Додатки

Додаток А

Рекомендації

Беремо до рук скакалку

Прийшли теплі дні, тому можна більше часу проводи­ти з дітьми на вулиці. Щоб прогулянка була цікавою і ко­рисною, пропонуємо взяти з собою скакалку.

Як вибрати скакалку?

Треба взяти скакалку за кінці і стати на середину двома ногами, руки зігнути в ліктях під прямим кутом, відвести

в сторони кисті рук і підняти їх вгору до рівня плечей.

Скакалка, що буде вибрана саме таким чином, не буде довгою чи короткою для дитини. Це дуже важливо!

Коротка примушуватиме дитину згина­ти спину, і стрибки будуть «важкими». А довгу доведеться штучно робити корот­шою, бо зайві сантиметри будуть заважа­ти нормальному обертанню скакалки.

Стрибки сприяють зміцненню м'язів ніг, поглибленню дихання, активізації кровообігу. Під час стрибків через ска­калку необхідно звертати увагу на плавність рухів рук та відштовхування пальцями ніг від землі.

Види стрибків через скакалку.

На двох ногах.

На одній нозі стрибати, а другу — зігнути у коліні. При цьому коліно може бути опушеним донизу або піднятим вгору. Це два різні види стрибків. Не забувайте, що так можна стрибати на лівій і на правій нозі. При ць­ому пам'ятайте — стрибати з піднятим вперед вгору коліном дуже важко.

Перестрибування з однієї ноги на іншу.

Крокування через скакалку з просуванням вперед.

Стрибки через скакалку на двох схрещених ногах. Спочатку стрибати, тримаючи попереду ліву ногу, через деякий час попереду поставити праву ногу.

Стрибати на двох ногах з просуванням. Просуватися можна вперед, вліво, вправо, назад, по колу. Ці вправи складні для виконання.

Стрибки на 1 нозі з просуванням у різних напрямках.

На один стрибок — подвійне обертання скакалки.

Стрибки вдвох через одну скакалку (легше стрибати,якщо стояти обличчям один до одного).

Під час стрибання через скакалку не можна затримувати дихання. Після стрибків обов'язко­во треба походити, щоб заспокоїлися серцебиття та дихання.

Дуже цікаві ігри-вправи можна організовува­ти з довгою мотузкою чи скакалкою. Її довжина буде залежати від віку дітей, яким пропонуємо ігри-вправи. Для старших дошкільників — 2,5-3 м. Ці довгі скакалки не обов'язково тримати в руках, кінці можуть бути прив'язані до будь-яких вертикальних стовпів (стовбурів дерев, металевих труб), можна прив'язати і один кінець, тоді другий кінець доведеться комусь тримати в руці.

Перестрибування — спочатку треба стрибати через не­рухому скакалку.

Найменша висота від землі для дошкільників — 15 см. Стрибати можна на одній і на двох ногах, стоячи до ска­калки обличчям, лівим та правим боком. З часом можна стрибати вдвох, втрьох одночасно, тримаючись за руки. Поступово мож­на починати вчити дітей перестрибу­вати через скакалку, що гойдається. Зараз існує своєрідна «школа скакал­ки». Здебільшого — це гумова мотуз­ка, яку тримають на ногах двоє дітей, а один стрибає, виконуючи різні зав­дання. Але завдання, що передбачає «школа скакалки», складні для дошкільників, саме тому дані вправи будуть чудовою підготовкою до оволодіння завдання­ми «школи скакалки».

Стало сонце припікати — можу довше я гуляти.

Я скакалочку беру і на вулицю іду.

Весела скакалочко, скакалочко - стрибалочко,

Весело з тобою грати, можу довго я стрибати.

Додаток Б

Бесіди про спорт

для дітей середнього і старшого дошкільного віку

Нещодавно завершилися останні у XX1сторіччі Олімпійські ігри. Ця подія не залишилася поза увагою дітей, які разом з татами і мамами дивилися репортажі із Пекіну. Будемо сподіватися, що в багатьох хлопчиків та дівчаток зріс інтерес до спорту. Звісно, олімпійцями і призерами різних ігор стануть далеко не всі. Не всі оберуть собі за професію спорт. Але що для нас важливо? Щоб якомога більше дошкільнят захотіли стати фізично загартованими, сильними, витривалими. Тобто, щоб у них сформувалося бажання займатися фізкультурою. Пропонуємо кілька бесід з тематичного комплексу. Такі невимушені розповіді у супроводі малюнків та запитань-відповідей допоможуть хлопчикам та дівчаткам зміцнити інтерес до спорту, викликатимуть бажання і собі фізично вдосконалюватись.

НАСТІЛЬНИЙ ТЕНІС

- Це гра для спритних. Що ж воно за гра? (Вихователь показує малюнок). Правильно, відгадали: настільний теніс. У нашому садку є тенісні столи. Тож будемо вчитись? Це дуже популярна гра. У настільний теніс грають в усіх країнах світу, спортсмени багатьох країн виступають на європейських та світових чемпіонатах, олімпійських іграх. Ця гра дуже корисна. Вона розвиває окомір, увагу, спритність, витривалість. Влітку в настільний теніс можна грати на майданчику чи просто на подвір'ї. Взимку в настільний теніс грають у спортивних залах.

Правила дуже прості: після одного відскоку від столу м'яч потрібно перекинути через сітку на бік супротивника. Очко дістає той гравець, з подачі якого суперник не зміг відбити м'яч назад. Якщо той, хто подавав, влучить м'ячем у сітку і м'яч залишиться на його боці, він втрачає очко, а суперник очко виграє. Якщо суперник не зможе відбити м'яч після подачі, то він програє очко. Це правила у загальному вигляді, а детально ви вивчите їх, коли почнете вчитися грати.

Грають у настільний теніс двоє людей або дві пари, наприклад, хлопчик та дівчинка супроти хлопчика та дівчинки. У парній грі партнери відбивають м'яч по черзі. Стіл для гри має бути темно-зеленого кольору.

Посередині столу натягується сітка. Ракетки і м'ячики продаються у спортивних крамницях.

Окрім настільного тенісу, є ще великий теніс. Це гра теж дуже популярна в усьому світі. У великий теніс грають на корті — спеціальному майдані розділеному навпіл великою сіткою. Грають великими ракетками та тенісним м'ячиком, який ви інколи використовуєте для забавок. Але великий теніс — то складна гра для дорослих. Тому ми з вами підемо вчитися грати в настільний. Ось побачите, як це цікаво!

ПЛАВАННЯ

— Діти, чи всі ви вмієте плавати? Якщо ні, то варто навчитися. Плавання допомагає зміцнити поставу, м'язи всього тіла, загартовує організм.

Але запам'ятайте основне: без дорослих заходити у воду не можна. А якщо ви разом з дорослими, то не треба боятися води.

Можна занурюватись у неї і там — під водою — розплющувати очі. Якщо ви будете виконувати все, про що розповідає інструктор, то неодмінно навчитесь плавати.

Стародавні люди вчились плавати, щоб ловити рибу, перепливати річку від одного берега до протилежного. Так наші пращури вдосконалювалися у різновидах плавання. Тепер їх кілька — кроль, брас, батерфляй, дельфін.

Найшвидший вид плавання — це кроль, коли плавець почергово загрібає руками та безперервно рухає ногами вгору-вниз. Кролем плавають на грудях і на спині.

Брас — не такий швидкий спосіб плавання, але плавець менше втомлюється. Рухи ніг при плаванні брасом нагадують рухи жаб'ячих лап. Звідси пішла й назва способу плавання - «а-ля брас». Це в перекладі з французької означає по-жаб'ячому.

Ще один спосіб плавання має назву батерфляй (в перекладі з англійської - метелик). Рухи ногами виконуються як у брасі, а руки після закінчення гребка водночас здіймаються над водою і знову опускаються.

Найскладніший спосіб плавання — це дельфін. Руки виконують рухи, як у батерфляї. А ноги працюють інакше: зігнуті разом вони одночасно роблять рухи вгору-вниз, при цьому тулуб виконує хвилеподібні рухи, а голова занурюється у воду.

З усіх видів плавання проводяться міжнародні змагання, всі види входять до олімпійських ігор. Але ми з вами під керівництвом інструктора спершу опануємо брас та кроль. Хто матиме бажання стати спортсменом-плавцем, той буде вдосконалювати своє вміння.

БАСКЕТБОЛ

- Ігор з м'ячем дуже багато. Ви вже знаєте футбол — це коли м'яч

б’ють ногами. Є волейбол, коли м'яч б’ють руками. А ще є баскетбол. Ця давня гра отримала свою назву від двох англійських слів: «баскет» - кошик і «бол» - м'яч. Тобто, м'яч кидають у кошик.

