2. Повсякденна робота з фізичного виховання

2.1. Рухливі ігри

Враховуючи провідне значення ігрової діяльності для особистісного зростання дитини, руховий режим у дошкільному навчальному закладі має насичуватися рухливими іграми.

Рухливі ігри при активному руховому режимі, зокрема, сприяють засвоєнню дітьми знань про нав­колишній світ, його закони, особливості. Крім традиційних, розв'язуються різноманітні супутні завдання [10, 247]:

- формування через рухи просторових, часових і енергетичних уявлень: довгий — короткий (довше — коротше); малий — великий (менше — більше); вузь­кий — широкий (вужчий — ширший); дальній — ближ­ній (далі — ближче); верхній — нижній (вище — ниж­че); лівий — правий (лівіше — правіше); багато — мало (більше — менше); сильний — слабкий (сильніше — слабше) тощо;

- вивчення у процесі рухової активності фізичних властивостей, фактури матеріалів і предметів: важкий — легкий, гладкий — шершавий, еластичний — крихкий, холодний — гарячий, мокрий — сухий і т. д.;

- уточнення, розширення й активізація дієслівного словника дітей: ловити, кидати, котити, висіти, пере­хоплювати руками, розгойдуватися, підніматись, опус­катися, лазити, нахилятися, зістрибувати (з викорис­танням гімнастичної лави) та ін.;

- розвиток через вправи, ігри та естафети матема­тичних уявлень, а також уваги, логіки, пам'яті, спосте­режливості;

- виховання в дітей таких особистісних якостей, як чесність, сміливість, співчуття, наполегливість, спра­ведливість, скромність, цілеспрямованість;

- формування у процесі рухової діяльності жіночос­ті, м'якості, охайності (у дівчаток), мужності, лідерства, джентльменства (у хлопчиків); уміння дотримуватися правил ґречності у взаєминах із ровесниками, педаго­гом, старшими; пробудження у дітей почуття прекрас­ного, гармонії (у діях, мові, музиці, природі тощо);

- корекція емоційного стану дітей: створення моти­вації до неї, формування і закріплення позитивних емо­цій, вироблення правильних емоційних реакцій на кон­кретні рухові (ігрові) ситуації.

Велике значення мають рухливі ігри для розвитку фізичних якостей. (Додаток М). В дошкільному віці особливу увагу приділяють розвитку спритності, швидкості, окоміру, гнучкості, рівноваги. Не треба забувати також про відповідний розвиток сили та витривалості, але при цьому суворо враховувати особливості віку дітей.

Багато рухливих ігор містять правила, в яких дії учасників обмежуються в часі – якщо треба виконувати рухи лише за сигналом, - або ж діяти лише певним способом, виконувати дію тільки на вказаному місці тощо. Тут виникають значні можливості для вправляння вольових зусиль.

Рухливі ігри, зокрема, сюжетні, можуть організовуватись також для розвитку обдарованості, творчого спрямування дитячої особистості, оскільки гра є активною, творчою діяльністю, здатною забезпечити набуття малюком життєвих вражень, формування його особистості. Рухлива гра розвиває творчі здібності на основі збагачення життєвого досвіду дітей, зокрема рухового:

• дає дитині змогу вправлятися в різних видах діяльності – руховій, художній, ігровій, мовленнєвій та ін.;

• організувати дослідницький пошук (напр., у пошукових ситуаціях «Як можна інакше грати в цю гру?», «Як би ви зобразили лисицю, вовка, ведмедя?», «Як пройти по містку щоб не впасти?», «Як колись могли грати в цю гру?»).

Потенціал рухливої гри у формуванні творчої спрямованості дитячої особистості великий. За методикою ТРВЗ слід навчати:

• комбінувати набуті знання та навички, створювати нові ситуації, образи, ігрові завдання тощо;

• «входити» в образ персонажа, втілюючи його в грі різними виражальними засобами;

• використовувати природний та інші матеріали для виготовлення ігрових посібників та атрибутів;

• визначати ідеальний кінцевий результат і досягати його;

• моделювати, придумуючи свою гру або варіанти гри, готуючи до неї розмітку, граючи на одинці з уявними партнерами тощо.

