2.Підготовка хворого та інструментів до ректороманоскопії

Показання до проведення ректороманоскопії: виділення з пря­мої кишки гною, слизу, крові; наявність болю в прямій кишці, стійкі закрепи, особливо у людей похилого віку; необхідність взяття шматочка слизової оболонки товстої кишки для гістоло­гічного дослідження напередодні ректальних лікувальних проце­дур (кишковий душ, грязьові тампони).

Протипоказання до проведення ректороманоскопії: тяжкий за­гальний стан хворого; гострі та гнійні процеси в ділянці відхідни­ка, рубцеві звуження прямої кишки.

Положення хворого під час процедури. Найбільш зручне для введення ректороманоскопа положення хворого — колінно-ліктьо­ве: хворий стає на коліна на стіл для перев'язок так, щоб ступні звисали за його край, а лікті чи плечі упиралися в стіл. Друге мож­ливе положення хворого — лежачи на правому боці з трохи під­нятим тазом.

Оснащення: ректороманоскоп;

вазелін;

кухоль Есмарха;

гумові рукавички.

Послідовність дій під час підготовки хворого до процедури

1. У разі закрепів підготовку хворого починають за кілька днів до дослідження. Щоденно призначають по 50 г рицинової або оливкової олії і ставлять очисні клізми напередодні ввечері та вранці до виділення чистої води. Останню клізму роблять вранці за 2 год до обстеження. 2. Якщо випорожнення нормальні, то достатньо однієї кліз­ми напередодні ввечері та вранці за 2 год до проведення обсте­ження

3.Посів матеріалу від хворого на поживне середовище

Забір матеріалу для бактеріологічного дослідження. Бактеріологічні методи засновані на виділенні мікробів-збудників в чистій культурі шляхом посівів матеріалу, взятого від хворого, на штучні живильні середовища. Крім того, маючи, мікроб-збудник в чистій культурі, можна визначати його чутливість до антибіотиків і хіміопрепаратів.

Забір матеріалу для бактеріологічних досліджень повинен здійснюватися до початку лікування етіотропними засобами, посів необхідно виробляти негайно після забору матеріалу безпосередньо біля ліжка хворого. Якщо зібраний матеріал не можна направити в лабораторію, в нього додають консервуюча суміш. При відсутності останньої матеріал потрібно зберігати в холодильнику при температурі +4. ° С або на льоду.

Посів крові краще за все робити в початковому періоді хвороби або в розпалі, відразу після ознобу (найбільш виражена бактеріємія). Посів крові проводиться на рідкі поживні середовища - цукровий, сироватковий, жовчний бульйон і ін Складсередовища вибирається залежно від біологічних особливостей збудника передбачуваної у хворого інфекції. Щоб уникнути впливу бактерицидних властивостей крові, її необхідно розводити великою кількістю середовища, приблизно у відношенні 1:10. Зазвичай беруть 10 - 20 мл крові і засівають в колбу, що містить 90 - 180 мл середовища. Переливати кров зі шприца в колбу треба над полум'ям спиртівки, попередньо знявши голку. Колбу з посівом направляють до лабораторії, а ввечері і вночі поміщають у термостат. При відсутності живильного середовища кров збирають у стерильну пробірку з дотриманням таких же правил.

Посіви випорожнень виробляються при кишкових інфекціях (черевний тиф, паратифи А і В, дизентерія, сальмонельози, ешерихіози та ін), а також коли виникає підозра на кишкові інфекції або є ознаки ураження шлунково-кишкового тракту.