7.Дослідження умов формування соціальної компетентності учнів сільської школи

Виходячи з теоретичних обґрунтувань проблеми соціального розвитку старших школярів, було проведено дослідження, мета якого полягала у вивченні умов формування компетентності учнів сільської школи.

У дослідженні використовувалися методи: спостереження, інтерв'ю, бесіди, анкетування.

Економічні та соціокультурні особливості села досить специфічні і не завжди сприяють формуванню мотивації до навчання у всіх дітей. А тому перед керівниками, педагогічними колективами сільських шкіл стоїть складне завдання – створити такі умови, щоб кожен учень, яким би посереднім не був рівень його здібностей, реалізував себе у чомусь, зміг би досягти успіху, адже впевненість у свої силах, у собі формується у стінах школи.

Школа сьогодні має орієнтуватися на потреби учня та суспільства і поєднати практику ефективної передачі знань із мотиваціями особи та прагматичними вимогами соціуму. Проблема якраз і полягає у подолання розриву між реальними освітніми результатами сільського учня і його потребами в одержанні якісних освітніх послуг.

Завдання складне, але цілком посильне для виконання. І це успішно доводить діяльність Журавської ЗОШ І-ІІІ ст. ім. Г.Ф.Вороного Варвинського району. Навчально-виховний процес у загальноосвітньому навчальному закладі має свої особливості. Шукаючи шляхи підвищення престижу і статусу навчального закладу, педагогічний колектив поставив за мету створити таку систему навчання і виховання учнів, яка б сприяла розвитку і формуванню соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості, яка має енциклопедичні знання, володіє науковими основами пошуково-дослідницької діяльності, гуманістичним світоглядом. У адміністрації закладу окреме завдання – створити умови для виявлення обдарувань і здібностей дітей, розвитку та саморозвитку їх здібностей: інтелектуальних, пізнавальних, творчих, лідерських, художніх і для розкриття творчого потенціалу вчителя.

Педагогічний колектив навчального закладу вирізняється високим професіоналізмом, творчим підходом до організації навчально-виховного процесу: із 33 педагогів 5 – учителів-методистів, 10 - мають звання «старший вчитель», 28 – вищу кваліфікаційну категорію.

Орієнтація школи на можливості і потреби учня, виявлення й розвиток інтересів, нахилів і здібностей кожної дитини забезпечуються профільною (старша школа) і допрофільною (основна школа) підготовкою учнів, що передбачає індивідуальний підхід до навчання дитини, змісту освіти та рівнів засвоєння. У Журавській школі максимально використовується ресурс виховного середовища, оскільки тут створено хороші умови для повноцінної життєдіяльності учнів (зразковий краєзнавчий музей , кімната-музей Г.Ф.Вороного, картинна галерея, вокальні та хореографічні гуртки, спортивні секції, гуртки за інтересами). Для задоволення запитів кожного учня у навчальному закладі введені години факультативних та індивідуальних занять, ведеться активна краєзнавча робота (історичне, географічне та літературне краєзнавство). Поряд з цим здійснюється повноцінний навчальний процес: на академічному рівні викладаються предмети інваріантної складової навчального плану, є хороша база для професійного спрямування: майстерня обслуговуючої праці та комбінована майстерня. Матеріально-технічне, навчально-методичне забезпечення навчального закладу дозволяє створити максимально комфортні умови для саморозвитку особистості вчителя і учня.

Школа стала соціокультурним центром села. Традиції, тісна співпраця між учнівським, батьківським, педагогічним колективами закладу, місцевою громадою – те, без чого не може існувати навчальний заклад у сільській місцевості. І не просто існувати, а повноцінно працювати, давати глибокі знання, розвивати здібності та таланти кожної дитини, готувати конкурентноспроможну особистість до подальшого життєвого вибору.

