Правила стосовно тези

1. Теза має бути чітко і ясно сформульована.

Якщо доводжуване положення сформульоване недбало, розпливчасто й невизначено, то й доказ у цілому стає плутаним і суперечливим. Важко зрозуміти, яке положення доводиться, дати оцінку аргументам, перевірити хід доведення. Нечіткість формулювання тези може бути наслідком недостатнього знання того предмета, про котрий йдеться в тезі, недбале ставлення до уживаних слів і термінів, а також наслідком навмисного прагнення зробити тезу невизначеною, двозначною. [3; с.187-191, 6; с.219-223, 24; с.242-246]

2. Теза протягом доказу (або спростування) має залишатися однією й тією ж.

Порушення цього правила призводить до таких помилок:

«підміна тези» – доводиться не та теза, яку слід довести, а інша, нова;

«доведення до людини» — доведення істинності тези підміняється характеристикою особи людини, котра має якесь відношення до цієї тези;

«доведення до публіки» — замість обґрунтування тези звертаються до почуттів людей, намагаються викликати у них симпатію чи антипатію до того, про що йдеться;

«хто занадто багато говорить, той нічого не доводить» — замість доведення істинності висунутої тези обґрунтовується інше положення, настільки широке, що з нього безпосередньо не випливає істинність висунутої тези. [3; с.187-191, 6; с.219-223, 24; с.242-246]

Правила стосовно аргументів

1. Аргументи мають бути судженням істинним.

Порушуючи це правило, автори можуть використовувати або хибні аргументи, або аргументи, які самі по собі потребують доведення (наприклад, власні здогади).[3; с.187-191, 6; с.219-223, 24; с.242-246]

2. Аргументи мають бути достатньою основою для тези.

При не виконанні цього правила, виникають такі помилки: доказувана теза не випливає з аргументів; положення, правильне за певних умов, застосовується як аргумент за будь-яких умов. [3; с.187-191, 6; с.219-223, 24; с.242-246]

3. Доведення не має заключатися в коло.

Аргументи мають бути судженнями, істинність яких встановлена незалежно від тези. Тут може виникнути помилка, якщо теза виводиться з аргументів, а аргументи у свою чергу виводяться з тези. [3; с.187-191, 6; с.219-223, 24; с.242-246]

Читаючи текст із доведенням, редактор також вдається до співставлення, у даному випадку тези і аргументу, перевіряючи чи дійсно ці аргументи, ведуть до цієї тези, чи достатньо їх, чи істинні вони.

4. Виявлення та виправлення логічних помилок у композиції реферату

Логічним повинно бути не тільки кожне окреме положення рукопису, але і її побудова у цілому. Найлегше та найчіткіше сприймається матеріал, коли усі його частини пов’язані однією логічною ниткою. У рефераті думка має рухатися послідовно, від більш важливого положення до менш важливого.

Композиція рукопису – це система організації літературного матеріалу. [22; с.211]

Розуміння основ побудови тексту дає можливість легше орієнтуватися у композиції кожного тексту, що редагується, слідкувати за правильністю систематизації матеріалу у ньому, оцінювати обрану автором схему композиції, судити про логічність, послідовність її застосування.

Для контролю над смисловою організацією тексту велике значення мають основні закони формальної логіки: