Виявлення та виправлення логічних помилок у реферативному тексті.

Вступ

Нелогічність, непослідовність викладу є однією з найгірших вад твору. У кожному своєму прояві цей недолік здатний так чи інакше знецінити будь-який матеріал. Будь-який твір розрахований на те, щоб переконати читача. Але, якщо у ланцюгу наведених фактів виявляється якась слабка, протирічна ланка, матеріал втрачає в очах читача свою переконливість. Дуже серйозною проблемою смислової обробки тексту є формування у редактора навичок усунення логічних помилок. Логічні помилки різноманітні, вони зустрічаються в умовиводах, доведеннях, визначеннях, класифікаціях та інших логічних операціях. Надійним засобом боротьби з логічними помилками є знання правил та законів формальної логіки.

Формальна логіка – це наука про закони й форми побудови правильної думки. [6; с.14]

Будь-який текст є фрагментом мислення та мовленнєвого акту. Оскільки вивченням закономірних зв’язків займається логіка, то застосування логічних критеріїв повинно входити до загального комплексу вимог, що ставляться до тексту.

Логічна послідовність частин твору повністю залежить від уміння компонувати окремі ланки викладу, від уміння правильно побудувати твір.

Щоб виконати своє призначення, (донести до читача певну інформацію) текстовий матеріал повинен бути досконалим із логічної точки зору. Він повинен відповідати вимогам логіки, тобто бути визначеним, несуперечливим, послідовним та обґрунтованим. Він повинен вміщувати правильні, з точки зору логіки, визначення, умовиводи, доведення, та інші розумові операції. Звичайно, рівень логічної суворості застосовується неоднаково до різних видів літератури. Найбільшого значення логічне редагування набуває при редагуванні наукової літератури, тому що вона вимагає точної фактичної або документальної основи. Реферативні тексти, крім того, покликані не тільки передавати науковцям нові знання, а й викликати бажання звернутися до першоджерела.

Реферат – короткий точний виклад змісту документа, що включає основні фактичні відомості та висновки, без додаткової інтерпретації чи критичних зауважень автора реферату. [4; с.1]

За типом викладу, реферати належать до описових творів. Описові твори прив’язані до певних принципів висвітлення тієї чи іншої проблеми (історичних, класифікаційних, технологічних тощо) Кожний елемент тут – це частина, деталь, особливість предмета, явища, дії. Такі твори мають певну внутрішню композицію, завжди чимось обґрунтовану. [2; с.67] При оцінці описових творів слід звертати увагу на те, наскільки вдало виділені основні факти, чи зрозуміла їхня сутність, чи витримується необхідна послідовність викладу, чи зрозумілий зв’язок одного явища з іншим. В оцінці таких текстів вирішальну роль має фактична перевірка їхніх складових частин.

1. Виявлення та виправлення логічних помилок, що виникають при визначенні та поділі понять

Логічні помилки можуть виникнути у процесі згортання інформації, коли референт змушений використовувати більш загальні поняття, абстракції. Порушення правил поділу та визначення поняття, допущені при цих операціях, відіб’ються на змістовій точності реферату.

Визначенням називається розкриття змісту поняття. [6; с.147] Щоб визначення було правильним, необхідно дотримуватись таких правил:

А) визначення повинно бути співмірним; б) визначення не повинно робити кола; в) визначення має бути чіткім.

Правило співмірності визначення говорить, що обсяг визначуваного повинен дорівнювати обсягу визначаючого. Порушення цього правила викликає такі помилки: визначення може бути або надто широким, або надто вузьким. [6; 52]

Надто широке визначення – це таке визначення, в котрому обсяг визначаючого поняття ширше від обсягу визначуваного. [6; 52]

Надто вузьке визначення – це таке визначення, в котрому обсяг визначаючого вужчий від обсягу визначуваного поняття. [6; 52-53]

