
Розділ іі. Абревіатура як об’єкт редагування
Скорочення взагалі і абревіатури зокрема є дуже складним та суперечливим питанням у сучасному редагуванні – як саме редагувати, з якої сторони підійти, чи подавати розшифрування і як саме їх подавати? Такі та інші питання виникають у редактора кожен день, особливо це стосується реферативних текстів, де скорочення є одним із важливих та особливих елементів сконденсування думки автора та передання матеріалу читачеві.
Отже, скорочення та абревіатури не повинні суперечити характеру (виду літератури), а також читацькому та цільовому призначенню твору. Наприклад, у тексті науково-технічного спрямування під час багаторазового використання певного слова або словосполучення є кращим замінити це слово або словосполучення певною абревіатурою, адже текст розраховано на читача-спеціаліста, чого не можна сказати про тексти гуманітарного спрямування.
Скорочення та абревіатури повинні бути зрозумілими читачеві, якому адресоване певне видання, без додаткового розшифрування. Якщо є хоч який сумнів у зрозумілості абревіатури, краще розшифрувати її поряд із першим використанням або у спеціальному списку скорочень Не бажано включати до тексту скорочення, що співпадають за написанням з іншими, які мають інше значення, тобто запобігати використанню омонімів. Абревіатури та скорочення не повинні відволікати читача від суті тексту, а також повинні бути однотипні у межах певного тексту за формою.
А.Е. Мільчин у книзі “Методика та техніка редагування тексту” виділяє такі основні редакційні вимоги до скорочень та абревіатур:
правильне та доцільне використання у даному тексті;
зрозумілість скорочень для читача;
милозвучність;
єдність форми у певному конкретному виданні;
виконання редакційно-технічних правил використання та написання скорочень та абревіатур.
На жаль, далеко не всі ці функції може виконувати машина під час автоматизованого редагування, але певні напрацювання у цій галузі все ж таки існують, приклади яких наведено нижче.
Оцінка правильності та можливості використання скорочення та абревіатури
Оцінюючи, підходить чи ні певне скорочення для даного тексту, редактор враховує, скорочення якого виду за широтою та областю застосування використовував автор, який саме вид літератури, тип видання, який рівень підготовки у потенційного читача, наскільки часто використовується слово, що підлягає скороченню.
Загальноприйняті абревіатури (СРСР, КПУ) допускаються у будь-яких текстах, але інколи навіть вони є небажаними. У реферативних текстах з гуманітарних дисциплін скорочення використовуються досить рідко, за винятком тих випадків, коли автор навмисне хоче ввести в оббіг певну абревіатуру, що стала б потім загальноприйнятою у певній галузі знань (ССЦ – складне синтаксичне ціле, НС – науковий стиль, СЛСП - словосполучення). Загальноприйняті абревіатури практично використовуються у будь-яких текстах, якщо вони у такій формі почали застосовуватися під час мовлення частіше, ніж у повній. У реферативних текстах з технічних галузей знань абревіатури використовуються відповідно до характеру тексту та рівня підготовки майбутнього реципієнта. Таким чином, чим ширше коло майбутніх читачів і чим ближчий текст за своїм характером до художнього, тим менш бажані будь-які скорочення, навіть загальноприйняті, і навпаки. У цілому, застосування абревіатур та скорочень ще залежить від кількості повторів певного слова або словосполучення, яке скорочується. Слід також усвідомлювати, що з ростом кількості загальноприйнятих скорочень не спеціального характеру підвищується можливість того, що далеко не кожен читач даного друкованого твору зможе прочитати його без певних словників та довідників. Дуже небажаним у реферативних текстах є використання жаргонних абревіатур та скорочень (робсила). У термінологічних текстах для того, щоб полегшити роботу читача над текстом, наприкінці або на початку дуже часто вміщується список скорочень та абревіатур із розшифруванням, що є дуже зручним. Абревіатури та скорочення спеціального характеру не повинні мати випадковий характер, тобто скорочувати потрібно дійсно слова, що повторюються увесь час та мають термінологічний характер. Індивідуальні скорочення рекомендується застосовувати для повторних бібліографічних посилань у науковій літературі, для слів та словосполучень, що повторюються багато разів та є типовими для даного видання або тексту.
