через залучення до різних видів діяльності: пізнавальної, трудової, ігрової, художньо-естетичної, фізкультурно-спортивної, екологічної тощо.

Надзвичайно емоційне середовище сприяє самоствердженню особистості, розкриттю власних талантів, набуттю життєвого досвіду, руйнуванню негативних стереотипів. Неформальний дитячий колектив розкриває перед дітьми нові цінності стосунків, нові можливості самореалізації, допомагає розвинути лідерські та комунікативні здібності.

Виховна робота у дитячому закладі оздоровлення та відпочинку має певні особливості, які необхідно враховувати педагогам. Зокрема, вона проводиться з дітьми, які певний час знаходяться поза сім’єю у тимчасових колективах дітей з різним соціальним досвідом, здійснюється на принципах вільної участі дітей у заходах з необхідністю збереження життя та здоров’я дітей; режимні моменти є складовою виховного процесу тощо.

Оскільки виховний вплив на дитину в дитячому оздоровчому закладі здійснюється не стільки педагогом, скільки дитячим колективом, одним з найважливіших завдань виховного характеру залишається формування такого тимчасового дитячого колективу, який не пригнічує індивідуальність, а допомагає їй проявити себе всебічно, сприяє розвитку комунікативних навичок. Життя в тимчасовому колективі дає дитині шанс розкритись як особистості, стимулює до активного спілкування та пошуку свого місця в ньому. Виховний потенціал колективу підсилюється цікавими та доступними заходами, у яких є місце кожній дитині.

Важливим фактором активної участі дітей у колективних справах є внесення романтики в повсякденне життя та організація справ на змагальній основі.

Для творчого, інтелектуального, культурного та фізичного розвитку дітей у закладах оздоровлення та відпочинку мають працювати гуртки, студії, секції, та інші творчі об'єднання, спрямовані на задоволення інтересів, індивідуальних потреб і запитів їх учасників. Робота цих гуртків організовується у зручний для відвідування дітьми час. Зміст гурткової роботи повинен відповідати віку дітей.

Розширенню діапазону інтересів дітей, фізичному та духовному оздоровленню сприяє різноманітна дозвіллєва діяльність. У зв'язку з цим рекомендуємо передбачити проведення різнопланових заходів:

тематичних культурно-виховних заходів (конкурсів, вікторин, театральних, концертних дійств), спрямованих на виховання в дітей почуття національної самосвідомості, патріотизму, популяризацію загальнолюдських і національних цінностей (ігрові програми "Ура, канікули!", "Ремесла рідного краю", гра-подорож "Ми в Європі", "Стежками Перемоги", конкурсні програми "Табір (загін) має талант", "Наш Х-фактор", "Краса і гордість табору (загону)", "Нумо, козаки!", КВК тощо);

• спортивних та туристичних змагань, подорожей, тематичних естафет, конкурсу бардівської пісні;

• конкурсів юних біологів, математиків, екологів, інтелектуальних естафет, інтерактивних ігор;

• випуск періодичних, стендових видань, роботу прес-центрів в рамках профілю зміни.

Крім того, доцільними будуть заходи, спрямовані на виявлення, навчання та підтримку юних лідерів, органів дитячого самоврядування, а також залучення в установленому порядку дитячих та молодіжних організацій до участі в патріотично-виховній, культурно-просвітницькій, спортивній, краєзнавчій і туристській роботі з дітьми тощо.

При організації заходів важливо витримувати оптимальний баланс між масовими, груповими, індивідуальними формами роботи. Урізноманітненню

діяльності дітей сприяє використання у виховному процесі інноваційних технологій: методу проектів, інтерактивних форм в організації колективних творчих справ, програмування діяльності змін різного типу та ін.

Під час планування виховної роботи необхідно враховувати державні, народні свята, історичні та пам’ятні дати, що припадають на період оздоровлення.

