Підготовка операційного поля

Операційне поле - це ділянка тіла хворого, де проводять розріз шкіри для здійснення оперативного втручання. Цю ділянку готують особливо. В день операції за 2-3 год шкіру голять гострим лезом і обробляють антисеп­тиком (0,5-1 % спиртовим розчином хлоргексидину, йодонатом, кутасептом та ін.). Можна застосувати спеціальні пасти-депілятори.

Слід пам'ятати, що при підготовці хворого до операції необхідно суво­ро дотримуватись послідовності виконання гігієнічних процедур: спочатку проводять спорожнення та очищення кишечника, гігієнічний душ, заміну натільної білизни і тільки після цього готують операційне поле. Такий порядок підготовки хворого до операції дає можливість запобігти мікроб­ному забрудненню шкіри і зменшити ризик післяопераційних нагноєнь ран.

 

Премедикація

Мета премедикації - заспокоїти хворого і покращити перебіг наркозу. Вона поділяється на вечірню (напередодні операції) і ранкову (в день опе­рації). Напередодні операції хворому на ніч необхідно призначити транкві­лізатори (седуксен, ноксирон, реланіум); протигістамінні препарати (димед­рол, піпольфен), снодійні (фенобарбітал, барбаміл). Усі ранкові гігієнічні про­цедури: полоскання рота, чищення зубів, гоління, підготовка операційного поля, заміна білизни, відвідування туалету - виконують до ранкової преме-дикації. Ранком хворому призначають еленіум 0,005 г, седуксен 0,005 г або радедорм 0,005 г. За 30 хв до операції внутрішньом'язово або підшкірно вводять наркотичні аналгетики: 1 мл 1-2 % розчину промедолу або 1 мл пен-тозоцину (лексиру), 2 мл фентанілу або дроперидолу. Для зменшення впливу блукаючого нерва, зменшення секреторної функції бронхіальних залоз й салівації вводять 0,5 мл 0,1 % розчину сірчанокислого атропіну.

У хворих з алергічними реакціями в комплекс премедикації включають антигістамінні препарати (димедрол, піпольфен, діазолін та ін.). Найбільш часто використовують аналгезувально-седативну суміш, що складається з промедолу, седуксену і атропіну.

Премедикацію необхідно проводити перед усіма великими та малими операціями, які будуть виконуватись під наркозом або іншими видами зне­болювання. Безпосередньо перед операцією анестезіолог оглядає порож­нину рота, видаляє зубні протези, при потребі вставляє шлунковий зонд, катетер у сечовий міхур.

Транспортування хворих в операційну

Доставка хворих в операційну є важливим етапом передопераційної підготовки. Вона повинна проводитись досить обережно, без метушні. Хво­рих перевозять на кріслах-каталках або носилках-каталках. Перед транс­портуванням хворих каталку необхідно накрити чистим простирадлом, по­класти подушку, накрити хворого ковдрою. Слід пам'ятати, що транспорту­вання хворих повинно проводитись на каталках хірургічного відділення. В переопераційній хворого перекладають на каталку операційного блоку, якою його доставляють до операційного столу. Необхідно періодично обробляти каталку і її колеса дезінфекційним розчином (3 % розчин пероксиду водню в суміші з 0,5 % розчином мийного засобу).

Слід пам'ятати, що під час транспортування хворого в операційну його стан може різко погіршуватися від додаткового хвилювання, тому медичні сестри повинні бути уважними і своєчасно виявляти зміни в стані хворого. Транспортування хворих в ліфтах здійснюють тільки в присутності медич­ної сестри.

Перекладати хворого з каталки на операційний стіл необхідно обереж­но, краще за допомогою 3-4 осіб, які підкладають руки під голову, грудну клітку, сідниці, ноги; можна перекладати і за допомогою простирадла, на якому лежить хворий.

Положення про операційний блок

До складу сучасного операційного блоку входить: передопераційна кімна­та, операційний зал, стерилізаційна, матеріальна, інструментальна, автоклав-на, душова та ін. Його розміщують ізольовано, в окремому приміщенні або на окремому поверсі, подалі від палат, санітарних вузлів, вхідних дверей та ін., що попереджує його забруднення. Операційний блок складається з ряду підрозділів, які розміщені в окремих кімнатах, що поділяються на режимні зони: 1) зона загального режиму - кабінети завідувача, старшої операційної медич­ної сестри, приміщення для брудної білизни, вхід в які не зв'язаний із прохо­дженням через санітарний пропускник або шлюз; 2) зона обмеженого режиму -приміщення для зберігання крові, переносної апаратури, кімнати операційних сестер, хірургів, приміщення для чистої білизни; 3) зона суворого режиму -передопераційна, наркозна, мийна; вхід у цю зону позначають на підлозі чер­воною лінією шириною 10 см, сюди заходять лише в операційному одязі; 4) стерильна зона    операційна, стерилізаційна.

Робота в операційному блоці вимагає виконання загальномедичних обо­в'язків і правил, якими керуються в хірургічному відділенні, але у зв'язку із специфікою роботи в операційному блоці є і певні відмінності.

При наявності в хірургічному відділенні 50 і більше ліжок у штат лікарні вводять посаду старшої операційної сестри, яку призначають із числа кращих і найбільш кваліфікованих сестер операційного блоку. Вона підпорядковується безпосередньо завідувачу відділення, а за його відсутності - черговому лікарю. Розпорядження старшої операційної сестри є обов'язковими для молодшого пер­соналу операційного блоку. Вона є матеріально відповідальною особою. Від її досвіду і культури залежать стан і порядок роботи в операційному блоці.