Для визначення рівня формування соціальної компетентності було одібрано таку методику:

• Оцінка взаємин підлітка з класом (Додаток А)

Метою опитувальника було виявити яка роль групи в індивідуальній діяльності підлітка. Анкета складалась з 14 пунктів-суджень. У кожному пункті альтернативи розміщені в довільному порядку. За допомогою цієї методики визначається тип взаємин підлітка з класом.

Тип 1 — індивідуалістичний.

Індивід ставиться до групи нейтрально або сприймає її як перешкоду для своєї діяльності. Група не є окремою цінністю, що проявляється в ухиленні від співпраці із членами групи, в наданні переваги одноосібній роботі, обмеженню контактів.

Тип 2 — прагматичний.

Індивід сприймає групу як засіб досягнення тієї чи іншої особистої мети. При цьому група сприймається й оцінюється з позиції «корисності» для індивіда. Перевага надається найкомпетентнішим членам групи, які здатні допомогти, взяти на себе відповідальність за прийняття рішень, дати необхідну інформацію.

Тип З — колективістський.

Індивід приймає групу як самостійну цінність. На першому плані постають проблеми групи та її окремих членів. Спостерігається зацікавленість як в успіхах кожного, так і групи в цілому, прагнення зробити свій внесок у групову діяльність. Проявляється потреба в колективних формах роботи.

Вибірка складалася із 45 учнів 8-9 класів загальноосвітньої школи.

Тестування проводилось груповим методом.

Загальні результати діагностики наведені у таблицях.

Таблиця 2

Оцінка взаємин підлітка з класом

Клас	Колективістський тип	Прагматичний тип	Індивідуалістичний тип
8 клас	17 учнів (85%)	0 учнів	3 учні (15%)
9 клас	24 учні (96%)	0 учнів	1 учень(4%)

Результати анкетування показали, що із 20 учнів 8 класу колективістський тип мають 17 учнів ( 85%), 3 учні (15%) – індивідуалістичний; серед учнів 9 класу 24 учні (96%) – колективістський тип взаємин, 1 учень (4%) – індивідуалістичний, прагматичного типу взаємин в даних класах не виявлено.

Отже, можна зробити висновок, що старшокласники переймаються проблемами класу, зацікавлені в успіхах своїх товаришів, здатні прийти на допомогу один одному.

Висновки

У даній роботі були визначені зміст і структура соціальної компетентності як педагогічної проблеми, розкрито особливості сільського середовища та напрямки соціально-педагогічної діяльності у формуванні соціальної компетентності особистості.

Соціальна компетентність – це багатогранна характеристика особистості, яка своєю багатокомпонентністю охоплює всю множину та глибину функціонуванння особистості в соціумі. Оскільки особистість – істота суто соціальна, то формат соціальної компетентності охоплює як соціальні мотиви, знання, навички, необхідні для успішної взаємодії із оточуючим соціальним середовищем, так і самопочуття та самоприйняття особистістю самої себе в постійно мінливому соціумі. При цьому соціальна компетентність передбачає як достатній рівень вміння будувати партнерські стосунки, здатності до кооперації, так і достатній рівень конфортності для того, щоб не іти врозріз з вимогами суспільства.

Соціальна компетентність – це комплекс особистісно-психологічних технологій взаємодії особистості із оточуючим соціальним середовищем.

Отже, виявлені особливості процесу соціалізації дітей у сільському середовищі суттєво впливають на характер і зміст соціально-педагогічної діяльності сільської школи. Ситуація соціального неблагополуччя, нестабільності, яка є характерною для сучасного села, актуалізує проблему пошуку нових підходів до організації соціально-педагогічної діяльності в сільських закладах освіти, які б забезпечували безперервну якісну освіту і соціальний захист дитинства, та сприяли формуванню соціальної компетентності учнів. Важливим у розвитку соціальної компетентності сільських дітей є оволодіння навичками поведінки у соціальному середовищі, сприйняття і засвоєння моральних норм, загальнолюдських цінностей. Розвиток комунікативних здібностей дитини дозволяють їй інтегруватись у суспільство, сприяють формуванню уміння спілкування, вести дискусії, відстоювати власну думку.

