5 Екскурсовод. Ткацтво.

Т ексти́ль (від лат. textere — «плести») — м'який матеріал, що представляє собою щільну мережу природних або штучних волокон (ниток або пряжі). Пряжа виготовляється в процесі прядіння сировини з волокон вовни, льону, бавовнику або іншого матеріалу на ткацькому верстаті, виготовлюючи довгі нитки. Власне текстиль виготовлюється в процесі ткацтва, в'язання, макраме або пресування волокон (повсть, фетр).

Археологічні знахідки поселення трипільців доводять, що з культивуванням льону і конопель на території слав’янських земель розвинулося і ткацтво. Основні ткацькі знаряддя були веретена

Демонстрація веретента гребінів

Перші ткацькі верстати були у формі прямокутної рами, яка кріпилася на стовпах.

Трипільці мали високий рівень розвитку ткацтва. Вони оволоділи різними способами виття волокон, основними видами текстильних технік: в’язання, плетіння, ткання, що давало можливість комбінувати рисунок переплетіння.

З часом техніки удосконалювалися, прості переплетення доповнювалися вибивними узорами. До простих тканин додалися сукняні, з яких шили свити.

Декоративна тканина Декоративна тканина (павучки)

Чиновате ткання «в пружки Плахти. Кінець XIX ст

з засновками»

Починаючи з 907 року у вжиток входить килим. В основаному він служив для похоронних обрядів. Перша згадка про килим пов’язана з похоронами князя Олега.

З ХІІІ століття ткацтво з домашнього розвинулося в міське ремесло. А вже з ХІV ст.. входить у вжиток самопрядка ( демонстрація експонату) та верстат горизонтального типу. Створюються цехи майстрів. А починаючи з ХVІІ ст.. виникають нові форми суспільного виробництва – мануфактури.

В селі Мокра Калигірка в 1845р. побудовано суконну фабрику, яка виробляла продукції на 1000 крб., що реалізувалася в Златополі. Цікаво, що основною робочою силою на фабриці були діти. За мізерну плату вони розбирали, чесали, пряли вовну, фарбували пряжу і сукно та виконували інші важкі роботи.

Тривав мануфактурний період до середини ХІХ ст..

В цей період майстри почали працювати не лише на власній сировині, а й на привозній. Саме з цього періоду розвивається виробництво шовкових та золотолитих тканин.

З розвитком машинної промисловості ткацтво змінилося та витіснило самобутнє домашнє ткацтво.

В Україні є ряд спеціальних підприємств, що виробляють художні тканини: в Кролевці, Богуславі, Дігтярях, Переяслав-Хмельницькому. Провідною серед них є Кролевецька фабрика, на якій виготовляють сюжетно-тематичні декоративні рушники й панно. Дбайливо зберігають місцеві традиції ткачі Львівщини, Гуцульщини, Бойківщини, Івано-Франківщини. В багатьох регіонах до ручного ткацтва залучаються майстрині-надомниці, які виготовляють ліжники, рушники, наволочки, серветки, плахти, килими тощо.

Сьогодні зразки сільського ткацтва ми можемо побачити в експонатах музею: килимки, рядна, скатерки, одяг та домоткані рушники.