У період літнього відпочинку в оздоровчих закладах особливу увагу необхідно приділяти питанням збереження життя та здоров’я дітей, попередженню дитячого травматизму, нещасних випадків. Для цього в оздоровчому дитячому закладі мають бути створені безпечні умови для проживання, харчування, медичного обслуговування дітей з належним дотриманням санітарно-гігієнічних норм відповідно до вимог Законів України “Про оздоровлення та відпочинок дітей” (від 04.09.2008 №375-УІ), "Про охорону дитинства" (від 26.04.2001 № 1402-ІІІ), "Про забезпечення санітарно- епідеміологічного благополуччя населення" (від 24.02.1994 №4004-ХІІ), "Про пожежну безпеку" (від 17.12.1993 №3745-ХІІ), наказу МОН від 09.04.2010 №299 "Про організацію літнього оздоровлення та відпочинку дітей у 2010 році".

Під час проведення екскурсійних поїздок необхідно керуватися рекомендаціями, які визначені у листі Міністерства освіти і науки "Щодо організації екскурсійних поїздок" (від 27.04.2010 №289), під час перевезення залізничним транспортом організованих дитячих колективів до місць оздоровлення - Постановою Головного державного санітарного лікаря на залізничному транспорті України від 12.04.2010 №150-ЦСАН "Про гігієнічні вимоги до умов перевезення залізничним транспортом організованих дитячих колективів".

Причиною різних захворювань чи повільного росту і розвитку дитячого організму може стати недостатнє чи неправильне харчування. Тому дитячий заклад оздоровлення та відпочинку має забезпечити збалансоване харчування дітей, дотримуючись норм харчування, вимог щодо якості та безпеки продукції, які визначені постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах" (від 22.11.2004 № 1591) та Порядком організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах (наказ МОЗ, МОН від 01.06.2005 №242/239).

Крім того, організовуючи харчування у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку, необхідно передбачити забезпечення дітей продуктами з високою харчовою цінністю.

Повноцінний відпочинок дітей може бути забезпечений лише за умови дотримання санітарно-гігієнічних вимог, які регламентовані постановами Головного державного санітарного лікаря України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя дітей під час відпочинку та оздоровлення у дитячих оздоровчих закладах" (від 15.09.2006 № 33).

Під час оздоровлення та відпочинку дітей заклад має створити належні умови для надання їм медичних послуг, в тому числі кваліфікованої дошпитальної допомоги в разі захворювання чи травмування. Лікарі та медичні працівники дитячих закладів оздоровлення та відпочинку повинні мати відповідну кваліфікацію, підготовку та стаж практичної роботи не менше З років. Комплекс медичних послуг, спрямованих на поліпшення стану здоров’я дітей і запобігання захворюванням, регламентується постановами Головного державного санітарного лікаря України "Про медико-санітарне забезпечення літнього відпочинку та оздоровлення дітей" (від 07.05.2001 №53), "Про посилення медико-санітарного забезпечення відпочинку та оздоровлення дітей” (від 17.07.2009 № 16) та наказом Міністерства охорони здоров’я "Про організацію медичного забезпечення відпочинку та оздоровлення дітей влітку 2010 року" (наказ МОЗ від 22.04.2010 №357).

Оскільки діти в період відпочинку зазвичай послаблюють самоконтроль, з ними необхідно постійно проводити відповідні інструктажі, тематичні бесіди. У спеціально відведеному для інформування місці доцільно оформити стенд “Куточках безпечного відпочинку” для розміщення застережливої, профілактичної інформації, а також порад про надання першої допомоги потерпілим.

4.4 Заходи по забезпеченню виробничої санітарії та гігієни праці

Санітарія і гігієна праці розглядає ряд факторів, що можуть впливати на здоров'я і самопочуття людини, визначає джерела виникнення цих факторів і встановлює способи захисту від них. Основним завданням санітарії та гігієни праці залишається створення для працюючих комфортних умов праці.

Комфортні умови - це умови, що не викликають незручності в людини при виконанні роботи, відхилень у здоров'ї і профзахворювань, і при яких у людини спостерігається максимальна працездатність і продуктивність.

