55. Житлові субсидії і порядок їх розрахунку.

Для створення системи цільового соціального захисту населення у вигляді окремої безготівкової допомоги в Україні діє програма житлових субсидій. Вона захищає родини з низькими доходами від підвищення цін на житло, комунальні послуги, електроенергію, газ і інше паливо. Відповідно до введених тарифів громадяни погашають з 1996 року до 80% реальної собівартості утримання житла, води, тепла, газопостачання й інших комунальних послуг. Надання житлових субсидій ґрунтується на простому принципі – усі родини мають право платити за житло і комунальні послуги не більше 15% своїх доходів (середньомісячний доход родини) у рамках установлених нормативів користування житловою площею і нормативів споживання житлово-комунальних послуг. Якщо нарахована плата перевищує встановлену державою частину доходу, родина має право на одержання субсидії, що покриває цю різницю. Для проведення таких операцій у містах і районах діють служби житлових субсидій. Субсидія на відшкодування витрат по оплаті житлово-комунальних послуг, є не що інше як безготівкова допомога малозабезпеченим родинам, що надається державою в зв’язку зі збільшенням плати за житло і комунальні послуги. Вона призначається тільки на житлову площу, що не перевищує санітарні норми на родину, що розраховується, виходячи з 21м2 на кожного члена родини і додатково 10,5м2 на родину, якщо площа менше санітарних норм. Субсидія нараховується на існуючу площу і на одну квартиру (житло). Розрахувати суму субсидії можна таким способом:

1. Визначення середньомісячного сукупного доходу родини проводиться шляхом ділення сукупного доходу родини за останні 3 місяці на 3, тобто якщо цей доход дорівнює 600 гривень то, розділивши на 3, маємо 200 гривень.

2. Суму, що повинна оплачувати родина, визначають по формулі:

А-=

3. Сума субсидії, яку повинна одержати родина, при оплаті за житло і комунальні послуги в розмірі 50 грн., буде складати 50–30 =20грн. Таким чином, родина має право на одержання субсидії в розмірі 20грн.

56. Склад, призначення і роль видатків бюджету на соціальну сферу.

Витрати на соціальну сферу включають:

1. Фінансування освіти: загальноосвітні школи; інтернати, школи-інтернати; дитячі дошкільні установи; професійно-технічні училища (ПТУ); установи післядипломної освіти.

2. Фінансування охорони здоров’я: медичні установи (поліклініки, лікарні, госпіталі); санітарно-епідеміологічна служба; інші медичні установи.

3. Фінансування культури: театри; музеї; бібліотеки; клуби; заповідники.

4. Фінансування засобів масової інформації: телебачення і радіомовлення; преса, видавництво;

5. Фінансування фізичної культури і спорту.

Видатки соціальної сфери спрямовані на забезпечення фінансування системи соціальних гарантій держави. За допомогою існування цієї системи держава, вилучаючи у громадян частину доходу, повертає їм блага у формі послуг освіти, охорони здоров’я, культурного обслуговування, соціального захисту, пенсійного забезпечення. Видатки на соціальну сферу займають чільне місце в системі видатків бюджету. Це пов’язано насамперед з тим, що галузі соціальної сфери активно впливають на збільшення обсягу ВВП, прискорення науково-технічного прогресу, зростання продуктивності праці, підвищення кваліфікації робочої сили і є одним з важливих факторів зростання ефективності виробництва.