26. Гострі респіраторні вірусні інфекції: причини, симптоми. Перша допомога, заходи профілактики. Дії вчителя при виникненні захворювань в класі.

ГОСТРІ РЕСПІРАТОРНІ ВІРУСНІ ІНФЕКЦІЇ (ГРВІ) — група вірусних інфекцій, яка характеризується загальним інтоксикаційним синдромом і переважним ураженням слизових оболонок дихальних шляхів. Відома значна кількість збудників, які належать до різних нозологічних груп вірусної природи (віруси грипу, парагрипу, аденовіруси, респіраторно-синцитіальні віруси, коронавіруси, пікорнавіруси, риновіруси, ентеровіруси, віруси герпесу та інші), що тісно пов’язані з захворюваннями респіраторного тракту людини, спричиняючи розвиток ГРВІ. Джерело інфекції — хворий з клінічно вираженою або безсимптомною формою хвороби. Шлях передавання інфекції — повітряно-краплинний та фекально-оральний.

Клінічна картина ГРВІ характеризується гострим початком, гарячкою, помірно вираженими симптомами інтоксикації, які розвиваються в перші 2–3 доби захворювання (головний біль, зниження апетиту, млявість, адинамія, рідше — блювання); катаральними симптомами (закладення носа, виділення з носа, часто рясні, біль у горлі, гіперемія зіва, гіперемія та зернистість задньої стінки глотки, фарингіт, тонзиліт, можлива сиплість голосу, сухий чи з виділенням харкотиння кашель, гіперемія кон’юнктив). Інфікування вірусом грипу призводить до гострого захворювання, що характеризується інтоксикацією, катаральними явищами з боку ВДШ. Спостерігаються клінічні прояви риніту, фарингіту, ларингіту, трахеїту та бронхіту. При легкій формі захворювання температура тіла залишається нормальною або підвищується до субфебрильних цифр, симптоми інтоксикації виражені слабо або відсутні. При грипі середньої тяжкості температура підвищується до 38,5–39,5 °C, приєднуються класичні симптоми захворювання: інтоксикація (значне потовиділення, слабкість, біль у м’язах та суглобах, головний біль), катаральні симптоми, респіраторні симптоми (нежить, кашель, гіперемія обличчя, сухість у порожнині носа, біль у горлі). При тяжкій формі грипу температура тіла підвищується до 40 °С, крім вищезазначених симптомів, можуть з’являтися судоми, галюцинації, носові кровотечі, блювота. На відміну від грипу, парагрип характеризується поступовим початком, слабше вираженими явищами загальної інтоксикації, більш доброякісним перебігом, менш вираженою, проте, нерідко тривалішою (до 7 днів) гарячковою реакцією. При парагрипі у запальний процес також залучається слизова оболонка гортані. Тому клінічно виражені явища ларингіту — це частий симптом парагрипу. У дітей парагрип може супроводжуватися стенозувальним ларингітом — крупом.

Для аденовірусної інфекції характерною є різноманітність клінічних форм хвороби: фарингокон’юнктивальна гарячка, первинна аденовірусна пневмонія та катар дихальних шляхів, кишкова форма, мезоаденіт, ураження лімфоїдної тканини, печін­ки, селезінки.

Риновірусна інфекція починається гостро і проявляється або катаром ВДШ, або поєднанням його з кишковими розладами.

Респіраторно-синцитіальна інфекція характеризується значною частотою бронхіо­літів, пневмоній з астматичним синдромом і розвитком дихальної недостатності. У дітей старшого віку респіраторна інфекція зазвичай проявляється катаром дихальних шляхів на фоні помірних явищ загальної інтоксикації.

Лікування. Усім хворим на ГРВІ, незалежно від тяжкості хвороби, призначають постільний режим до нормалізації температури тіла; молочно-рослинну дієту, збагачену вітамінами; рясне питво (морс, чай, фруктові соки, мінеральна вода), аскорбінову кислоту, рутин у звичайних дозах; за необхідності проводиться дезінтоксикація в/в введенням кристалоїдних розчинів. При сухому, болісному кашлі призначають протикашльові ЛП перші 2–3 дні (Кодтерпін, Лібексин тощо); при вологому кашлі з тяжким виділенням харкотиння — муколітичні препарати, лужні інгаляції, інгаляції з бронхосекретолітиками; температуру тіла необхідно знижувати, коли вона перевищує 38,5–39 °С, але дітям віком молодше 2 міс, а також пацієнтам із захворюваннями ЦНС в анамнезі та тяжкими захворюваннями серця, бронхолегеневої системи треба знижувати температуру тіла, коли вона сягає 38 °С і вище; призначають антипіретики у вікових дозах (парацетамол, ібупрофен). Проводять етіотропну терапію препаратами рекомбінантного α-інтерферону у краплях у ніс та інгаляціях; призначають індуктори ендогенного інтерферону; противірусні препарати прямої дії (арбідол, інозин пранобекс, амантадин, римантадин, занамівір, осельтамівір). Тилорон — противірусний препарат та імуномодулятор, ефективний проти збудника грипу та інших ГРВІ, застосовується для лікування та профілактики. Особам з ХОЗЛ, цукровим діабетом, наявністю хронічних вогнищ інфекції показані антибіотики для профілактики ускладнень. Зазвичай використовують пеніциліни, амінопеніциліни, особливо ті, що захищені від дії бета-лактамаз мікробів клавулановою кислотою чи сульбактамом, цефалоспорини, макроліди, фторхінолони.