Правило, що визначення не має робити кола, означає, що не можна визначувати поняття через самих себе. При порушенні цього правила може виникнути дві помилки: коло у визначенні й тавтологія. Коло у визначенні буде у тому випадку, коли визначуване поняття визначається через друге поняття, котре у свою чергу пояснюється через перше. [6; с.53]

Тавтологією називається таке визначення, у якому визначальне поняття лише повторює визначуване, хоч іноді іншими словами. [6; с.53]

Правило про чіткість визначення стверджує, що визначення має бути чіткім, виразним, вільним від двозначності. Це правило буде виконуватись, коли поняття, посередництвом яких розкривається зміст матимуть лише одиничне значення. [6; с.53]

Існує два шляхи виявлення помилок у визначеннях:

1) на основі ознак визначальної частини редактор підбирає предмети, що до неї входять, і перевіряє, чи включає їх до себе її обсяг; чи немає таких, що підпадають під ознаки визначальної частини, але не входять до класу визначуваних предметів; [14; 245-247]

2) редактор підбирає предмети, що входять до класу визначуваних і перевіряє, чи всі вони мають ті ознаки, перераховані у визначальній частині. [14; 245-247]

Поділ поняття — логічна операція, за допомогою якої розкривається обсяг родового поняття через перелік його видів або елементів. [24; с.37]

Багато помилок та недоліків пов’язано з порушенням логічних правил поділу понять. Це правила:

А) співмірності поділу; б) єдиного принципу поділу; в) взаємовиключення членів поділу; г) безперервності поділу.

Правило співмірності поділу говорить, що обсяг членів поділу, разом узятих, має дорівнювати обсягу поняття, яке ділиться.

При порушенні цього правила твір або його частина буває вужче або ширше ніж тема. Практично порушення цього правила виражається у тому, що автор пропускає які-небудь частини цілого або включає до тексту частини, які до нього не відносяться. У першому випадку тема розкривається неповністю, у другому – її межі розмиваються, що утруднює сприйняття. [3; с.46-48, 6; с.56, 24; 40-41]

Правило єдиного принципу поділу говорить, що поділ має відбуватися на одній основі, тобто не можна поділяти поняття таким чином, щоб одні члени поділу були виділені за однією ознакою, а інші – за іншою. [3; с.46-48, 6; с.56, 24; 40-41]

З цього правила випливає правило взаємовиключення членів поділу, яке говорить, що поділ має бути таким, щоб кожний окремий предмет, мислимий у родовому понятті, входив до обсягу тільки одного члена поділу. Якщо основа поділу одна, то члени поділу виключають один одного, якщо ж поділ проведено не за однією основою, то члени поділу будуть перехрещуватися, що призведе до повторів та композиційної нечіткості. [3; с.46-48, 6; с.56, 24; 40-41]

Для перевірки судження за допомогою правила взаємовиключення членів поділу потрібно: знайти основу поділу тексти на частини, переконатися у тому, що обрана автором основа охоплює увесь текст, пересвідчитися, що ця основа є єдиною.

Правило безперервності поділу говорить, що в процесі поділу необхідно переходити до найближчих видів, не перескакуючи через них. Порушення цього правила призводить до помилки, що називається стрибком у поділі. У цьому випадку збільшується вірогідність пропусків, непослідовності, а читачеві важче знайти систему у викладі матеріалу, та зрозуміти сам матеріал. [3;с.46-48, 6; с.56, 24; 40-41]

Виявити порушення правил поділу можна при зіставленні членів одного ряду з узагальнюючим словом та між собою. Усунути помилки можна, виключивши один із членів поділу, або, розширивши основу. Піддаючи редакторському аналізу реферат, потрібно чітко уявляти собі той універсальний логічний клас, який охоплює усю сукупність предметів та явищ даної теми. Порівнюючи зміст цього універсального класу із змістом членів поділу, тобто підпорядкованих рубрик, редактор може встановити правильні відношення між поняттями даної області, може уточнювати та замінювати, досягаючи при цьому, логічної – цілісної, послідовної, без повторень, відхилень і пропусків – композиції твору або його частини. [14; с.240-242]