Наприкінці минулого століття, коли придумали цю цікаву гру, люди закріплювали до стояків звичайні плетені кошики без дна. Потім зміркували, що кошик може бути із сітки, сплетеної так, щоб знизу був отвір за розміром м'яча.

Баскетбольний м'яч відрізняється від волейбольного та футбольного.

Він трохи більший та важчий. Ця гра потребує сили і витривалості, а ще - спритності. Мета гравця — закинути у кільце суперника якомога більше м'ячів Разом з тим він має захищати своє кільце. Грають дві команди. Перемагає та, члени якої закинули більше м'ячів у кошик суперника.

Кожна команда складається з п'яти гравців. Зараз ми з вами розподілимося на команди і будемо грати.

КОВЗАНИ

— Діти, всі ви знаєте, що таке ковзани.

А чи знаєте ви, що кілька століть тому полози у ковзанів були з дерева або кістки? Це було дуже давно. На таких ковзанах пересувалися за допомогою палиць із гострими наконечниками. Без опорних палиць ковзанярі почали обходитися, коли придумали залізний полоз з гострими гранями. Це дало змогу триматися на кризі й відштовхуватись. Носаки у стародавніх ковзанів були високими і загнутими вперед, мов кінська голова. У давнину ковзани слугували для пересування та розваги. А вже потім люди з'ясували, що на них можна танцювати.

Так на початку минулого сторіччя з'явилося фігурне катання, яке потім стало окремим видом спорту. Але щоб вправно кататися на ковзанах, треба наполегливо вчитися. Цей вид рухів допомагає сформувати вміння тримати рівновагу, зміцнює та загартовує організм. У нашому садку теж є ковзани, а на спортивному майданчику залито каток. Хочете навчитися кататися? Тільки пам'ятайте: це справа не одного дня. Тут потрібні витримка, наполегливість. Треба багато тренуватися. Але коли хочеш — зможеш!

Влітку можна кататися на роликових ковзанах. Вони допомагають вдосконалювати вміння, набуті взимку.

ФУТБОЛ ТА ХОКЕЙ

— Це найпопулярніші види спортивних ігор. Здавна люди любили буцати ногами округлі предмети і зрозуміли, що з цього можна зробити веселу розвагу. Назва футбол у перекладі з англійської означає: «фут» - нога, «бол» — м'яч. Тобто, бий ногою по м'ячу.

В Україні дуже люблять цю гру. Наша збірна команда бере участь у багатьох міжнародних змаганнях. То професійні гравці. Але у футбол грають і школярі на майданчику, і діти у дворі. Коли прийде літо, ми з вами теж гратимемо у футбол. Але зараз зима, трави немає, є лід. У яку гру. що трохи нагадує футбол, грають люди взимку?

Правильно, у хокей. Цю спортивну гру ви, мабуть, також бачили по телевізору. Звернули увагу, що гравці в хокей чимось нагадують закутих у лати середньовічних лицарів? У них захищені коліна, лікті, на голові - шолом, щоб не забитися, коли падаєш на кригу. Хокейне поле, як і футбольне, розділене на дві частини — для двох команд. Кожна команда має свої ворота, в які повинні вкинути шайбу (показати) чи м'яч (показати) суперники. Ось ці ворота (показати малюнки).

Футболісти просто бігають. А хто знає, як пересуваються хокеїсти? Правильно, на ковзанах. Тобто, вони повинні навчитися добре кататися на

ковзанах, а потім — грати в хокей.

У футболі м'яч б'ють ногами. А шайбу у хокеї також б'ють ногами? Ні, шайбу ганяють спеціальною палицею із загнутим широким кінцем — ключкою.

У футболі і хокеї існують дуже суворі правила гри. Це для того, щоб суперники не сварилися, не кривдили одне одного, не билися. На полі є суддя — людина, яка стежить, щоб усі виконували правила. Коли ми гратимемо у хокей чи футбол, я буду вам за суддю, і ви зможете вивчити всі правила.

А грати в хокей ми будемо у спортивній залі. Без ковзанів, але з м'ячем. Така гра теж існує. Вона називається «хокей на траві». Всі разом - хлопчики та дівчатка — розучимо цю спортивну розвагу.

Кожна людина може досягти успіхів у будь-якому виді спорту, якщо не лінуватиметься. А основне правило для всіх одне: змалечку треба робити вранці зарядку, старатися виконувати всі завдання на заняттях з фізкультури у дитсадку та в школі, загартовуватися, їсти якомога більше овочів та фруктів

Додаток В

Варіанти гри «Вітер і листочки»

Мета: розвиток бігу, уваги, орієнтації в просторі, кмітливості.