Рухливі ігри сприяють розвитку у дошкільнят мовленнєвої творчості. Діти отримують нагоду творити слово, фразу, текст. Будують висловлювання - репліки в діалозі, самостійне судження за поданим вихователем зразком, з його допомогою, а потім і самі складають заклички на гру, загадки про ігровий матеріал та ігрових персонажів, лічилки для розподілу ролей, створюють власні варіанти віршованих супроводів гри, приказок для оцінювання участі гравців тощо.

Розвивально-виховний та оздоровчий ефект рухливих ігор у повсякденні забезпечується правильним добором їх відповідно до віку дітей, рівня їхньої рухової підготовленості та стану працездатності, базових рухів в іграх та їх впливу на різні м’язові групи й системи організму, пори року та погоди, місця в режимі дня та місця проведення, а також належним педагогічним керівництвом, дотриманням оптимальних навантажень, введенням до рухового режиму різних видів ігор (сюжетних, безсюжетних, у тому числі змагального та естафетного характеру, атракціонів, спортивних ігор та забав, ігор з елементами спортивних вправ).

Оскільки, діти дошкільного віку не здатні свідомо створювати або ж регулювати руховий режим власного життя, вихователь повинен знаходити шляхи, щоб впливати на їхню самодіяльну рухову та ігрову діяльність (Табл. 1).

Рухливі ігри - після попереднього розучування їх на прогулянках – вводяться до різних форм роботи з дітьми (заняття, свята, розваги, походи, фізкультпаузи тощо). В усіх вікових групах вони посідають важливе місце як самостійна форма роботи з фізичного виховання й проводяться щодня:

• під час ранкового прийому (одна-дві гри малої та середньої рухливості);

• на прогулянках у першій та другій половині дня (на кожну планується не менше трьох – чотирьох ігор різної рухливості; при цьому першу гру розпочинають через 10-15 хв. після початку прогулянки, коли діти дещо адаптуються до погодних умов та активізуються фізіологічні функції організму перед руховою діяльністю; а останньою проводять малорухливу гру);

• увечері (після 17.00 – 18.00) дітям пропонують одну – дві гри середньої та малої рухливості [20, 6].

Вони проводяться з усіма дітьми одночасно 4-5 разів на день. В ранкові години: «Коровай», «Подоляночка», «Стоп», «Карлики – Велетні» тощо, в теплу пору року – ігри з предметами - кеглі, кільцекид, більбоке.

Підбираючи ігри на денну прогулянку, слід враховувати попередню діяльність дітей. (Якщо попереднім було заняття з фізкультури або музичне – плануються ігри малої або середньої рухливості).

У вечірні години - народні ігри, ігри з м’ячами, класики, «Серсо».

Для ігрових вправ (безсюжетних ігор) характерна конкретність рухових завдань відповідно до вікових особливостей і фізичної підготовки дітей. Якщо в сюжетних іграх основну увагу гравців спрямовують на створення образів, досягнення певної мети і точне виконання правил, що часто приводить до ігнорування чіткості рухів, то під час ігрових вправ дошкільнята повинні бездоганно виконувати основні рухи (влучити м’ячем в ціль; пролізти в обруч, не торкаючись його та ін.). Дозування вправ у цих іграх, на відміну від сюжетних, визначаються конкретніше, що також є однією з позитивних сторін.

Оптимальні умови для досягнення позитивних результатів у розвитку рухів дошкільнят створюються за умови поєднання конкретних рухових завдань у формі ігрових вправ, спрямованих здебільшого на чітке виконання певних рухових дій та сюжетних ігор, у процесі яких рухи, засвоєні дітьми раніше, вдосконалюються в різних умовах.

Проведення ігор з елементами спорту вимагає чіткого пояснення правил, які обумовлюють процес змагань між окремими дітьми або командами. Обов’язковим є оволодіння кожною дитиною руховими навичками (технікою рухів), які визначають результат змагань.

Слід пам'ятати, що добирати рухливу гру потрібно лише після того, коли діти добре розучили і засвоїли рух, який є в даній рухливій грі, на фізкультурному занятті, бо в ігровій обстановці діти, поспішаючи виконати дії, часто забувають про вказівки, які їм давалися на заняттях і виконують їх неправильно. Особливо це стосується складних видів основних рухів: стрибків у висоту та у довжину з розбігу, метання, лазіння по гімнастичній стінці тощо.