В усіх середніх, загальноосвітніх, навчально-виховних закладах передбачається природне освітлення. Оптимальний рівень якого забезпечується при верхньому і боковому освітленні приміщень. Але в нашій кліматичній зоні передбачається застосування бокового. Яке нормується на відстані від 1 м від стіни протилежної вікнам. Орієнтація вікон навчальних приміщень повинна відповідати вимогам ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів».

При недостатньому природному освітленні передбачається штучне освітлення. В Україні з вересня до травня необхідно підвищувати рівень освітлення навчальних приміщень за допомогою штучного освітлення. Для освітлення третього ряду парт слід у навчальних приміщеннях передбачати роздільне включення іншого від вікон ряду електроламп. Рівень штучного освітлення і електротехнічне устаткування навчальних приміщень, освітлення території школи повинні відповідати ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення».

Штучне освітлення приміщень шкіл забезпечено люмінесцентними лампами та лампами розжарювання з відповідною арматурою, яка повинна давати розсіяне світло, бути безпечною і надійною. Рівень штучного освітлення навчальних приміщень шкіл при використанні ламп розжарювання 150 лк і 300 лк при лампах люмінесцентних.

Люмінесцентні світильники повинні давати розсіяне світло, а для ламп розжарювання - повністю відображено світло розповсюдження.

При штучному освітленні навчальних приміщень слід надавати перевагу люмінесцентним лампам (ЛТБ та інші), що мають позитивний висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи.

З люмінесцентних світильників для навчальні приміщення можна використовувати серії ЛСО-02 (підвісний світильник розсіяного світла) і ЛПО-23.

У навчальних приміщеннях світильники потрібно розміщувати в 2 ряди паралельно лінії вікон на відстані 1,5 м від зовнішньої і внутрішньої стін, 1,2 м - від класної дошки, 1,6 м - від задньої стіни. Відстань між рядами при освітленні лампами накалювання – додаткові лампи.

Одним з важливих факторів середовища, які впливають на працездатність і стан здоров'я дітей, є повітряно-тепловий режим приміщень.

Чистота повітря в приміщеннях загальноосвітніх навчальних закладів забезпечується :

- відповідністю кількості дітей до нормованої наповнюваності;

- регулярністю вологого прибирання приміщень з використанням дезінфікуючих і миючих засобів;

- використанням всіх видів провітрювання (наскрізне, кутове, однобічне).

Класні кімнати та кабінети провітрюють на перервах, а рекреації - під час уроків. Співвідношення площі фрамуг і кватирок до площі підлоги навчального приміщення повинна бути не менше 1/50. Фрамугами і кватирками слід користуватися протягом всього року. До початку занять і після їх закінчення необхідно здійснювати наскрізне провітрювання навчальних приміщень. У приміщеннях шкіл відносна вологість повітря має бути 40 - 60 %; температура повітря в класах і кабінетах 17 - 20° C, в майстернях по обробці металу і дерева 16 - 18° C, в спортивному залі 15 - 17° C, в роздягальнях при спортивному залі 19 - 23° C, в актовому залі 17 - 20° C, в бібліотеці 16 - 18° C, в медичних кабінетах 21 - 23° C, в рекреаціях 16 - 18° C, в умивальних 20 - 23° C, у вестибюлі, гардеробі 16 - 19° C, в туалетах 17 - 21° C.

Для забезпечення гігієни та високого рівня комфорту враховуються вимоги ДНАОП 0.00-4.12-99 «Будинки та споруди навчальних закладів» та застосовуються будівельні матеріали, що мають низьку теплопровідність, низку звукопровідність, малу гігроскопічність, достатню повітря провідність та пристосовані до постійного вологого прибирання.

4.4 Заходи по забезпеченню пожежної безпеки

Пожежа – це горіння поза спеціальним вогнищем, яке не контролюється і може привести до масового ураження і загибелі людей, а також до нанесення екологічної, матеріальної та іншої шкоди.

Горіння – це хімічна реакція окислення, що супроводжується виділенням теплоти і світла. Горіння включає три необхідні інгредієнти: паливо, тепло і кисень. Пожежа виникає тільки тоді, коли вони всі наявні.