1.Дитина «вітер» сидить на стільчику і вдає, що спить. Всі діти бігають по майданчику. Вихователь говорить: «прокинувся вітер, розлютувався, позривав листочки і попадали вони на землю». На останні слова діти повинні присісти. Хто поворухнеться, того «вітер» забирає до себе.

2. Вихователь заздалегідь виготовляє листочки різних дерев (клена, дуба, берези тощо). Розкидає на килимку. Пропонує дітям стати кожному біля свого листочка.

Вихователь говорить: «подув вітер, зірвав кленові листочки…,». Починають бігати, кружляти ті діти, які стояли біля кленових листочків. На слова «Вітер щух !» - діти повинні повернутися на свої місця і так далі. При повторному проведенні можна листочки перекладати в інше місце.

3.Вихователь заздалегідь виготовляє по два однакових листочка. Один з них роздає дітям , інші розкладає на килимку. Діти гуляють. На слова: «Подув сильний вітер» діти шукають на килимку такий листочок, який у них в руках.

4. Під музичний супровід і на слова вихователя «вітер повіває» діти гуляють по залу з листочками. На закінчення музики діти присідають і ховають листочки за спину.

5. Вихователь з-поміж усіх дітей вибирає двох, вони будуть «вітрами», а решта дітей розбігаються по майданчику – це «листочки». Діти - «вітри» м’ячами повинні вибити якнайбільше дітей - «листочків». На слова вихователя: «Вітер подув!» - початок гри, а на слова «Вітер стих» - кінець гри.

6. Всі діти стоять у колі, одна дитина поза колом – це «Вітер». На слова вихователя: «Вітер подув!» діти, що стоять у колі, починають заплутуватись. На слова вихователя: «Вітер стих», діти зупиняються і вітер розплутує цю плутанку. Якщо обрана дитина –«вітер» - не виконує завдання, то стає у коло, «вітром» обирається нова дитина.

Додаток Г

Прийоми вибору ведучого

1. За допомогою числа.

2. За допомогою палиці.

3. Ведучим стає той, хто не встиг забрати палець з-під долоні.

4. «Стрілочкою».

5. За допомогою кеглі, яку розкручують всередині кола.

6. На слова «На горі сиділи зайці і викидували пальці» діти показують кілька пальців (за власним бажанням). Вихователь підраховує загальну їх кількість. Дитина, на яку випаде дане число, стає ведучим.

7. Діти кидають кубик із зазначенням певного числа на його грані. Дитина, у якої найменше число, стає ведучим.

8.Вихователь пропонує дітям по черзі витягнути кульки з торбинки. Серед усіх кульок лише одна має інший колір. Дитина, яка витягне саме цю кульку, стає ведучим.

9. Вихователь висипає на підлогу певну кількість кульок (їх на одиницю менше від кількості дітей). Дитина, яка не встигла схопити з підлоги кульку, стає ведучим.

10.Вихователь пропонує дітям витягнути по одній паличці (одна з них коротша від інших). Та дитина, яка витягує коротку паличку, стає ведучим.

11. Вихователь пропонує дітям намотувати стрічку на паличку. Та дитина, яка за певний проміжок часу намотала найменшу довжину стрічки, стає ведучим.

12. Вихователь підкидає вгору м’яч. Стає ведучим дитина, яка його спіймає.

13. За допомогою обруча з помітками, який розкручується в середині кола, одразу вибирають кількох ведучих.

14. За бажанням самої дитини.

15. Дитина обирає дитину.

Додаток Д

Прислів’я, приказки про здоров’я

«У здоровому тілі – здоровий дух».

«Здоровому – все здорове».

«Як дитина бігає і грається, то їй здоров’я усміхається»

«Нема щастя без здоров’я»

«Сила та розум – краса людини»

«Щоб працювати, треба силу мати»

«Коли немає сили, то й світ немилий»

«Веселий сміх – здоров’я»

«Бережи одяг знову, а здоров’я змолоду»

«Чистота – запорука здоров’я»

«Здорова людина – багата людина» (монгольська).

«Поки людина здорова, і вода їй солодка» (сербська).

«Найбільше багатство – здоров’я»

«На похиле дерево і кози скачуть»

«Весела думка – половина здоров’я»

Додаток Ж

План-конспект з навчання метання

Група: середня.

