2. Повсякденна робота з фізичного виховання

2.2. Індивідуальна робота з фізичного виховання

В кожному дитячому навчальному закладі є діти, які з тієї, чи іншої причини (внаслідок частого невідвідування дошкільного закладу, індивідуальних особливостей стану здоров’я, фізичного та психічного розвитку тощо) відстають у фізичному розвитку, погано засвоюють програмовий матеріал, або мають відхилення в поставі чи дефекти стопи. У руховому режимі обов’язково повинні враховуватися індивідуальні відхилення в розвитку рухів у дітей порівняно із загальними середніми нормативними показниками.

У відведений для самостійної рухової діяльності час із вихованцями різних вікових груп щодня (2 – 3 рази на тиждень) організовується індивідуальна робота з фізичного виховання. Дана форма роботи з дітьми має бути неодмінною умовою щоденного навчально – виховного процесу [20, 6 ].

Додаткові заняття проводяться з метою опанування дітьми того або іншого виду складних видів основних рухів, наприклад: стрибків у глибину, метання на дальність.

Дітей залучають до ознайомлення з основними рухами, поглибленого розучування їх та закріплення відповідних навичок, для усунення відставання в розвитку фізичних якостей. Її метою є також активізація малорухливих дітей, запобігання порушенням постави і стопи та виправлення їх.

Вихователь разом з лікарем вивчає, виділяє та об’єднує у групи тих дітей, з якими треба займатися додатково фізичними вправами. Наприклад, в одну групу потрапляють ті, у кого виявлено дефекти у стопі (плоскостопість), у другу – з порушенням постави, у третю – з відхиленнями у серцево-судинній та дихальній системах. Виходячи з аналізу стану здоров’я, фізичного розвитку й підготовленості, інтересів дітей, педагоги визначають мету індивідуальної роботи, добирають потрібне обладнання та інвентар і проводять її з однією дитиною чи з підгрупами по двоє-четверо дітей [29,179 ].

На початку заняття з невеликою підгрупою дітей проводиться ходьба в чергуванні з бігом, далі 3-4 загально – розвиваючих вправ для основних груп м’язів, потім діти виконують основні рухи. Закінчується заняття ходьбою. Тривалість – 10-15 хвилин.

Індивідуальні заняття проводяться в основному з тих видів основних рухів, які потребують страхування (лазіння по гімнастичній стінці, ходьба по колоді), або складні за організацією (стрибки через довгу скакалку). Для усунення вад постави добирають загально-розвиваючі вправи, для виправлення вад стопи – вправи для розвитку м’язів стопи тощо.

При початковому розучуванні вправ, щоб створити у дитини правильне уявлення про рух, потрібно [29, 46]:

1. розповісти про значення даної вправи (особливо тоді, коли дитина відмовляється, не виявляє бажання займатися);

2. показати вправу, продемонструвати її так, щоб у дитини виникло бажання опанувати вправу, перед показом треба сказати, за чим їй слід спостерігати;

3. ще раз продемонструвати рух у сповільненому темпі, супроводжуючи показ поясненням. (Додаток Ж).

Якщо вихователь не має можливості продемонструвати вправу, то до показу залучається заздалегідь підготовлена дитина. Крім того, діти можуть краще розглянути положення окремих частин тіла, коли рух виконується їхніми однолітками. Але показом не слід зловживати, особливо при закріпленні рухових умінь та навичок, коли у дитини уже створилося правильне зорове та м’язово – рухове уявлення про рух [29, 38].

Поєднання в режимі обов’язкових і самодіяльних форм фізичного виховання дає можливість враховувати індивідуальні смаки до рухової діяльності і ліквідувати відставання окремих дітей.

Заняття з невеликими групами і з кожною дитиною зокрема ґрунтуються на загальних педагогічних та дидактичних принципах; застосовуються ті самі методи навчання. Дозування та тривалість заняття визначається залежно від віку дітей.