Слухання хорового твору «Щедрик»

Вчитель. Продовжив творчі напрацювання та розвинув методи Лисенка й Леонтовича, які полягали у нерозривному злитті музичного фольклору з досягненнями гармонічного мислення кінця XIX століття Лев Ревуцький. Він збагатив українську музику індивідуальними стилістичними знахідками. Стиль Л.Ревуцького формувався на основі глибокого й всебічного пізнання національного народного мелосу та перетворення традицій сучасної професійної музики. Життєствердній настрій, ліризм, стриманість, широта і багатство емоцій пронизують всі твори композитора.. Л.Ревуцький розкривав дійсність і в лірико-драматичному, і в лірико-епічному нарямках.

6 Слайд Лев Микола́йович Реву́цький

Біографічна довідка:

Лев (Левко́) Микола́йович Реву́цький (8 (20) лютого 1889 Іржавець — 30 березня 1977, Київ) — український композитор, педагог, музичний і громадський діяч, Доктор мистецтвознавства (1941). Академік АН УРСР (1957). 3аслужений діяч мистецтв УРСР (1941), Народний артист СРСР (1944), Герой Соціалістичної Праці (1969). Лауреат Державної премії СРСР (1941), Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1966).

Ревуцький автор творів великих музичних форм: соната для фортепіано, дві симфонії (друга на теми українських народних пісень, два концерти для фортепіано. Його творчість увійшла до золотого фонду української класики . Значний внесок Л.Ревуцький зробив і в розвиток жанру обробки народних пісень. У його творчій спадщині близько 120 оригінальних обробок.

Слухаємо фрагмент симфонії №2 мі-мінор,2 частина

7,8 Слайд. Лятошинський Борис Миколайович

Вчитель. Ведучи мову про симфонію сьогодні не можна не згадати Бориса Лятошинського. Серед багатьох симфонічних творів початку та середини ХХ століття у центрі стоїть його Третя симфонія (1951) У свій час вона зазнала гострої несправедливої критики, але є по суті одним із найвизначніших творів української музики.

Біографічна довідка:

Лятошинський Борис Миколайович народився 22 грудня 1894 (3січня 1895р.).

Український композитор, диригент і педагог, основоположник модерного напрямку в українській музиці. Неодноразовий член журі міжнародних і всесоюзних конкурсів та активний працівник у керівних органах Спілки композиторів України і в Київській консерваторії, Лятошинський виховав нову плеяду композиторів таких як І. Шамо, В.Сильвестров, І Карабиць, Є. Станкович, О.Канерштейн.

Нагороджений званнями Заслуженого діяча мистецтв УРСР(1945), народного артста УРСР(1968), державними преміями СРСР(1946, 1952) та УРСР ім. Т.Г.Шевченка(1971)

Велика музична спадщина Б. М. Лятошинського є золотим фондом української музики. Симфонічний оркестр Держтелерадіо нині (Національна радіокомпанія України, під керівництвом народного артиста України Вадима Гнєдаша, був першим інтерпретатором творів Б. М. Лятошинського. Його симфонії, симфонічні поеми, хорові, камерні та вокальні твори записані в фонд українського радіо і складають золотий запас українського мистецтва.

Написав опери «Золотий обруч»(за повістю Івана Франка «Захар Беркут», 1929), «Щорс» («Полководець», лібр. І.Кочерги та М.Рильського, 1937)

для хору з оркестром: «Урочиста кантата» (сл. Рильського), «Заповіт» (сл. Т.Г.Шевченка);

Для симфонічного оркестру: 5 симфоній ( №1, № 2, №3, № 4, № 5 «Слов'янська», сюїти, увертюри, симфонічні поеми з музики до кінофільмів , поем, хори, камерно-інструментальні ансамблі, романси, обробки українських народних пісень, музика для театру і кіно (Кармелюк», «Визволення», «Тарас Шевченко», «Григорій Сковорода», «Повія»і т.д.) , для голосу і камерно-інструментального ансамблю, для голосу з оркестром, для фортепіано.