Розрізняють такі види горіння: вибух, детонація, спалах, займання, спалахування, самозаймання, самоспалахування, тління.

Гасіння пожежі – активний (механічний, фізичний або хімічний) вплив на зону горіння для порушення стійкості реакції одним із прийнятих засобів пожежегасіння. Для успішної ліквідації пожежі необхідно правильно визначити вогнегасні речовини та подати їх у зону горіння.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці», Закону України «Про пожежну безпеку», постанови Кабінету Міністрів «Про заходи щодо виконання Закону України «Про пожежну безпеку» від 26.07.94 № 508 розроблені Правила пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України ГУДПО МВС України 30.09.98 №348/70 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17грудня 1998 р. за800/3240. Правила поширюються на абсолютно усі заклади освіти та позашкільні заклади освіти та враховані при написанні даного дипломного проекту. З метою визначення посадових обов’язків щодо забезпечення пожежної безпеки в освітніх організаціях, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту передбачено проведення навчань та протипожежних інструктажів, відповідно вимог НАПБ Б.02.005-94. Відповідальність за пожежну безпеку несуть їх керівники, а у випадку порушень правил пожежної безпеки, в залежності від характеру порушень і наслідків також несуть адміністративну, дисциплінарну, кримінальну чи іншу відповідальність згідно з чинним законодавством.

В організаціях розробляється та затверджується план евакуації та порядок оповіщення людей, в якому встановлюються обов’язки і дії працівників закладів і установ на випадок виникнення пожежі. План переглядається та корегується (у випадку необхідності) один раз на три роки.

До первинних засобів пожежогасіння належать: вогнегасники; пожежні крани-комплекти, ручні насоси, лопати, ломи, сокири, гаки, пили, багри; ящики з піском, бочки з водою; азбестові полотнища, повстяні мати та ін.

Для визначення видів та кількості первинних засобів пожежогасіння слід враховувати фізико-хімічні та пожежонебезпечні властивості горючих речовин, їх взаємодію з вогнегасними речовинами, а також розміри площ приміщень, відповідно до вимог.

Серед первинних засобів пожежогасіння найважливішу роль відіграють вогнегасники різних типів (водяні, водопінні, порошкові, вуглекислотні, газові). Адміністративні приміщення рекомендується оснащувати вуглекислотними вогнегасниками з урахуванням гранично допустимої концентрації вогнегасної речовини. Їх слід встановлювати у легкодоступних та помітних місцях (коридорах, біля входів або виходів з приміщень тощо), а також у пожежонебезпечних місцях.

Також застосовуються водяні установки пожежогасіння. Вони розділяються на спринклерні, призначені для локального гасіння пожеж, і дренчерні - для гасіння вогню на великій території. Спринклерні установки запрограмовані на спрацьовування при підвищенні температури вище заданої норми. Дренчерні системи, на відміну від спринклерних, спрацьовують по команді пожежного сповіщувача. Це дозволяє ліквідувати пожежу на ранній стадії розвитку.

Відповідно до НАПБ А.01.001-2004 «Правила пожежної безпеки в Україні» на підприємстві повинен бути встановлений порядок(система) оповіщення людей про пожежу, з яким необхідно ознайомити всіх працівників.

4.5 Характеристика надзвичайних ситуацій техногенного походження

Надзвичайна ситуація (НС) - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та (або) значних матеріальних втрат.

Надзвичайні ситуації, які можуть виникати на території України і здійснювати негативний вплив на функціонування об'єктів економіки та життєдіяльність населення у мирний і воєнний час, поділяються за наступними основними ознаками:

- за сферою виникнення;

- за галузевою ознакою;

- за масштабами можливих наслідків.

Загальними ознаками надзвичайних ситуацій є:

- наявність або загроза загибелі людей чи значне порушення умов їх життєдіяльності;

- заподіяння економічних збитків;

- істотне погіршення стану довкілля.

