Міністерство освіти і науки України

Прилуцький гуманітарно-педагогічний коледж ім. І. Я. Франка

Форми повсякденної роботи з фізичного виховання в дошкільному навчальному закладі

Навчально-методичний посібник

для студентів

спеціальності 5.010101 «Дошкільне виховання»

Укладач

Журавель В.І.

Прилуки - 2009

Рекомендовано Вченою радою

Ніжинського державного університету ім.. Миколи Гоголя

Протокол №8 від 30.04.2009р.

Рецензенти:

доц., завідуюча кафедри дошкільної освіти Ніжинського державного університету ім.. Миколи Гоголя Пихтіна Н.П.,

канд. пед.. наук, ст. викл. кафедри інноваційних технологій та менеджменту в дошкільній освіті Інституту розвитку дитини Національного педагогічного університету ім.. М.П.Драгоманова Левінець Н.В.,

канд. пед.. наук, доц., заступник директора з наукової роботи Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу ім.. І.Я.Франка Кошелівська О.І.

Навчально-методичний посібник містить теоретичний матеріал щодо змісту, організації та проведення різних форм повсякденної роботи з фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах, блок-схеми, таблиці, питання та завдання для самоконтролю.

Для надання безпосередньої допомоги у виконанні практичних завдань до кожної теми подані пам’ятки та методичні рекомендації; в додатках наведені зразки казок, прислів’їв та приказок про силу та здоров’я, бесід та дидактичних матеріалів для розширення знань дітей про спортивні вправи та ігри спортивного характеру, прийоми вибору ведучого та варіанти рухливої гри; а також приклади планів-конспектів окремих форм роботи, сценаріїв фізкультурних розваг, свят, Днів здоров’я, програми тижня фізкультури.

Матеріал орієнтовано на використання в межах вивчення дисципліни «Методики фізичного виховання» для студентів спеціальності 5.010101«Дошкільне виховання».

Зміст

Вступ Стор.

1.Повсякденна робота з фізичного виховання у дошкільних навчальних закладах – основа забезпечення рухового режиму дітей

2. Повсякденна робота з фізичного виховання дітей дошкільного віку

2.1.Рухливі ігри

2.2.Індивідуальна робота з фізичного виховання

2.3.Самостійні заняття фізичними вправами

2.4.Прогулянки за межі дитячого садка

3.Фізкультурні свята та розваги в дошкільному навчальному закладі 3.1.Фізкультурні розваги

3.2.Фізкультурні свята

3.3.Дні здоров’я

3.4.Тижні фізкультури

4.Туризм – нетрадиційна форма відпочинку та оздоровлення дітей дошкільного віку

Додатки

Література

В С Т У П

В Україні історично склалася струнка система дошкільної освіти, яка включає в себе різноманітні за типами й видами дошкільні навчальні заклади, наукові та методичні установи, органи управління освітою.

Як свідчить статистика, останнім часом, зростає популярність суспільного дошкільного виховання, інтерес широкого освітянського загалу та громадськості загалом, до якості освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі. Розвиваються різні типи дошкільних закладів. На сьогодні реальністю є їх варіативність залежно від форм власності, призначення, контингенту дітей, режиму їх перебування, інноваційності підходів та методів виховання. Удосконалюється мережа дошкільних навчальних закладів компенсуючого типу, в яких виховуються і проходять лікування хворі діти з вадами психофізичного розвитку.

Спостерігається тенденція до збільшення кількості навчально – виховних комплексів «дошкільний навчальний заклад – загальноосвітній навчальний заклад». Функціонування таких закладів дає змогу успішно розв’язувати проблеми наступності, неперервності дошкільної та загальної середньої освіти, безболісної адаптації дошкільнят до навчання у школі.

Сьогодні необхідно на практиці утверджувати пріоритетність дошкільної ланки в єдиній системі неперервної освіти, основним важелем якої є своєчасне становлення і повноцінний розвиток особистості з раннього дитинства. Дошкільна освіта має забезпечувати збалансований розвиток дитини, узгодженість в її житті основних тенденцій до самореалізації, саморозвитку та самозбереження, сформованість базису особистісної культури [22, 3].

З метою досягнення належного рівня якості дошкільної освіти необхідно зберегти пріоритети охорони життя, зміцнення емоційного, психічного та фізичного здоров’я дошкільнят, забезпечення їхнього своєчасного та повноцінного різнобічного розвитку, психологічного комфорту.

Відповідно до законів України «Про дошкільну освіту», «Про фізичну культуру» одним із пріоритетних напрямків освітнього процесу в дошкільних навчальних закладах залишається фізичне виховання дітей. Воно спрямовується на охорону та зміцнення здоров’я дітей, підвищення опірності й захисних сил дитячого організму, поліпшення його працездатності; на своєчасне формування у малюків життєво важливих рухових умінь і навичок, розвиток фізичних якостей і забезпечення належного рівня рухової підготовленості та фізичної культури взагалі; на виховання стійкого інтересу до рухової активності, потреби в ній, вироблення усвідомленого ставлення до здорового способу життя [20, 5].

