4.3. Рулонні настилові матеріали

У якості настилових матеріалів широко застосовують рулонні матеріали - ватники бавовняні, ватин і ватилін. Застосування рулонних настилових матеріалів з вати і інших матеріалів у виробництві меблів підвищує продуктивність праці і поліпшує якість оббивних робіт.

Ватник бавовняний являє собою шари вати, покриті покривною тканиною з однієї чи двох сторін і прошиті нитками. Виготовляють ватники на потоковій лінії, що складається з трьох верстатів: ножиці для подовжнього різання покривної тканини, 14-голкова швейна машина і верстат для різання ватників по довжині.

Покривна тканина з рулону з розмотувального пристосування надходить на верстат для поздовжнього різання, де розрізається на задану ширину дисковими ножами.

Після поздовжнього різання тканина подається на стіл 14-голкової швейної машини, на якому з агрегату з ватою розстеляється кілька шарів. Сформований ватяний настил на тканині подається в рифлені ролики для ущільнення, і потім на прошивання 14 паралельними рядками одночасно. За швейною машиною механічний ніж розрізає смугу на задані по довжині ватяні заготовки.

Ватин - шар вати розстеляють, ущільнюють і прошивають нитками.

Ватилін бавовняний - шари бавовняної вати чи іншого матеріалу, поверхні яких проклеєні емульсією з однієї чи двох сторін. До складу емульсії входять: казеїн технічний - 20%; каніфоль - 6%; натрій їдкий - 5%; вода - 69%. Виготовляють ватилін з бавовняної волокнистої сировини, штучних і синтетичних волокон, а також волокнистих відходів бавовнопрядильного і льняного виробництва і відходів заводів штучних і синтетичних волокон.

Виготовлення починається з очищення і розпушування волокон, чесання волокнистої маси і потім формування, ущільнення і просочування маси смолами.

4.4. Ув’язувальні, прошивні матеріали і стрічки

До цієї групи матеріалів відносяться нитки, шнури, шпагати, гумові і текстильні стрічки. Їх застосовують при кріпленні, прошиванні настилових матеріалів, формуванні бортів, пошитті покривних і лицювальних тканин, шкір і шкірозамінників, створенні еластичних основ.

Ув’язувальні і прошивні матеріали виготовляють з ниток і пряжі. Усі нитки як з натуральних, так і з хімічних волокон складаються з ряду елементарних волоконець. У нитках число елементарних волокон складає звичайно 15...100. Якщо розірвати нитку з якого-небудь хімічного волокна, то в місці розриву можна розглянути окремі елементарні волокна, які можна розділити механічним шляхом. Багатоволокниста конструкція нитки визначає її м'якість і гнучкість. Так, нитка, що складається з великого числа тонких елементарних волокон, має значно більшу гнучкість, ніж суцільне волокно такого ж діаметра. Загальною властивістю усіх волокон є їхня велика довжина в порівнянні з поперечними розмірами.

Для запобігання елементарних волокон від ушкоджень і підвищення розривної міцності пряжу і нитки майже усіх видів випускають у крученому виді. Величина крутіння визначається числом прокруток на одиницю довжини нитки.

Напрямок крутіння позначається буквами S і Z (рис. ). Іноді кручені нитки піддають складанню, чи, як говорять, трощенню, при цьому виходить нитка з підвищеною розривною міцністю.

Рис. . Напрямок крутіння ниток

Вихідною сировиною для виробництва шнурів, шпагатів і ниток можуть бути натуральні і хімічні волокна.

До натуральних відносять бавовняні, пенькові (грубі льняні), джутові, кенафні. Всі ці волокна використовують для виготовлення кручених виробів.

Хімічними називають волокна, які отримують шляхом хімічної переробки природних чи синтетичних високомолекулярних сполук. Хімічні волокна поділяють на штучні і синтетичні. Штучними називають волокна, які отримують на основі природних високомолекулярних сполук (целюлоза, ефіри целюлози, білки рослинного і тваринного походження). До штучних відносять віскозне, мідно - аміачне, ацетатне, триацетатне, альгінатне і білкові волокна.

Синтетичні волокна (капрон, анід, поліефірні, поліуретанові, полівінілхлоридні волокна і ін.) виготовляють із синтетичних полімерів, отримуваних на основі продуктів переробки нафти, вугілля і природного газу.

