Пам’ятка щодо проведення самостійної рухової діяльності дітей

1. Створити умови для різноманітної рухової діяльності.

2. Залучати дітей до активної сумісної рухової діяльності на заняттях з фізичної культури та в ході ігрових вправ і рухливих ігор під час прогулянок.

3. Хвалити не лише дитину, яка легко і швидко виконала вправу, але й ту, яка вирізняється гіршою координацією рухів, має надлишок ваги, проте виявила старанність, доклала особистих зусиль.

4. Враховувати, що кожна дитина набуває рухового досвіду в притаманному для неї темпі, в залежності від рівня її рухливості, віку, природних можливостей та ін..

5. Реалізовувати індивідуальний та диференційований підходи.

6. Заохочувати прояви елементарної моторної самостійності.

7. Варто пам’ятати також, що головним показником правильного проведення фізичних вправ є позитивна емоційна реакція дитини.

2.Повсякденна робота з фізичного виховання

2.4. Прогулянки за межі дошкільного навчального закладу

З метою активізації рухового режиму в повсякденні як варіант фізкультурних занять на прогулянках організовується дитячий туризм у формі прогулянок – походів за межі дошкільного закладу (пішки, на велосипедах, лижах або санчатах), але лише за наявності відповідних природно - ландшафтних умов: лісу, лугу, поля, водойми, лісосмуги, парку та ін. Не можна підміняти зазначену форму роботи цільовими прогулянками та екскурсіями за межі дитячого закладу, що посідають самостійне місце в освітньому процесі як форми ознайомлення вихованців із довкіллям, природою.

Прогулянки за межі ділянки дитячого закладу проводяться 1 раз на тиждень після занять в час денної прогулянки.

Основне призначення, мета прогулянок-походів – оздоровлення дітей, запобігання гіподинамії, активний відпочинок, вдосконалення рухових навичок у природних умовах, та розвиток фізичних якостей і фізичної витривалості, привчання орієнтуватися на місцевості.

Вони проводяться, починаючи з другої молодшої групи. Їхня тривалість становить: у другій молодшій групі – 15-20 хвилин; у середній групі – 20-25 хвилин; у старшій групі – 25-30 хвилин (в один бік) [20, 5].

Прогулянки потребують спеціальної підготовки. Вихователь заздалегідь планує день для прогулянки та її тривалість; визначає завдання, які вирішуватимуться, обирає спосіб пересування; накреслює маршрут, його дальність і місця відпочинку; підбирає фізичні вправи, що їх виконуватимуть у дорозі і в кінцевому пункті (Додаток Л,Н). При цьому слід мати на увазі природні перешкоди, які треба подолати в дорозі та передбачити фізкультурний інвентар, який слід взяти з собою (м’ячі, скакалки тощо). Вибір маршруту та швидкість пересування групи залежать від фізичної підготовленості дітей.

Дозування прогулянок залежить також від віку, складу та підготовленості дітей. Воно змінюється залежно від періоду року, погоди, змісту прогулянок. Відстань пішохідних переодів поступово збільшується протягом року від однієї вікової групи до іншої. Довжина шляху в один кінець не повинна перевищувати для дітей 4-5 років – 1,5 км, для старших дошкільників – 2 км. Після кожних 15 хв ходьби слід робити короткочасні (4-5 хв) зупинки для відпочинку дітей.

Попередньо вивчається місцевість з метою попередження травматизму дітей, уточнюється місце для відпочинку, враховуються усі природні умови для проведення вправ – наявність струмочків, схилів, купин, повалених і похилених дерев тощо. Через 15-20 хвилин шляху вихователь оголошує перерву для відпочинку. Якщо є можливість, можна дозволити дітям посидіти на колодах або пнях. В інших випадках педагог, вибравши підвищене і сухе місце, розстеляє килимки. Діти сидять на них 5-7 хвилин. Після відпочинку кожен може зайнятися улюбленою справою – ловити метеликів, збирати квіти, визначаючи з-поміж них лікарські, гратися в м’яча. На галявині може бути проведене чергове фізкультурне заняття, рухливі ігри тощо. У старших групах виправдовує себе проведення ігор, які об’єднані єдиним сюжетом: «Мисливці», «Мандрівники», «Слідопити» та ін..

Зважаючи на вікові психологічні особливості дітей дошкільного віку (розвиток основних психічних процесів, формування основ самосвідомості, активне пізнавальне ставлення до навколишнього світу), одним із засобів оптимізації процесу фізичного виховання дитини слід вважати активізацію пізнавального компонента фізичної діяльності самої дитини.

Пізнавальна діяльність і природний розвиток основних рухів дитини відбуватиметься під час прогулянок саме на лоні природи, оскільки, керовані пізнавальним інтересом та наявним руховим досвідом, вони самостійно, відповідно до сезону, обирають природний матеріал для їх виконання і кидають каштани або сніжки, обходять і перестрибують калюжі, снігові кучугури, камінці, колоди тощо, доганяють літаючі крилатки ясеня чи клена, насіння кульбаби й тополі, ходять прямими й звивистими стежками по одному чи у парах. Таким чином, діти поступово адаптуються до природного довкілля, виявляють рухову активність. Одночасно пізнавальна активність сприяє ініціюванню дітьми контактів з об’єктами природи, нескладному експериментуванню, у процесі якого вони набувають когнітивного та рухового досвіду спілкування з об’єктами та явищами природи (обережно навшпиньки підходити до цікавих комах, торкаються рослин або їх частин, швидко тікають від комах, кидають у струмок різні листочки, гілочки, пелюстки, спостерігаючи за ними), наслідують рухи тварин, рослин, явищ природи.

Діти повинні знати, на який день призначена прогулянка, які завдання вирішуватимуться, який одяг та взуття приготувати.

Повертатися у дитячий садок краще найкоротшим шляхом. Йти треба так, щоб усі відчували себе бадьорими і встигли підготуватися до обіду.

Таким чином, підсумовуючи все вищесказане, можна зазначити, що організовуючи процес фізичного розвитку дитини – дошкільника, необхідно враховувати його бажання та інтереси. Заняття фізичними вправами, загартування, прогулянки можна зробити цікавими, залучивши до їх виконання не лише фізичні, а й інтелектуальні сили дитини. Пізнавальний інтерес слугує стимулом рухової активності дитини, забезпечуючи фізичний розвиток та набуття рухового досвіду. А достатній руховий досвід допомагає краще і швидше пізнати навколишній світ.

Взимку прогулянки для старших дошкільнят плануються з використанням лиж та санок. Діти можуть йти пішки до місця, де є гірки, з яких вони можуть кататися та гратися у рухливі ігри.

Регулярне проведення прогулянок за межі дошкільного закладу дозволяє значно підвищити руховий режим дошкільнят у цей день, покращити рухову підготовленість та дає дітям естетичне задоволення від спілкування з природою [8, 331].