Програмовий зміст: розучити метання прямою рукою знизу, розвивати окомір,

виховувати бажання займатися фізичними вправами.

Матеріал: «кошик», торбинки з піском по кількості дітей.

N n/n	Зміст	Дозування	Організаційно-методичні вказівки
1. 2. 3. 4.	Шикування дітей в колону Ходьба звичайна Метання прямою рукою знизу Ходьба звичайна	4р.	Збираю дітей навколо себе, даю команду; - Діти, за направляючим в одну колону шикуйсь! (перевіряю, допомагаю). - В обхід по залу за направляючим кроком руш! Методичні вказівки: спини тримаємо рівно, дивимося вперед. Направляючий на місці. Зупинилися. До мене, ліво-руч! Діти до нас у гості прийшла білочка. У неї багато друзів, усі вони полюбляють горішки. Подивіться, скільки багато у нас горішків! Треба їх підкинути білочці у кошик Коли ви навчитесь виконувати цю вправу, то руки у вас будуть сильними, міцними. Показую метання прямою рукою знизу, стоячи боком до дітей. Показую ще раз, пояснюючи виконання: - ноги трохи ширше плечей, права - відставлена назад, руки вздовж тулуба, виносячи руку вперед, прицілюємося, тулуб нахиляємо вперед, права нога ставиться на носок, права рука відводиться вниз-назад, ліва виноситься вперед, одночасно права нога згинається в коліні, при кидку випрямляється тулуб і ноги, права рука проноситься вперед, ліва – назад, права нога приставляється до лівої. Після пояснення пропоную дітям взяти «горішки» і «підкинути горішки до білочки в кошик». (Виконують по 4 рази). Слідкую за виконанням, даю методичні вказівки: ліва нога попереду, права – позаду, щоб точно попасти в кошик, треба прицілитися. Після виконання вправ шикую дітей в одну колону. Даю команду: За направляючим в обхід по залу руш! Даю вказівки. На місті стій! До мене ліво-руч! Проводжу підсумок заняття.

Додаток З

Мотузочка – скакалочка

(казка)

Дідусь Максим часто приїздив у дитячий садок. На своїй конячці Зірці він привозив іграшки, меблі. На возі завжди лежала мотузка. Вона дивилась на дітей, що грались на подвір’ї, і заздрила іграшкам. Їй так хотілось також мати подружок - на возі вона відчувала себе такою нікчемною і нікому непотрібною.

Одного разу їхав дідусь через лісок. Одне колесо наїхало на камінь, віз перехилився і мотузка впала на доріжку. Спочатку вона зраділа, що втекла з воза, а потім засумувала, відчуваючи себе зовсім самотньою.

Біг ліском їжачок, побачив мотузочку, привітався.

• Мотузочко, давай з тобою гратись!

• Давай.

Їжачок і так, і сяк до мотузочки. Вона довга, гратись незручно. Покинув він нову подружку і побіг далі. Знову засмутилась мотузочка – нікому вона не потрібна!..

Стрибав лісом зайчик, побачив мотузку привітався. Стали вони гратись. Але незручно зайчику – покинув і він мотузку. Вона вже зовсім впала в розпач від своєї непотрібності, лежить і плаче.

Бігла стежкою дівчинка Наталочка, побачила мотузочку, зраділа, взяла її в руки, почала роздивлятися. Мотузочка подумала, що її знову кинуть, але – ні! Наталочка зав’язала з одного боку вузлик, з іншого вузлик. Взяла вузлики в руки, покрутила на всі сторони, над головою і ну-мо стрибати. Їй так сподобалось, що вона засміялась.

Мотузочка не могла повірити, що тепер вона не просто мотузочка, а скакалочка. Їм обом було так весело і хороше, що всі люди дивились на веселу дівчинку Наталочку і її скакалочку і також раділи разом з ними.

Додаток И

Про скакалочку

(казка)