Тому особливої значущості набувають педагогічні пошуки оптимізації діяльності школи у сільській місцевості як відкритої соціально-педагогічної системи, підвищення її соціальної ролі. Робота соціального педагога в сільській школі значно ширша, ніж у міській і поєднує в собі взаємодію з усім соціальним середовищем, залучення до роботи соціальних партнерів, агентів впливу.

Сільська школа повинна розширити свої функції до соціокультурних, додавати високий рівень освіти, здійснювати ранню профорієнтацію, забезпечити формування соціальної компетентності особистості, здатної до успішної діяльності на селі.

Список використаної літератури

1. Бєлкіна-Ковальчук О. Робота соціального педагога в сільській загальноосвітній школі / О. Бєлкіна-Ковальчук // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки. – Луцька, 2010. –

Вип. 23. – С. 200–204.

2. Гончарова-Горянська М. Соціальна компетентність: поняття, зміст, шляхи формування в дослідженнях зарубіжних авторів. //Рідна школа. – 2004. - №7-8.

3.Єрмаков І. Педагогіка життєтворчості: орієнтири для ХХІ століття / І.Єрмаков // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: наук.-метод. зб. [ред. кол. Н.Софій (голова), І.Єрмаков (керівн. авторськ. кол-ву і наук. ред.) та ін.]. - К. : Контекст, 2000. - С. 58-72.

4. Королюк С. Соціальне партнерство сучасної сільської школи / С. Королюк // Особливості управління сільською школою на сучасному етапі розвитку суспільства : зб. матеріалів конференції. – Запоріжжя, 2007. – С. 101–107.

5. Лєпіхова Л. Соціально-психологічна компетентність у психологічній взаємодії // Вища освіта України. - 2004. -№ 3.

6. Панченко І. Сільський соціум як фактор соціалізації особистості / І. Панченко // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини. – Умань : РВЦ "Софія", 2007. – Випуск 20. – С. 157–164.

7. Пашенко С. Роль школи у створенні соціально-педагогічного комплексу на селі / С. Пащенко // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : збірник наукових праць Уманського державного педагогічного

університету ім. Павла Тичини. – К. : Наук. світ, 2002. – Випуск 8. – С. 106–111.

8. Сохань Л.В. Стилi життя: панорама змiн / Сохань Л.В. - К., 2008. - 128 с.

9. Цветков В.В. Формирование социальной компетентности сельских школьников. - Дис... канд. пед. наук. - Великий Новгород, 2002. - 155 с.

Додатки

Додаток А

Оцінка взаємин підлітка з класом

Показником сприйняття людиною групи є роль групи в індивідуальній діяльності індивіда.

Тип 1 — індивідуалістичний

Індивід ставиться до групи нейтрально або сприймає її як перешкоду для своєї діяльності. Група не є окремою цінністю, що проявляється в ухиленні від співпраці із членами групи, в наданні переваги одноосібній роботі, обмеженню контактів.

Тип 2 — прагматичний

Індивід сприймає групу як засіб досягнення тієї чи іншої особистої мети. При цьому група сприймається й оцінюється з позиції «корисності» для індивіда. Перевага надається найкомпетентнішим членам групи, які здатні допомогти, взяти на себе відповідальність за прийняття рішень, дати необхідну інформацію.

Тип З — колективістський

Індивід приймає групу як самостійну цінність. На першому плані постають проблеми групи та її окремих членів. Спостерігається зацікавленість як в успіхах кожного, так і групи в цілому, прагнення зробити свій внесок у групову діяльність. Проявляється потреба в колективних формах роботи.

На основі трьох вищеописаних типів сприйняття групи була розроблена спеціальна анкета з 14 пунктів-суджень. У кожному пункті альтернативи розміщені в довільному порядку.

Анкета

Мета: виявлення переваги того чи іншого «типу» сприйняття індивідом групи (класного колективу).