Коли йде мова про роботу редактора над скороченнями та абревіатурами і оцінку правильності їх використання мається на увазі і той факт, що редактор оцінює усі скорочення, які подає автор: ті, що підходять та відповідають нормам він залишає, ті, що є на його думку є недоцільними, пропонує або вилучити, або замінити іншими, але якщо обмежити завдання редактора лише перевіркою, то він може залишити у тексті ті слова та словосполучення, які як раз потрібно скоротити, але які автор з тієї чи іншої причини не скоротив. Тому повинна бути можливість не лише перевірки скорочень та абревіатур, які вже створив автор, а й можливість створення нових, доцільних абревіатур самим редактором. На даному етапі автоматизоване редагування абревіатур ще не вирішило питання редагування доцільності використання абревіатур машиною, адже це можливо лише на базі штучного інтелекту, але вже зараз у системі комп’ютерного редагування пропонуються такі програми, в яких машина буде контролювати кількісне використання абревіатур у певному тексті за допомогою певного електронного тезаурусу та, контролюючи частотність використання мовних одиниць, запропоновувати скоротити те чи інше словосполучення до певної абревіатури, яку ЕОМ складатиме з самого слова або словосполучення, але автор даної роботи вважає, що без редактора, який би контролював цей процес, автоматизоване редагування доцільності використання абревіатур є неможливим.
Перевірка зрозумілості та точності скорочень та абревіатур
Реципієнт інформації розуміє лише те скорочення або абревіатуру, що не є загальноприйнятою, яке йому відоме, тобто досить часто зустрічається у літературі, яку читач вивчає, з якою він працює. Якщо скорочення нове, то є досить виправданими сумніви у тому, що далеко не кожен читач зможе його зрозуміти, і якщо такі сумніви виникають, доцільним є відмовитись від певного скорочення або абревіатури в разі, коли слово або словосполучення не повторюється взагалі або повторюється незначну кількість разів, чи розшифрувати скорочення або абревіатуру під час першого використання у тексті або пояснити у списку скорочень у певному реферативному виданні – журналі або збірці. Під час роботи саме з абревіатурами редактор повинен подумки розшифровувати абревіатуру для себе, що допомагає запобігти помилкам та дозволяє редакторові поставити себе на місце читача. На жаль, ЕОМ не здатна цього зробити, але можливості розвитку у цій галузі дуже великі. Комп’ютер може лише запропонувати певну абревіатуру, але вона може бути недоцільною або неможливою для використання у певному тексті.
Оцінка милозвучності скорочень та абревіатур
Ритмомелодика скорочення чи абревіатури також є дуже важливим аспектом редагування, адже кількість немилозвучних абревіатур та скорочень дуже і дуже велика. Якщо скорочення загальновживане та широковикористовуване у мові, то в такому випадку, на жаль, редактор нічого не може вдіяти, окрім як відмовитись від цього скорочення у певному тексті, якщо воно зустрічається не так часто або, що є дуже рідкою практикою, запропонувати свій варіант скорочення або абревіатури та подати його поряд із традиційним під час першого використання, а далі у тексті використовувати свій варіант.
У тому випадку, коли немилозвучне скорочення та абревіатура або скорочення, що погано сприймається читачем, подано автором тексту, редактор має та забов’язаний замінити його на більш милозвучне, таке, що відповідає ритмомелодійним особливостям сучасної української літературної мови та не є складним з орфоепічного боку і не буде відволікати читача від основного тексту, тому дуже важливо перечитувати абревіатуру або скорочення у голос, чого, на жаль, не можна вимагати від комп’ютера, тому спиратися на автоматизоване редагування цього аспекту використання абревіатур неможливо.
Перевірка однаковості використання скорочень та абревіатур
Слова та словосполучення в одному реферативному виданні або групі близьких за темою видань повинні скорочуватися однаково, тому що кожна нова інтерпретація відволікає увагу читача та заважає сприйняттю тексту. У однакових умовах одне і те саме слово або словосполучення у скороченому варіанті слід подавати однаково. Редактор повинен перевіряти однаковість абревіатур та інших скорочень навіть після вичитування коректором. Під час роботи над рукописом редактор може співвідносити скорочене слово або словосполучення подумки або за допомогою зорової пам’яті з іншими скороченими словами та словосполученнями. Інколи слід навіть виписувати абревіатури, що уже зустрічалися, для того, щоб полегшити собі роботу. Саме на цьому етапі автоматизоване редагування скорочень та абревіатур може стати у великій пригоді редакторові, адже ЕОМ може значно швидче та якісніше, ніж людина, перевірити однаковість використання абревіатур та скорочень, якщо у її пам’яті наявний певний тезаурус та задано певний алгоритм перевірки. Такі системи використовують не дуже часто, але вони мають велике майбутнє і значно полегшать роботу редактора над абревіатурами та іншими скороченнями, особливо у реферативних текстах, де скорочення є надзвичайно важливим елементом.