В одному невеличкому містечку жила маленька дівчинка Наталочка зі своєю бабусею. Бабуся вечорами плела дівчинці теплі рукавички і розповідала казки. І ось якось розповіла таку, яку ніхто не чув. «Колись давно у діток було мало іграшок. Вони гралися дерев’яними візочками, шитими ляльками. А мами їхні пряли. І от якось пряла жінка нитки, і коли допряла, то залишилася у неї довга нитка, яка раптом відірвалася, ожила і побігла на вулицю. А дівчинка, яка була посеред мам, дуже здивувалася, засміялася і побігла за нею. На подвір’ї ниточка так само раптово зупинилася, і дівчинка почала гратися нею, як тільки могла, бо було багато простору і ніщо не заважало. А потім спробувала перестрибувати її. Дівчинці так сподобалося стрибати, що вона ніяк не могла зупинитися. На другий день дівчинка знову почала так гратися. Тоді мама взяла нитку, сплела її ще в товщу, на кінцях виплела гострі ручки і сказала донечці: «На тобі скакалочку, будеш скакати і весело сміятись». І так з’явилася дитяча скакалочка. Наталочці сподобалася казочка, вона й собі захотіла таку скакалочку. А коли придбала, весело стрибала і приспівувала: «Я дівчинка маленька скакаю веселенько!..».

Додаток І

Вовк та зайці

(казка)

В одному лісочку жило троє веселих прудконогиг зайців. Старшого звали Вуханчик, а двох інших – Біланчик і Стрибунчик.

Прийшла зима. Випало в той рік багато – пребагато снігу. І от Вуханчик каже:

- Друзі, а давайте змайструємо собі лижі.

- Ха-ха-ха! Навіщо нам лижі? – засміялися зайці і побігли в ліс, наспівуючи пісеньку.

Тут і помітив їх сірий, голодний вовк. Вирішив він поласувати зайчатиною і побіг їх наздоганяти.

А Вуханчик взявся майструвати лижі. Змайстрував і виїхав прогулятися по лісочку. Бачить – вовк наздоганяє Біланчика і Стрибунчика. Кинувся він вовкові напереріз, налетів на нього і збив з ніг. Схопився вовк, хотів напасти на хороброго зайця, але той зробив крок на лижах, відштовхнувся палицями і поїхав з гірки швидше від вітру. Швидко біжить заєць на лижах, вправно петляє між деревами та кущами, а вовк з розгону наштовхується то на одне дерево, то на інше і ніяк не може наздогнати сміливого лижника.

- Ану, дожени! – гукнув заєць і поїхав з гірки.

- І дожену! – заревів вовк.

І майже наздогнав вовк зайця. Але на краю прірви, перед самим носом у вовка, злетів заєць у повітря на своїх лижах, а розбійник упав у прірву.

Побачили таке двоє інших зайців і також змайстрували собі лижі. Тепер їм усім трьом ніякий вовк не страшний.

Додаток К

Настільно – друковані ігри

Розрізні картинки (середня група)

Мета: закріпити будову та призначення спортивного інвентарю, правила користування.

Матеріал: картки із зображенням спортивного інвентарю, розрізні картки такого ж розміру.

Хід гри.

Вихователь показує дітям картинки, пропонує розглянути, розповісти, як називається інвентар, його призначення, користування, з чого складається. Роздає розрізні картинки і пропонує скласти таку ж саму цілу картинку.

Гра проводиться індивідуально, або з підгрупою дітей.

«Парні картинки» (старша група)

Мета: закріпити знання про види спортивних ігор та вправ (хід, правила).

Матеріал: картки з зображенням спортивного інвентарю.

Хід гри.

Вихователь роздає дітям картки із зображенням інвентарю великого розміру (напр., ракетки, ключки, воріт). Картинки із зображенням інвентарю меншого розміру (волана, м’яча, шайби) залишаються у неї. Вихователь показує картинку меншого розміру, а діти повинні визначити, до якої гри вона підходить, тобто знайти собі пару. В кінці діти розповідають хід гри, правила.

«Лото» (старша група).

Мета: закріпити знання дітей про зимові та літні спортивні ігри та вправи, догляд за спортивним інвентарем.

Матеріал.

Три великі картки із зображенням пейзажів: зимового, літнього, весняного; маленькі картки із зображенням спортивного інвентарю до спортивних ігор та спортивних вправ, а також ігор з предметами.

Хід гри.

Вихователь роздає дітям картки із зображенням сюжету. Пропонує назвати пори року, які зображено на них, пропонує пригадати, в які спортивні ігри та розваги діти граються влітку, взимку, весною.

Пояснює правила гри – розмістити свої маленькі картки на великих картках. Нагадує, що виграє той, хто перший знайде місце для своїх маленьких картинок.

Великі картки знаходяться у дітей, маленькі картки у вихователя (ведучого). Вихователь показує карточки, діти повинні визначити, кому ця карточка підходить і розмістити на великій картці, пояснивши, чому саме так зробили.

В кінці гри проводиться бесіда про догляд за спортивним інвентарем.

Додаток Е