Для виробництва шпагату, шнурів головним чином використовують капрон.

Міцність кручених матеріалів із синтетичних волокон значно вища, ніж з натуральних, вони в основному застосовуються для виробництва фільтраційних, електроізоляційних матеріалів, технічних тканин і ін.

Бавовняні швейні нитки виготовляють шляхом скручування ниток однониткової пряжі в складну нитку шляхом трощення, крутіння і обробки. Обробка ниток (апретирування) виконується „шліхтою” - крохмальним клеєм з воском і жиром.

Для одержання особливо міцних і гладких ниток їх полірують на барабані волосяними щітками.

Льняні кручені нитки виготовляють із льняної пряжі, отриманої з довговолокнистої сировини. Виробництво льняних кручених ниток трохи простіше виробництва бавовняних.

Довгі лляні волокна дають можливість спростити технологічний процес крутіння при одержанні ниток без багаторазових крутінь, спочатку однониткових, а потім скручених ниток, тому льняні нитки виготовляють однократним крутінням чотирьох - восьми ниток однониткової пряжі.

Шпагати виготовляють із двох ниток льняної чи пенькової пряжі, скручених убік, протилежну напрямку скручування ниток пряжі, з наступним шліхтуванням і поліруванням.

Товщина шпагату характеризується його номером., що позначає в метрах середню довжину відрізка шпагату масою 1 г (при вологості 14%).

Кручений шестиниточний шпагат (відбійка) (ДСТ 17308-85) виготовляють з луб'яних волокон діаметром 2; 2,6; 3,1 мм. Шестиниточний шпагат виготовляють скручуванням трьох ниток полірованого двониткового шпагату; сполучення напрямків крутіння шестиниткового шпагату повинне бути таким, щоб напрямок однієї з трьох круток був протилежним до інших.

У залежності від якості шпагат підрозділяють на групи: підвищеної і нормальної якості. Шпагат нормальної групи випускають двох сортів: першого і другого, шпагат підвищеної групи - тільки першого.

Кручений шпагат застосовують для ув'язування і зшивки різних матеріалів.

Шнур кручений льнянопеньковий (ДСТ 5107-85) виготовляють із пряжі, отриманої за способом довгого чи короткого прядіння.

За призначенням шнури, виготовлені з пряжі методом довгого прядіння, підрозділяють на групи: спеціальні (СД); підвищеної якості (ПД); нормальної якості (НД).

Шнури, виготовлені з пряжі методом короткого прядіння, розділяють також на три групи: спеціальні (СК); підвищеної якості (ПК); нормальної якості (НК).

Гумові стрічки виготовляють на тканинній основі і без тканинної основи. Гумові стрічки на тканинній основі бувають одно- і двошаровими. Перші застосовують в еластичних основах, другі - у гнучких.

Основою для двошарових гумових стрічок служить тканина типу парусини, що просочується гумою. Отриманий лист розрізають по діагоналі на стрічки потрібної ширини. Одношарові стрічки виготовляють також на тканинній основі, що складається з нейлонових ниток основи і бавовняних човникових ниток.

Гумові стрічки на тканинній основі і без неї мають найбільше застосування при виготовленні гнучких основ. Довжина гумових стрічок не менше 2 м, ширина 50 мм для сидінь і 30 мм для спинок, товщина 4 мм. Стрічки виготовляють на основі натурального каучуку і синтетичного бутадієн-стирольного каучуку СКС-30А, що є продуктом спільної полімеризації 70 частин бутадієну і 30 частин стиролу. Для виготовлення гумових еластичних стрічок для меблів на основі натурального каучуку застосовують суміш № РП-1138, а на основі синтетичного каучуку СКС-30А - суміш № РП-1127.

Текстильні стрічки застосовують при створенні гнучких основ у м'яких меблях (рис. 51). Виготовляють їх з джуту чи конопель. Один з показників якості текстильних стрічок - маса одного метра.

Рис. 51. Гнучкі основи зі стрічок: а - стрічки з металевими пластинками на кінцях для кріплення на рамку основи, б - стрічки, що прикріплюються скобами пневмопістолетом, в - основа з переплетених стрічок