Інструкція. Ми проводимо дослідження, щоб покращити організацію діяльності навчального процесу. Ваші відповіді на запитання анкети допоможуть нам у цьому. На кожен пункт анкети є три варіанти відповіді. Виберіть той, який найбільше відповідає вашій точці зору. Пам'ятайте, що «поганих» і «хороших» відповідей немає. На кожен пункт має бути лише одна відповідь.

1. Кращими партнерами у групі я вважаю тих, хто:

а) знає більше, ніж я;

б) усі питання намагається вирішувати разом;

в) не відволікає уваги викладачів.

2. Кращими викладачами є ті, хто:

а) використовує індивідуальний підхід;

б) створює умови для допомоги з боку інших;

в) створює в колективі атмосферу, в якій ніхто не боїться висловлювати свою думку.

3. Я радію, коли мої друзі:

а) знають більше, ніж я;

б) уміють самостійно, не заважаючи іншим, досягати успіхів;

в) допомагають іншим, коли випадає нагода.

4. Найбільше мені подобається, коли у групі:

а) не потрібно нікому допомагати;

б) не заважають виконувати завдання;

в) інші підготовлені гірше, ніж я.

5. Мені здається, що я здатний на більше, коли:

а) можу від інших отримати допомогу і підтримку;

б) мої зусилля достатньо оцінюються;

в) є можливість проявити ініціативу, корисну для всіх.

6. Мені подобаються колективи, в яких:

а) кожен зацікавлений у покрашенні результатів інших;

б) кожен зайнятий своїми справами і не заважає іншим;

в) кожен може звертатися до інших для вирішення своїх завдань.

7. Найгірші викладачі ті, хто:

а) створює атмосферу змагань між учнями;

б) не надає учням достатньо уваги;

в) не створює умов для того, щоб група допомагала їм.

8. Найбільше задоволення в житті дає:

а) можливість працювати, коли тобі ніхто не заважає;

б) можливість отримувати нову інформацію від інших людей;

в) можливість бути корисним іншим.

9. Основна роль школи має полягати:

а) у вихованні людей із розвинутим почуттям відповідальності перед іншими;

б) у підготовці пристосованих до самостійного життя людей;

в) у підготовці людей, які вміють отримувати користь від спілкування з іншими людьми.

10. Якщо перед групою стоїть якась проблема, то я:

а) надаю перевагу тому, щоб інші вирішували цю проблему;

б) надаю перевагу самостійній праці, не покладаюсь на інших;

в) прагну зробити свій внесок у спільну справу.

11. Я навчався б краще, якби викладачі:

а) мали до мене індивідуальний підхід;

б) створювали умови для отримання мною допомоги від інших;

в) заохочували ініціативу учнів, спрямовану на досягнення спільного успіху.

12. Найгірше, коли ти:

а) не можеш самостійно досягти успіху;

б) почуваєшся зайвим у групі;

в) не допомагають інші.

13. Найбільше я ціную:

а) особистий успіх, в якому є частина заслуги моїх друзів;

б) спільний успіх, в якому є й моя заслуга;

в) успіх, досягнутий ціною власних зусиль.

14. Я хотів би:

а) працювати в колективі, в якому всі готові до співпраці;

б) працювати індивідуально з викладачем;

в) працювати з компетентними людьми.

Кожне співпадіння з ключем оцінюється в 1 бал. Бали, набрані за всіма 14 судженнями анкети, підсумовуються по кожному типу окремо. При цьому загальна сума балів має дорівнювати 14.

Переважає той тип сприйняття, по якому набрано найбільше балів.

Тип сприйняття індивідом групи

Індивідуалістичне Колективістське Прагматичне

1в, 2а, 36, 46, 56, 66, 76, 8а, 96, 106, 11а, 12а, 13в, 14в

16, 2в, 3в, 4а, 5в, 6а, 7а, 8в, 9а, 10в, 11в, 126, 136, 14а

1а, 26, За, 4в, 5а, 6в, 7в, 86, 9в, 10а, 116, 12а, 13а, 14в

38