Операційна призначена для проведення найбільш важливої і відповідаль­ної хірургічної маніпуляції - оперативного втручання. Для його здійснення виділяють чисту операційну і операційну для хворих із гнійними захворюван­нями. Вони використовуються для виконання планових і ургентних операцій. Кожна операційна повинна мати окремий інструментарій, обладнання і, по можливості, обслуговуватись окремим персоналом. Операційна повинна бути просторою (40 м2 на один операційний стіл), мати багато світла і чистого по­вітря з добре налагодженою вентиляцією. Висота операційної повинна стано­вити не менше 3,5 м (рис. 1.1.6).

Операційні, як правило, розташовують вікнами на північ, північний схід або захід. Стіни і стеля операційної повинні бути із заокругленнями. Стіни по­кривають облицювальною плиткою, а стелю фарбують масляною кольоро­вою фарбою (сіро-зеленою або зелено-голубою, салатовою). Підлогу в опе­раційній вистеляють керамічною плиткою або спеціальним лінолеумом, які легко чистяться і витримують миття дезінфекційними розчинами.

Опалення операційної повинно бути паровим, з радіаторами, замуровани­ми в стіни, щоб на них не збирався пил. Оптимальна температура в операцій­ному блоці повинна бути +20-22° С влітку (взимку +19-20°С) при вологості 50-55% і швидкості руху повітря до 0,1 м/с.

Освітлення операційної повинно бути рівномірним, але не яскравим, і здійснюватись як природними, так і штучними джерелами (рис. 1.1.7).

Співвідношення площі вікон і площі підлоги в операційній повинно стано­вити не менше 1:3. Штучне освітлення здійснюється безтіньовими лампами. Загальна освітленість операційної повинна бути 300-500 лк.

В операційній має бути обладнання для подання кондиційованого, підігрітого і зволоженого в межах норми повітря. Очищення повітря в операційній проводять за допо­могою механічного способу - застосування різних фільтрів, через які пропус­кається повітря; хімічного - використання різних хімічних засобів (аерозолів пероксиду водню), що мають бактерицидну дію і ароматичний ефект; фізично­го - використання бактерицидних кварцових ламп для опромінення та ін. Воно здійснюється в перервах між роботою або в спеціально відведений час. Най­кращі умови для очищення та вентиляції повітря в операційній створюються за допомогою кондиціонування, яке забезпечує обмін його до 10 раз на годину.

Для проведення особливо чистих і складних хірургічних втручань у су­часних операційних використовують ламінарний потік стерильного повітря з обміном його до 500 разів на годину.

Обладнання операційної повинно складатись тільки з апаратури і пред­метів, які необхідні для роботи: операційного стола (рис. 1.1.8); стола для опе­раційної медичної сестри (рис. 1.1.9), де розміщують хірургічні інструмен­ти, шовний матеріал, серветки, куль­ки та ін; біксів (рис. 1.1.10); електро-відсмоктувача: термокоагулятора; анестезіологічної апаратури. Кисневі балони і балони з наркотичними га­зами повинні бути винесені за межі операційної. Подачу таких газів здійснюють за допомогою спеціаль­них трубопроводів.

 

Робота в операційній організовується так, щоб ніщо не заважало прове­денню операції. Все необхідне повинно бути передбаченим. Працювати по­трібно без зайвого поспіху, невиправданого зволікання і залучення додатко­вих членів операційної бригади.

Вхід в операційний блок повинен бути один. Усі співробітники його одяга­ють спеціальні халати або костюми (костюми, штани і куртка), які по кольору відрізняються від одягу інших відділень. Виходити в операційному одязі за межі операційного блоку заборонено. Перед входом в операційну всі члени опера­ційної бригади одягають чотиришарову маску, яка повинна щільно прилягати до обличчя, ретельно прибирають волосся під шапочку і одягають бахіли. В операційний блок категорично забороняється заходити у вуличному взутті і входити персоналу, що не бере участі в операції. Особи, які безпосередньо не

з айняті в операції (студенти, курсанти), до­пускаються в операційну в супроводі стар­шого (викладача). Форма їхнього одягу по­винна бути така: хірургічний халат, шапоч­ка, маска, тапочки, бахіли (рис. 1.1.11).

Заборонено входити у шерстяному одязі, що виглядає з-під халата. Переміщення присутніх в операційній має бути мінімальним. Вони не повинні заважати роботі і порушувати прави­ла асептики. Заборонено наближатися до опе­раційного столу і хірурга ближче ніж на півметра, заходити в зону між операційним і вели­ким матєріально-інструментальним столом.

Спілкування членів операційної бригади повинно бути мінімальним, тільки між хірур­гом, асистентами і операційною медичною се­строю. Будь-яке переміщення в операційній визначається тільки необхідністю допомоги в проведенні операції.

Медичні працівники операційного блоку повинні слідкувати за собою. При наявності найменших гнійників, каріозних зубів, тонзиліту вони проходять курс ліку­вання. Всі працівники операційного блоку підлягають регулярному бактеріо­логічному контролю, при наявності хронічних джерел інфекції і відсутності ефекту від лікування вони переводяться на інше місце роботи.