Ігри плануються з урахуванням дидактичних принципів навчання: від простого до складного, тобто від удосконалення простіших рухів до оволодінням складнішими.

Наприклад, послідовність планування ігор на удосконалення навичок бігу:

"Біжіть до мене" - біг по прямій;

"Дожену" - біг по прямій в швидкому темпі;

"Літаки" - біг в різних напрямках.;

"Знайди свій будиночок" - біг з орієнтуванням у просторі.

Послідовність планування ігор на закріплення навичок стрибків:

"Мій веселий дзвінкий м'яч" - підстрибування на місці;

"Злови комара" - стрибки у висоту з сильним відштовхуванням обох ніг;

"Зайчик сірий умивається" - стрибки з просуванням вперед (індивідуально);

"По рівненькій доріжці" - стрибки з просуванням вперед - з усіма дітьми;

"Горобчики та автомобіль" - стрибки у поєднанні з орієнтуванням у просторі.

Послідовність планування ігор на удосконалення навичок лазіння:

"Бабуся та кошенята" - підлізання під шнур у повільному темпі;

"Миші в коморі" - підлізання під шнур у швидкому темпі;

"Котик і мишка" - підлізання з орієнтуванням у просторі.

Послідовність планування ігор на удосконалення навичок кидання, ловіння:

"Передай м'яч" - передача м'яча у помірному темпі;

"Великий м'яч доганяє малий" - передача м'яча у швидкому темпі;

"Лови, кидай, падати не давай" - ловіння м'яча за сигналом.

Протягом року доцільно одну і ту ж саму гру проводити в різних умовах (на майдані, в залі, в парку). Пам'ятати, що при повторному проведенні, щоб інтерес до ігор не зникав, проводити їх в різних варіантах, з ускладненням, поступово вводячи до знайомих ігор нові елементи [29, 175]. Ускладнюючи ігри, необхідно збільшувати відстань для бігу, стрибків, метання, вводити нові види рухів, змінювати умови, але послідовність дій та епізодів залишати при цьому постійною. Можна залучати дітей до придумування нових ігор за даною назвою («Вітер та листочки», «Сонячні зайчики», «Листочки та їжачок»), нових правил до знайомої гри тощо. (Додаток В).

Ігри з елементами змагання доцільно проводити як на денній прогулянці так і в другу половину дня (фізкультурні розваги). У різних вікових групах вони мають своєрідний характер. В іграх молодших дошкільників кожен діє сам за себе: хто раніше за всіх встигне перемінити предмет, добігти до прапорця, хто більше збере іграшок, грибочків у кошик тощо. Поступово характер змагання ускладнюється. У старшій віковій групі вводяться ігри з елементами колективної відповідальності. Тих, хто змагається, поділяють на невеликі групи (5-6 чол.). Враховується вже результат не кожного гравця, а усього колективу. («Чия ланка швидше збереться»). Використовується доріжка перешкод, ігри – естафети.

Успіх проведення гри великою мірою залежить від розподілення ролей. Варто використовувати, крім стандартних прийомів вибору ведучого, - нестандартні, залучати дітей до придумування різних прийомів вибору ведучого. (Додаток Г).

Обов’язковою умовою проведення командних ігор у старших групах є правильне комплектування команд (підгруп). Вини мають бути рівні за силами й складом. Існує кілька способів поділу гравців на команди: за допомогою рахунку або фігурного марширування, а також за призначення капітанів.

1. При розподілі дітей за допомогою рахунку вони шикуються в шеренгу, а потім розраховуються на таку кількість номерів, скільки команд має бути в грі. Але внаслідок цього способу команди не завжди формуються рівні за силами.

2. Розподіл гравців фігурним маршируванням здійснюється так: діти перешиковуються з колони по одному в колону по два, по три, де кожна з новоутворених колон – одна з команд. Такий розподіл гравців не потребує багато часу.

3. На початку гри діти можуть самі обрати капітанів залежно від кількості команд. Призначені капітани по черзі обирають гравців. Це дає змогу швидко укомплектувати команди, рівні за силами.

Усі способи розподілу дітей на команди слід запроваджувати відповідно до характеру та умов проведення рухливої гри.

До проведення гри треба добре підготуватись: вивчити її зміст, правила, вірші та пісні, що її супроводять, зробити відповідні розмітки на майданчику.

