
- •Курсова робота
- •Список використаних джерел Вступ
- •Розділ 1. Використання теперішнього часу в реферативному тексті
- •Розділ 2. Використання минулого часу в реферативному тексті
- •2.1. Минулий час доконаного виду
- •2.2. Минулий час недоконаного виду
- •Розділ 3. Майбутній час в рефераті
- •3.1. Вживання у рефераті майбутнього часу недоконаного виду.
- •3.2. Вживання у рефераті майбутнього часу доконаного виду.
- •Висновки
- •Список використаних джерел
Національний технічний університет України
„Київський політехнічний інститут”
Видавничо-поліграфічний інститут
Кафедра видавничої справи та редагування
Курсова робота
із дисципліни
„Автоматизація редакційно-видавничого процесу”
на тему:
„Категорія часу дієслова в реферативному тексті”
Викладач: Підготувала:
Тріщук О. В. студентка ІV курсу
групи СР-21
Загородня Вікторія
Київ 2006
План
Вступ
Розділ 1. Використання теперішнього часу в реферативному тексті
Розділ 2. Використання минулого часу в реферативному тексті
Розділ 3. Майбутній час в рефераті
Висновок
Список використаних джерел Вступ
Реферат як інформаційний документ має на меті розкрити зміст роботи таким чином, щоб звернути увагу реципієнта на нову інформацію, яка міститься у першоджерелі. Для реферату характерною є специфічна літературна форма, яка відрізняється чіткою послідовністю викладу, сталістю своєї структури, граничною лаконізацією мови.
Для мови реферату характерним є використання визначених граматично-стилістичних засобів. Кращий ефект для швидкого сприйняття змісту надають прості завершені речення, що мають правильну граматичну форму. Узагалі, для наукового стилю є характерною регулярність використання тих частин мови та їхніх форм, які пов’язані з вираженням абстрактно-узагальнених значень і відповідають вимогам об’єктивності і точності вираження змісту, вимогам конденсації змісту. Науковий текст повинен містити максимум інформації у гранично лаконічній формі.
Цим вимогам відповідають насамперед такі частини мови, як іменник та прикметник. Перевага цих двох частин мови пов’язана із номінативність наукового стилю. Дієслово в науковій мові, як правило, лексично послаблене, абстраговане. Але не можна стверджувати, що дієслова не відіграють особливої ролі у творенні реферативного тексту, його морфологічної та синтаксичної структури, а також меж часового простору, в яких розміщуються повідомлення. Як зазначає Русанівський В. М.: «...тенденція до витіснення дієслів іменниками у мові наукової літератури дійсно існує. Проте в мові науки дієслова – не перешкода викладові, а його закономірна властивість» [16; с. 12].
Розгляд проблеми морфологічної структури в реферативному тексті є досить актуальним, оскільки це питання стосується способів економнії мовних засобів та компресії текста першоджерела. У курсовій роботі розглянуто використання у рефераті такої частини мови, як дієслово, зокрема дієслівна категорія часу.
Граматична категорія часу виражає часову послідовність подій, які відбуваються в об’єктивній дійсності або мисляться такими, що можуть відбутися. Категорія часу займає центральне місце в системі видів дієслова і тісно пов’язана з іншими дієслівними категоріями. Разом із категорією способу він передає основну синтаксичну категорію речення – предикативність, якою виражається відношення мовленого до дійсності. Дієслівні форми на позначення часової орієнтації характеризуються стосунком до моменту мовлення. Ця характеристика може набувати трьох взаємопов’язаних значень: передування моменту мовлення (минулий час), слідування за моментом мовлення (майбутній час), одночасності з моментом мовлення (теперішній час). Отже, в основу дієслівної граматичної категорії часу покладено співвіднесеність дії або стану з моментом мовлення. Дія або стан поділяються на такі, що відбуваються або одночасно з моментом мовлення, або неодночасно. Неодночасні з моментом мовлення дії або стани у свою чергу поділяються на такі, що відбувалися до моменту мовлення, і такі, що відбуватимуться після моменту мовлення.
Три різновиди значення ознаки «співвіднесеність з моментом мовлення» як обов’язкові і регулярні для дієслівних особових форм з об’єктивною модальністю формують розгалужену дієслівну граматичну категорію. Вона реалізується взаємно протиставленими грамемами теперішнього, минулого і майбутнього часу. Ця категорія належить до словозмінних, оскільки вона охоплює форми слів, які мають тотожне лексичне значення і розрізняються тільки семантикою даної категорії. Кожне з трьох часових значень, крім значення теперішнього часу, виражається у двох видових формах: недоконаного виду і доконаного виду.
Варто зазначити, що у даній курсовій роботі не розглядаються ті форми дієслова, що не мають категорії часу.
Темою дослідження є використання теперішнього, минулого і майбутнього часу у реферативному тексті. Метою - необхідність доведення того, що надання дієслову правильної часової форми відіграє дуже важливу роль у створенні адекватного реферативного матеріалу, оскільки граматично правильно вжитий час надає змогу реципієнтові швидко сприймати інформацію, краще орієнтуватися в її часових площинах. Це є досить важливим аспектом.
Робота складається зі вступу, трьох розділів, відведених для розгляду відповідно трьох часів дієслова, які використовуються в рефераті, та висновків.