1.1.2. Характеристика марень

Основною рисою будь-якого марення є гіпертрофія ідей. Уявлення під час марень надмірно юрбляться, утворюють неправильний натовп, змінюються з запаморочливою швидкістю, так що увага не в змозі оволодіти жодним із них і на ньому зосередитися. Кожне відчуття перебільшується, кожне почуття, любов і ненависть, радість і туга, пиха і рідше приниження, доводяться до крайньої межі.

Марення вкривають мозок пеленою божевілля. Людина виглядає дивною і розгубленою. Такий стан досягається за кілька хвилин і може тривати декілька днів. Точні механізми порушення мозкової діяльності поки що не відомі вченим. Однак навіть за найскладнішої стадії марення у людини простежуються світлі проміжки з нормальним сприйняттям навколишнього світу, послідовним мисленням, після чого вона знову може зануритися в свій неіснуючий світ.

В основі марення лежить чимало причин. До них відносяться «висока температура, зловживання алкоголем, наркотичними речовинами, черепно-мозкові травми. Інколи марення розвивається внаслідок отруєння певними препаратами, наприклад, симетидіном, який використовують для лікування виразки, або кортикостероїдами, що застосовуються при запальних процесах. Маячний синдром може розвиватися і за складних захворювань, таких як апендицит, епілепсія, діабет, серцеві захворювання чи інсульт». [31]

Поширеним чинником, що призводить до стану марення, є зловживання алкоголем. Воно спричинює низку психічних розладів, зокрема білу гарячку та алкогольний галюциноз. Алкогольне марення виникає навіть після короткочасного пияцтва, але на відміну від білої гарячки не супроводжується галюцинаціями. «Таких хворих переслідують нав’язливі думки. Найчастіше це марення підозрілості, переслідування, ревнощів. П'яниці, наприклад, здається, що проти нього улаштовано змову. Він не бачить виходу з ситуації, що створилася, може скінчити життя самогубством». [8]

Цікавим є вплив психотропних речовин на людину. Термін «психотропний» використовується як синонім терміна «психодисплептичний». Психотропні речовини здатні змінити психологію людини і вплинути на розумову діяльність. Їх отримують або з певних рослин, або в результаті хімічного синтезу. Фармаколог Деле виділив три основні групи психотропних засобів:

• заспокійливі, зокрема снодійне, барбітурати і транквілізатори, чимало з яких широко застосовуються в сучасній психіатричній практиці;

• психічні стимулятори (аміни теж) – засоби, що поліпшують настрій;

• галюциногени – засоби, що призводять до психічних порушень. [12, с.11]

Остання група отримала значне розповсюдження в традиційному суспільстві: ЛСД, псилоцибін, мескалін і гармін. На відміну від першої групи, галюциногени не викликають фізіологічної залежності.

Власну специфіку мають марення, що розвиваються внаслідок психічних захворювань, зокрема, шизофренії. Форма протікання цієї хвороби, як і маячний синдром, зазнає змін залежно від розвитку соціуму, оскільки це захворювання безпосередньо пов’язане з реакцією на умови життя індивіда. Тобто марення відображають саме той стан дійсності, в якому живе хворий у конкретний проміжок часу.

Стан людини, яка хворіє на інфекційне зараження типу «гострого марення» описано у виданні Чернівецького державного медичного університету «Ранняя диагностика и лечение инфекционного психоза типа «Острого бреда» (методические рекомендации для врачей)», (1973): «Психічне захворювання виникає гостро, частіше ввечері або вночі. З самого початку розвивається яскраво виражене психомоторне збудження на фоні заплутаності свідомості, повного порушення орієнтування. Рухове збудження має хаотичний, аморфний характер. Хворі звиваються, кидаються з боку в бік, наносять собі травми, здійснюють агресивні дії, часом застигають у найрізноманітніших позах». [19, c. 3]

Оскільки явище марення вражає психіку людини, очевидно, мовна продукція хворого теж має хаотичний характер і позбавлена змісту. У наведеному виданні знаходимо дослівне зображення мовлення людини що марить: «Пульс, пульс… Я не хворий!... експертиза.. я живий, живий... Так можна живого вбити.... а той куди пішов... Ай-ай-ай! Боротьба, боротьба, боротьба... Та-татам.. передали сто штук! Для чого ж так треба? А-а.. бій, бий!.. Грім, грім.. убити можна так будь-кого... Пульс.. Слухайте... Приходьте всі! А-А.. Для чого, для чого? Я не хворий!... Разда, раджа.. Магараджа!». [19, с.4]

Як бачимо, мова складається з окремих слів, уривків фраз, складів, по суті не пов’язаних між собою, які не несуть будь-якого цілеспрямованого смислового навантаження. Синтаксис марень є хаотичним, прослідкувати в ньому будь-яку послідовність викладу чи логічність немислимо. Очевидно, що мовний акт з таким хворим неможливий.