10. Характеристика договорів пропорційного перестрахування.

Пропорційне перестрахування — історично найбільш древня і власне кажучи до кінця XIX в. єдина загальна форма перерозподілу ризику. З цього погляду пропорційне перестрахування носить ще назву традиційного перестрахування. Договір пропорційного перестрахування передбачає, що частка перестрахувальника в кожнім переданому йому для покриття ризику визначається по заздалегідь обговореному співвідношенню власної участі цедента. Участь перестрахувальника в платежах і відшкодуванні збитку відбувається по такому ж співвідношенню, що і його участь у покритті ризику. В узагальненій формі пропорційне перестрахування діє за принципом "перестрахувальник розділяє ризик цедента". Цей принцип, як буде видно далі, не використовується в договорах непропорційного страхування.

У практиці страхової роботи сформувалися наступні форми договорів пропорційного перестрахування: квотний, эксцедентный; квотно-эксцедентный, чи змішаний.

У договорі квотного перестрахування цедент зобов'язується передати перестрахувальникові частку у всіх ризиках даного виду, а перестрахувальник зобов'язується прийняти ці частки. Звичайно, частка участі в перестрахуванні виражається у відсотку від страхової суми. Іноді участь перестрахувальника може бути обговорено конкретною сумою (квотою). Крім того, у договорах цього типу за бажанням перестрахувальника встановлюються для різних класів ризику верхні границі (ліміти) відповідальності перестрахувальника.

Договір эксцедентного перестрахування має ряд відмінностей від договору квотного перестрахування. Эксцедентне перестрахування може привести до повного вирівнювання тієї частини страхового портфеля, що залишилася в якості особистої участі цедента в покритті ризику . Приступаючи до висновку договору эксцедентного перестрахування, сторони визначають розмір максимальної власної участі страховика в покритті визначених груп ризику. Для цього прибігають до аналізу статистичних даних і проведенню актуарных розрахунків. Максимум власної участі страховика називається эксцедентом.

Договір  змішаного перестрахування  —  квотно-эксцедентный — застосовується на практиці відносно рідко. Він являє собою сполучення двох перерахованих вище видів перестрахувальних договорів. Портфель даного виду страхування перестраховується квотно, а перевищення сум страхування ризиків понад установлену квоту (норми) у свою чергу підлягає перестрахуванню на принципах эксцедентного договору.

У разі, якщо обсяги страхових платежів, що передаються в перестрахування нерезидентам, перевищують 50 відсотків їх загального розміру, отриманого з початку календарного року, перестрахувальник подає до Уповноваженого органу декларацію за звітний період за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України.

11. Особливості оподаткування страховиків.

Податковий кодекс України, принятий Верховною Радою в оста­точній редакції 19 листопада, та підписаний Президентом України 2 грудня 2010 р. повністю змінить систему оподаткування страхової діяльності,

Зараз ринок страхування обкладається 3% податком від обсягу валових премій "мінус" перестрахування.

Впровадження Податкового кодексу на страховому ринку передбачається в два етапи.

Перший етап буде базуватися на пе­рехідних положеннях кодексу - валові премії будуть обкладатися 3% податком, без вирахування премій, переданих на Внутрішнє перестрахування.

При цьому за результатами звітного 2011 року страховики повинні розрахувати податок на прибуток за загальною схемою, але сплачувати його не будуть, це зроблено для відпрацювання всіх проблемних питань у майбутньому.

Другий етап з 2012 року буде базуватися на постійно діючій системі оподаткування прибутку страхових компаній. Тобто стра­хова компанія буде формувати доходи і вит­рати і з різниці сплачувати податок на при­буток Також як це роблять підприємства інших галузей.

Ставки податку на прибуток підп­риємств:

з 1.04.2011 по 31.122011р. включно - 23%;

з 1.01.2012 по 31.123012р. включно - 21%;

з 1.01.2013 по 31.12.2013р. включно - 19%;

з 1.01.2014 року - 16%.

Згідно ПКУ будь-яке підприємство, в тому числі і страхова компанія, не може відносити на валові витрати суми, сплачені за будь-які роботи, послуги надані приватними підприємцями, які працюють на єдиному податку (крім послуг з інформатизації КВЕД 72). Це обмеження стосується абсолютно усіх (розділ III ст. 139.1.12 ПКУ).

Друге обмеження пов'язане зі скороченням видів діяльності підприємців, які працюють на єдино­му податку. У даний перелік як виняток потрапив вид - фінансова діяльність, в якому є такий вид як по­середництво у страхуванні. Дуже висока ймовірність того, що без додаткового роз'яснення з боку по­даткової адміністрації працювати з агентом-платником єдиного податку, буде неможливо. Однак для врегулювання цього питання передбачено перехідний період до 1 квітня 2011 року.

Надалі при переході на загальну систему оподаткування страхові компанії повинні будуть або пра­цювати з агентами-юридичними особами, або, приймаючи на роботу агентів, укладати з ними тру­дові угоди, та оплату їx послуг відносити на витрати страхової компанії.

На думку ДПАУ, вирішення проблеми використання страхового ринку як інструменту податкової оптимізації можливо шляхом переходу до загальної системи оподаткування, який передбачено в Податковому кодексі України з 2012 року. Це, на їх погляд, дозволить вирівняти податкове навантажен­ня в страховій галузі щодо інших секторів економіки. Але чи впорається з цим навантаженням стра­ховий ринок України - це покаже час.