Для профілактики ГРВІ використовують індуктори інтерферонів, арбідол, рекомбінантні α-інтерферони для назального введення, рослинні адаптогени (ехінацея, елеутерокок та ін.) у комбінації з полівітамінами. Під час контакту з хворим показане використання марлевих респіраторів, часте миття рук, полоскання рота та горла.

Кожна з ГРВІ має певні відмінності відповідно до тропності тих чи інших вірусів до дихальної системи. Віруси грипу, РС-віруси, аденовіруси можуть уражати епітелій як верхніх, так і нижніх дихальних шляхів із розвитком бронхіту, бронхіоліту й синдрому обструкції нижніх дихальних шляхів, тоді як при риновірусній інфекції переважно страждає епітелій носової по­рожнини, а при парагрипі — гортані.

Клінічна картина грипу та інших ГРЗ складається:— з типового симптомокомплексу ГРЗ різного ступеня вираженості;— синдромів невідкладних станів, що розвиваються при тяжкому і дуже тяжкому перебігу ГРЗ; — проявів ускладненого перебігу ГРЗ.

Типовий симптомокомплекс захворювань характеризується:— гарячкою; — синдромом загальної інтоксикації;  — синдромом ураження респіра­торного тракту на різних його рівнях (риніт, фарингіт, трахеїт, бронхіт тощо).

Загальний стан пацієнта в більшості випадків, залишаючись задовільним, порушується через слабкість, ломоту, підвищену пітливість, іноді запаморочення. Зміни в гемограмі виражаються при бактері­альній інфекції у вигляді підвищеної ШОЕ й лейкоцитозу зі зсувом лейкоцитарної формули вліво. При вірусній інфекції — лейкопенією, нейтропенією, еозинопенією, мо­ноцитозом [15]. Гарячка — загальна стереотипна реакція організму у вигляді підвищення температури тіла незалежно від температури навколишнього середовища. Поряд із підвищенням температури тіла при гарячці спостерігається: зміна обміну речовин, діяльності дихальної, видільної, серцево-судинної систем, перебудова імунітету. Інфекційна га­рячка обумовлена впливом на нейрони центрів терморегуляції пірогенів — патогенних мікроорганізмів, їх токсинів та продуктів тканинного розпаду. Симпатоадреналова система викликає зменшення тепловіддачі і зростання теплопродукції в організмі людини, наслідком чого є підвищення температури тіла. Гіпертермія, у свою чергу, сприяє активізації обміну речовин і збільшенню теплопродукції. Тільки після виведення з організму пірогенів, тобто після усунення причини підвищення температури тіла, терморегуляція нормалізується [5, 8, 9].

Показаннями для госпіталізації у випадку грипу та ГРВІ є: 1. Тяжкий стан хворого — гіпертермія, геморагічний синдром, сплутаність свідомості, менінгізм, марення, гіпоксія, порушення ритму серцевих скорочень, зменшення діурезу, нудота,блювання. 2. Наявність симптомів дихальної недостатності і/або набряку легень, кровохаркання.3. Бронхообструктивний синдром.4. Гострий набряковий ларингіт.5. Приєднання пневмонії.6. Гостре запалення придаткових пазух носа.7. Наявність загострення соматичних захворювань, що вимагають госпі­талізації.8. Групи ризику — старша вікова група (60 років і більше).9. Епідеміологічні показання.

У цілому клінічна картина респіраторних захворювань залежить від етіології, локалізації запального процесу, характеру ураження слизової оболонки, форми і тяжкості перебігу захворювання, віку хворого.

Отже, слід відзначити, що респіраторні інфекції навіть практично здорові люди переносять тяжко, а в людей із хронічними захворюваннями вони завжди викликають загострення основ­ної хвороби. У всіх захворілих помітно знижується якість життя: збільшуються пропуски роботи або занять у дитячих навчальних та дошкільних установах, знижуються працездатність і успішність при значному збільшенні економічних витрат на лікування [5, 8, 9, 20].

Лікування цих захворювань до сьогодні залишається складною проблемою у зв'язку з тим, що захворювання органів дихання, маючи різну етіологію, подібні за клінічними про­явами. Крім того, чимало хворих із респіраторною патологією лікуються в домашніх умовах за відсутності по­стійного медичного контролю, а часто і при здійсненні самостійного вибору безрецептурних препаратів. Тому важливо в арсеналі лікарських засобів мати такі засоби, дія яких буде спрямована на зменшення й ліквідацію основних проявів захворювання незалежно від етіології і які в той же час будуть безпечні для лікування. Існуючі методи лікування гострих респіратор­них захворювань передбачають вплив на різні ланки патологічного процесу.

Зокрема, препарати, що застосовуються в даний час, дозволяють не тільки безпосередньо впливати на збудника інфекції, але й модулювати запальний процес, індукувати місцеві й загальні імунні реакції, як специфічні, так і не­специфічні [11, 12].

Симптоматичне лікування ГРВІ включає:— постільний режим у дні гострих проявів; — рясне питво; — жарознижуючий засіб при гіпертермії; — антибіотики при приєднанні бактеріальної інфекції; — антигістамінні препарати за показаннями; — імуномодулюючі засоби.

Профілактика ГРВІ передбачає: — вакцинацію (спліт- і субодиничні вакцини проти грипу); — застосування лейкоцитарного інтерферону; — експозиційну профілактику; — призначення імуномодулюючих та імуностимулюючих засобів [14, 17].