Всі надзвичайні ситуації за масштабом можливих наслідків поділяються з урахуванням територіального поширення, характеру сил і засобів, що залучаються для ліквідації наслідків, на НС:

- загальнодержавного рівня - надзвичайна ситуація розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним пере несенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

- регіонального рівня - надзвичайна ситуація розгортається на території двох та більше адміністративних районів (міст обласного підпорядкування) Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або

загрожує перенесенням на територію суміжної області держави, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

- місцевого рівня - надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкту, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкту, але не менш одного відсотку обсягів видатків відповідного бюджеті/. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів;

- об'єктового рівня - надзвичайні ситуації, які не підпадають під зазначені визначення.

Загальні ознаки віднесення надзвичайних ситуацій до відповідного рівня за критерієм розміру заподіяних чи очікуваних економічних збитків та коди сфери виникнення НС наведено в таблицях додатку.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру та їх можливі наслідки Зростання масштабів господарської діяльності і кількості великих промислових комплексів, концентрація на них агрегатів та установок великої і надвеликої потужності, використання у виробництві потенційно небезпечних речовин у великих кількостях - все це збільшує вірогідність виникнення техногенних аварій. Надзвичайні ситуації техногенного походження містять у собі загрозу для людини, економіки і природного середовища або здатні створити її внаслідок ймовірного вибуху, пожежі, затоплення або забруднення (зараження) навколишнього середовища.

Надзвичайні ситуації виникають, як правило, на потенційно техногенно небезпечних виробництвах. До них належать в першу чергу хімічно небезпечні об'єкти, радіаційна небезпечні об'єкти, вибухо- та пожежонебезпечні об'єкти, а також гідродинамічна небезпечні об’єкти. У останні роки значно зросла також небезпека від аварій і катастроф на транспорті.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру прийнято класифікувати за такими основними ознаками:

- за масштабами наслідків (об'єктового, місцевого, регіонального і загальнодержавного рівня);

- за галузевою ознакою (надзвичайні ситуації у сільському господарстві; у лісовому господарстві;

- у заповідній території, об'єкти особливого природоохоронного значення;

- у водоймах;

- матеріальних об'єктах - об'єктах інфраструктури, промисловості, транспорті, житлово-комунального господарства та населення - персонал підприємств та установ, мешканці житлових будинків, пасажири транспортних засобів тощо).

Аварії техногенного характеру класифікуються також з урахуванням критеріїв розміру заподіяних чи очікуваних економічних збитків.

Внаслідок техногенних аварій та катастроф складається надзвичайна ситуація, раптове виникнення якої призводить до значних соціально-екологічних і економічних збитків, виникає необхідність захисту людей від дії шкідливих для здоров'я факторів, проведення рятувальних, невідкладних медичних і евакуаційних заходів, а також ліквідації негативних наслідків, які сталися. Техногенна надзвичайна ситуація - це стан, при якому внаслідок виникнення джерела техногенної надзвичайної ситуації на об'єкті, визначеній території або акваторії порушуються нормальні умови життя і діяльності людей, виникає загроза їх життю і здоров'ю, завдається шкода майну населення, економіці і довкіллю.

Джерело техногенної надзвичайної ситуації - це небезпечна техногенна подія, внаслідок чого на об'єкті, визначеній території або акваторії виникла техногенна надзвичайна ситуація.

Аварія - це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів чи завдає шкоди довкіллю.

Катастрофа - це велика за масштабом аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.

Техногенна небезпека — це стан, внутрішньо притаманний технічній системі, виробничому або транспортному об'єкту, що реалізується у дії ураження джерела техногенної надзвичайної ситуації на людину і довкілля при його виникненні, або у вигляді прямої чи побічної шкоди для людини і навколишнього природного середовища в процесі нормальної експлуатації цих об'єктів.

Зона техногенної надзвичайної ситуації - це територія чи акваторія, в межах якої діє негативний вплив одного або сполучених факторів ураження джерела техногенної надзвичайної ситуації.