Редакційно-технічні правила використання та написання скорочень та абревіатур
Більшість графічних скорочень можна використовувати у тексті лише разом із власними назвами, цифрами, датами та під час посилань та зіставлення. Такі скорочення не входять до складу абревіатур, тому у даній роботі детально не розглядаються. Зупинимося на правилах написання абревіатур у тексті, помилки в яких зустрічаються дуже і дуже часто, особливо у реферативних текстах.
Прописними літерами пишуться такі абревіатури:
Абревіатури, які є скороченнями від власних назв (ДАІ – Державна автомобільна інспекція).
Абревіатури, які позначають загальну назву, але читаються повністю або частково за назвами літер (ПТУ – петеу)
Абревіатури, які позначають загальну назву, читаються за складами, але не відмінюються (НДІ – науково-дослідний інститут).
З малої літери абревіатури пишуться лише в тому разі, коли вони позначають власні назви, читаються за складами та відмінюються (вуз – вищий учбовий заклад).
Під час використання в одному слові літерної абревіатури зі складноскороченим словом останнє повинно починатися із малої літери, якщо позначає загальну назву (НДІполіграфмаш).
До складу абревіатури може входити однолітерний сполучник або прийменник, що передається малою літерою, на відміну від інших літер, якщо абревіатура в цілому повинна писатися великими літерами (МіГ – Мікоян і Гуревич).
Номенклатурні назви, до складу яких входять назви машин та механізмів (поєднання цифр та літерних абревіатур) пишуться таким чином: якщо цифра передує літерній абревіатурі, то звичайно пишеться з нею разом (20Р), а якщо йде наступною після абревіатури – через дефіс (ГАЗ-51). Під час написання марок матеріалів єдиного принципу немає, тому їх пишуть керуючись стандартами у даній галузі виробництва.
Літерні абревіатури у непрямих відмінках:
Відмінюються, якщо читаються за складами та рід керівного слова співпадає із родовою формою самої абревіатури (вуза, МХТа).
Не відмінюються, якщо читаються за назвами літер (ПТУ) та якщо рід керівного слова не співпадає із родовою формою самої абревіатури (ГЕС – керівне слово “станція”, а сама абревіатура має форму чоловічого роду). Іноді під час довгого застосування абревіатури вона стає настільки загальновживаною, що словосполучення, з якого вона створена, зникає з мови, а абревіатура читається за складами, відмінюється відповідно до своєї форми (неп – керівним словом було слово “політика”).
Літерні абревіатури із великих літер під час відмінювання пишуться разом з відмінковим закінчення, що позначається малими літерами (МХАТом).
Виключення з загальних правил становить написання складноскорочених слів типу ДСТУ, РСТ, СТВ та інших, які утворені із усічених частин слів (Д - державний, СТ – стандарт, У - України), але традиційно подаються великими літерами. Відмінним є написання цих слів у непрямих відмінках, де вони повинні мати закінчення, оскільки за структурою подібні до літерних абревіатур типу ТАСС, але у науковій та технічній літературі бажано, по-перше, не застосовувати скорочення типу ДСТУ без реєстраційного номера, по-друге, у сполученні цих скорочень із реєстраційними номерами не додавати до них закінчення непрямих відмінків. Однак в усіх інших видах літератури використання таких скорочень без реєстраційних номерів є цілком припустимим.
Деякі особливі правила мають написання скорочень змішаною форми, тобто таких абревіатур, які містять і великі літери, і малі:
Скорочення, у яких поєднуються літерні абревіатури з усіченими частинами слів пишуться разом, якщо такі скорочення під час прочитання вимовляються не у повній, а у скороченій формі (КрАЗ, УзССР).
Не є повними складними скороченнями змішаної форми скорочення назв, в яких друга частина (повне або складноскорочене слово) граматично підпорядковується першій (літерній абревіатурі), керується нею та не змінює своєї форми під час відмінювання всієї назви. У таких випадках назва складається із двох слів, що пишуться окремо: а) літерної абревіатури та б) слова, яким вона керує (НДІ автоприладів).
Літерна абревіатура, яка позначає загальну назву, але, за правилами, пишеться великими літерами, у складі скорочення змішаного типу зберігає написання великими літерами (НДІхіммаш).
Зараз значна частина саме орфографічних моментів, які стосуються редагування та використання абревіатур у реферативних текстах, перевіряється за допомогою ЕОМ, але для того, щоб машина могла розрізнити ту чи іншу абревіатуру, слід скласти складну програму, яка б перевіряла відповідність абревіатури усім орфографічним та лексичним нормам та внести у пам’ять машини велику кількість загальновживаних та спеціальних абревіатур. На разі такі програми не застосовуються, але існують програми, які містять певні елементи орфографічної перевірки абревіатур, чим вже полегшують завдання редактора та економлять дорогоцінний час.