Майданчик для проведення рухливих ігор обмежують добре помітними лініями, оскільки дітям, захопленим грою, важко стежити за умовними або нечіткими помітками. Тимчасову розмітку в середині майданчика роблять для кожної гри окремо. Використовують палички, прапорці, булави. Узимку лінії розмічають темним порошком. Щоб запобігти травмам, особливо в іграх з бігом і ловінням, лінії проводять на відстані 1,5-2м від стін, парканів та інших предметів.

Для проведення багатьох ігор потрібний різноманітний інвентар: м’ячі, прапорці, обручі, скакалки, булави. Бажано, щоб він був яскравим (кольоровим), добре помітним у грі. Приладдя та інвентар готують заздалегідь, щоб на його розміщення й роздачу не затрачалося багато часу. Дрібний інвентар доцільно роздати після пояснення правил гри, інакше діти будуть неуважними. У старших групах для роздавання та розміщення інвентарю вихователь залучає дітей, спостерігаючи, щоб вони робили це організовано й швидко.

Під час проведення гри особливої уваги потребують малоактивні й ослаблені діти, які недостатньо орієнтуються у завданні, бояться перестрибнути через «рів», підійти близько до «ведмедя» або «вовка»; їм треба своєчасно допомогти (підтримати за руку під час переходу через «місток» та ін.), підбадьорити, щоб вони були впевненішими.

У проведенні рухливих ігор набагато важче визначити фізичне навантаження, ніж під час виконання фізичних вправ, не пов’язаних з ігровими діями. Воно залежить від загального навантаження на заняттях з фізичної культури, характеру діяльності дітей на прогулянках, від їхньої активності та інших факторів.

Ігрова діяльність своєю емоційністю захоплює дітей, - і вони не відчувають втоми. А тому, щоб дошкільнята не перевтомлювалися, потрібно своєчасно знизити інтенсивність рухів.

Необхідно привчати дітей слідкувати за своїм фізичним станом: не перегріватися і не переохолоджуватися, правильно дихати під час навантажень тощо. Під час рухливих ігор діти виконують значний обсяг фізичної роботи, яка потребує посиленого притоку кисню до м’язів та внутрішніх органів. Тому для поліпшення вентиляції легенів необхідно виконувати дихальні вправи. Це дає змогу не лише швидко ліквідувати кисневу недостатність, що з’являється в результаті інтенсивної фізичної діяльності, але й загартовувати організм.

Пам'ятка щодо організації та проведення рухливих ігор Для успішного проведення рухливої гри студент повинен: 1.Добре знати зміст рухливої гри, правила. 2.Вчасно підготувати необхідну наочність, інвентар для гри, атрибути, зробити розмітки до початку гри. 3. До гри вибрати необхідну кількість дітей. 4. Пам’ятати, що в молодших групах вихователь грає разом з дітьми. 5. Зібравши дітей на гру, створити цікаву ситуацію для зосередження уваги, зацікавлення. 6. Правильно розмістити дітей - від цього залежить активність, рухливість дітей, хід гри в цілому. 7. Жваво, емоційно без зайвих пауз пояснити зміст гри. 8. Закріпити зміст гри за допомогою запитань (старший вік) 9. Виділити та повідомити правила гри і закріпити їх за допомогою запитань (старший вік). 10. Користуючись різними прийомами вибору ведучого та згідно індивідуальних особливостей дітей, розподілити ролі, вибрати ведучого - від цього залежить хід гри. 11. Вивчити з дітьми слова, які використовуватимуться в грі. 12. При потребі чітко, правильно показати рухи, щоб у дітей виникло бажання наслідувати їх. 13. Давати чіткі сигнали до початку гри - від цього залежить організований початок гри. 14. Якщо діти не зрозуміли змісту гри - зупинити, ще раз пояснити, показати як діяти. 15. При потребі включатися в гру. 16.Слідкувати за дотриманням правил, поведінкою дітей, за послідовністю виконання рухів, передбачених грою. 17. Давати чіткі методичні вказівки, які були б спрямовані на оволодіння дітьми основними рухами, на розвиток фізичних якостей, на дотримання правил гри. 18. Слідкувати, щоб гра проходила безпечно для здоров'я дітей, дотримуватися дозування ігор. 19. Організовано закінчити гру, зібравши дітей навколо себе. 20. Методично правильно підвести підсумок.