Завдання та зміст фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах визначаються вимогами Базового компонента дошкільної освіти в Україні, чинними програмами розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку «Малятко», «Дитина», «Українське довкілля».

Однак організація роботи з фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах потребує вдосконалення. Про це свідчить наявність значної кількості дітей з дисгармонійним фізичним розвитком, а також із недостатнім розвитком основних рухів та фізичних якостей. Наявний досить високий відсоток дітей, які часто хворіють на респіраторні інфекції та мають хронічні недуги.

Феномен здоров’я був предметом дослідження багатьох учених і розглядався у кількох аспектах: філософському, медико-біологічному, соціально- педагогічному. Його вивчали, зокрема, М.Амосов, Е.Вайнер, В.Войтенко, І Муравов, Г.Никифоров, Ю.Лісицин, В.Петленко та ін.. Категорію «здоров’я» дослідники визначають як інтегративну якість повноцінного гармонійного людського буття в усіх його вимірах та аспектах.

Враховуючи актуальність проблеми здоров’я, національні програми «Освіта (Україна ХХІ століття)», «Діти України», Національна доктрина розвитку освіти та програма «Здоров’я нації» визначають найважливішими стратегічними завданнями всебічний розвиток людини (в тому числі і дитини), становлення її духовного, психічного та фізичного здоров’я, формування у дітей відповідального ставлення до нього як найвищої індивідуальної та суспільної цінності. Отже, перед усім педагогічним загалом поставлено стратегічну мету – пошук шляхів удосконалення процесу збереження, зміцнення та формування здоров’я юного покоління в цілому і кожної особистості зокрема.

Категорія здоров’я визначається як стан організму та форма життєдіяльності, що забезпечує достатню тривалість життя, необхідну його якість життя і соціальну дієздатність, а за визначенням Всесвітньої Організації Збереження Здоров’я, це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя.

Питання фізичного розвитку дітей дошкільного віку завжди були в центрі уваги науковців і педагогів – практиків системи дошкільної освіти в Україні. Їм присвячені роботи О.Богініч, Е.Вільчковського, Н.Денисенко, О.Дубогай, Т.Дмитренко, В.Логінової, Т.Осокіної, О.Поліщук, Д.В.Хухлаєвої, Б.Шияна та багато інших. Проте на сьогоднішній день, як зазначено у «Коментарі до Базового компонента дошкільної освіти в Україні», «переважна більшість дошкільнят зазнає дефіциту руху, недостатньо загартована, характеризується низькою витривалістю. У надзвичайно відповідальний період для становлення організму, психіки, особистості життя дітей відбувається в ускладнених умовах. Наприкінці дошкільного дитинства стійкі нервові розлади фіксуються приблизно у кожної п’ятої, а функціональні – у кожної третьої дитини» (4,91,21)

Впродовж багатьох останніх років ми спостерігаємо, що з одного боку, роль рухової діяльності в цілісному розвитку дітей є цілком очевидною і не потребує щоразу особливого обґрунтування. З іншого - саме рухова активність займає досить скромне місце у житті дошкільників. На думку професора О.Д. Дубогай, м’язове голодування для дитини більш небезпечне, ніж кисневе, чи харчове, адже його важче розпізнати, а тим більше виправити порівняно із задоволенням потреби в повітрі та їжі.

Проблема рухової активності в наші дні набула особливої актуальності, «хвороби століття» стають більш звичними супутниками дитинства, спричинені вони недостатньою фізичною активністю, нервовим перенапруженням, екологічним станом тощо. На сьогоднішній день діти часто перебувають у стані між здоров’ям і хворобою. У них спостерігаються або підвищене збудження або кволість та загальне пригнічення, перевтома, порушення сну, все це призводить до функціональних порушень у нервовій системі та зниження працездатності. А через невміння поновлювати та підтримувати працездатність організму, починаючи з дитячого віку, у дитини на все життя підривається здоров’я, зменшується здатність до регулярної продуктивної діяльності. Тому так важливо усвідомити дорослими роль рухової активності у житті дітей дошкільного віку. Якщо дитина вправна, спритна, рухлива, то це основа для її подальшого розумового розвитку. Тому пріоритет у вихованні та розвитку дитини належить руховій діяльності. Активність дітей у руховій сфері пробуджується, організовується та спрямовується дорослими.[ 5]

Успішне вирішення складних завдань навчання і виховання дітей багато в чому залежить від вихователя, його переконань, професійної майстерності, ерудиції, культури. Вихователь – носій духовного світу особистості. Ця благородна професія вимагає від людини, яка посвятила їй життя, любові до дітей, постійної творчості та неустанної роботи думки. Від того, який фундамент закладено з перших років життя дитини, залежать якість та динаміка її особистісного зростання, життєві установки та світосприймання людини. Здорову дитину легше виховувати, вона швидше оволодіває необхідними вміннями і навичками. Здоров’я дитини – це гармонійний розвиток усіх її фізіологічних систем, і забезпечити його може оптимальна рухова діяльність