Всі надзвичайні ситуації техногенного характеру поділяються на:

- транспортні аварії, пожежі (вибухи);

- наявність у довкіллі шкідливих речовин понад ГДК (гранично допустимі концентрації);

- аварії зі загрозою викиду (викидом) ХНР і біологічних небезпечних засобів;

- аварії з загрозою викиду (викидом) радіоактивних речовин, раптове руйнування будівель і споруд;

- аварії на системах життєзабезпечення;

- аварії на електроенергетичних спорудах;

- аварії на очисних спорудах, гідродинамічні аварії.

Транспортні аварії поділяються па аварії (катастрофи):

- на залізничному транспорті (товарних поїздів, пасажирських поїздів, поїздів метрополітену);

- на автомобільному транспорті;

- на суднах (пасажирських, вантажних);

- на авіаційному транспорті (авіаційні катастрофи в аеропортах і населених пунктах та поза ними);

- на транспорті з викидом (загрозою викиду) ХНР, РР і БНР;

- на міському транспорті;

- на транспорті, в які потратиш керівники держави та народні депутати.

Пожежі (вибухи) поділяються на пожежі (вибухи):

- на спорудах, на комунікаціях та технологічному обладнанні промислових об'єктів;

- на об'єктах розвідки, видобування, переробки, транспортування і зберігання легкозаймистих, горючих і вибухових речовин;

- на транспорті;

- в шахтах, підземних та гірничих виробітках;

- в будівлях та спорудах громадського призначення;

- на радіаційних, хімічних та біологічно небезпечних об'єктах.

Аварії з викидом (загрозою викиду) ХНР і БНР поділяються на:

- аварії з викидом (загрозою викиду) ХНР, утворення та розповсюдження ХНР під час виробництва, переробки або зберігання (поховання);

- аварії з викидом (загрозою викиду) БНР на підприємствах промисловості і науково-дослідних установках.

Аварії з викидом (загрозою викиду) РР трапляються:

- на атомних станціях, атомних енергетичних установках виробничого або дослідного призначення;

- на підприємствах ядерно-паливного циклу (окрім атомних електростанцій);

- з джерелами іонізуючого випромінювання (включаючи ядерно-паливний цикл);

- з радіоактивними відходами, які не виробляються атомними станціями. Раптове руйнування будівель та споруд:

- елементів транспортних комунікацій;

- виробничого призначення; громадського призначення.

Аварії па електроенергетичних системах:

- атомних електростанціях;

- гідроелектростанціях;

- теплоелектростанціях;

- автономних електроенергетичних станціях;

- інших електроенергетичних станціях;

- електроенергетичних мережах;

- транспортних електричних контактних мережах;

- порушення стійкості або поділ об'єднаної енергосистеми України.

Аварії на системах життєзабезпечення:

- на каналізаційних системах з масовим викидом забруднюючих речовин;

- на теплових мережах; на системах забезпечення населення питною водою;

- на магістральних і комунальних газопроводах;

- на нафтопроводах і продуктопроводах;

- на системах зв'язку та телекомунікацій.

Аварії на очисних спорудах:

- стічних вод з масовим викидом забруднюючих речовин;

- промислових газів з масовим викидом забруднених речовин в повітря.

Гідродинамічні аварії (катастрофи) трапляються при:

- прориві гребель (дамб, шлюзів тощо) з утворенням проривного потоку або з утворенням хвиль прориву та катастрофічного затоплення;

- спрацюванні водосховищ у зв'язку з загрозою прориву гідроспоруди.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ»

Забезпечення здорових умов праці є проблемою загальнодержавного значення. З метою запобігання травматизму держава здійснює ряд заходів, однак у багатьох сферах виробничої діяльності рівень виробничого травматизму залишається високим, що є наслідком дії ряду чинників. До них можна віднести недоліки в організації праці, порушення трудової і технологічної дисципліни, недостатню навченість персоналу, відсутність нагляду й контролю за безпечним виконанням робіт і дотриманням норм законодавчої бази.

Для забезпечення безпеки на заняттях лікувальною фізичною культурою передбачено виконання вимог НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці».

Також передбачено суворе виконання інструкцій з техніки безпеки та пожежної безпеки.