V. Підсумок уроку. Рефлексія.

Відповідь на запитання:

1. Які події ХХ століття вплинули на розвиток образотворчого мистецтва?

2. Які художні напрями набули поширення на початку ХХ століття?

3. Мистецтво яких митців вас зацікавило, і що саме?

4. Що означає поняття «український модерн»?

5. Назвіть твори, які вам сьогодні сподобались? Чим саме?

Vі. Оцінювання діяльності учнів на уроці.

Vіі. Домашнє завдання. Підготуватися до тестів.

Урок -20.

Атаманюк Тамара Вікторівна,

учитель Ватутінська загальноосвітня

школа І-ІІІ ступенів №6

Ватутінської міської ради

Тема: Образотворче мистецтво та графіка ХХ століття.

Мета: Ознайомити учнів із особливостями розвитку художньої культури ХХ ст., з культурно-історичними етапами ХХ ст. і їх впливом на розвиток образотворчого мистецтва, з видатними художниками і їх творами; розкрити зміст понять «модернізм», «постмодернізм», «плюралізм», «полікультурність», «толерантність», «авангард»; розвивати комунікативні якості в процесі спільної роботи, вміння аналізувати художні твори, висловлювати власну думку, робити узагальнення; виховувати естетичний смак, повагу до культурних надбань українського народу.

Тип уроку. Засвоєння нових знань

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Назвіть події, які відбувалися в ХХ столітті (історичні, політичні, економічні, культурні).

Учні називають: війни, революція, голодомор, репресії, «відлига», «застой», «перебудова», екологічні катастрофи, міжнародний тероризм …

У ч и т е л ь. ХХ століття - це тривалий період, який зумовив перехід на новий стиль мислення, це період, коли виникають нові види мистецтва і нові форми синтезу мистецтва.

ІІІ. Повідомлення теми, мети уроку.

План

Етапи розвитку образотворчого мистецтва ХХ століття.

Живопис ХХ століття.

ЖивописЗахідної України ХХ століття.

Графіка ХХ століття.

ІV . Мотивація навчальної діяльності

У ч и т е л ь. На початку ХХ ст. культура України, з одного боку, продовжувала розвивати народні, демократичні традиції ХIХ ст., а з іншого — відбувався активний пошук нових форм, використання досягнень інших національних культур. Це конкретно виявилося у двох орієнтаціях:

• збереженні національно-культурних традицій (народницька теорія);

• орієнтації на західноєвропейський процес у царині художньої культури (європеїзація, модернізм).

Крім того, розвиток української культури на початку ХХ ст. відбувався в умовах, що характеризуються двома протилежними тенденціями:

1. Наростання національно-визвольного, революційного руху, підйом якого припадає на період революції 1905–1907 рр. В результаті розгортання цієї боротьби царизм вимушений був піти на поступки українцям, що в цілому сприяло розвиткові культури.

2. Шовіністична політика царату, яка продовжувала денаціоналізацію та русифікацію, репресії щодо українців негативно впливали на розвиток культури.

Проблемне запитання уроку

Наприкінці вивчення теми дайте відповідь на запитання:

• Чи простежуються в українській культурі початку ХХ ст. ознаки європейського модернізму? Свою думку аргументуйте.

ІV. Подання нового матеріалу.

Визначення терміну.

Образотво́рче мисте́цтво — мистецтво відображення всього сущого у вигляді різних образів на площині та в просторі. Образотворче мистецтво відображує дійсність у наочних образах, об'єктивно передає наявні властивості реального світу: об'єм, колір, просторовість, матеріальну форму предмета, світлоповітряне середовище тощо. Але образотворче мистецтво зображує не лише те, що є доступним безпосередньому зоровому сприйняттю, але й передає розвиток подій у часі, певну фабулу, розгорнуту оповідь. Образотворче мистецтво розкриває духовний склад людини, її психологію. У сукупності своїх видів цей вид мистецтва створює реальну картину життя людини та природи, а також наочно втілює ті образи, яких немає в реальності, які є наслідком людської фантазії.

Бесіда з учнями за основними поняттями вивченими у 9 класі:

•Види образотворчого мистецтва

• Графіка

• Живопис

• Скульптура

• Медальєрне мистецтво

• Вітраж

• Ювелірна справа

• Дизайн

• Прінт-дизайн

• Фотографія

• Театрально-декораційне мистецтво

• Декоративно-ужиткове мистецтво

•Образотворче мистецтвов Україні

Розповідь учителя (комп’ютерна презентація).

Виступи учнів (учням заздалегідь дано завдання підготувати інформацію про видатних, художників ХХ століття) – слайди.

Працюючи з ілюстраціями, на яких зображені картини відомих українських художників початку ХХ ст., учні характеризують їх за планом:

1. Як називається картина?

2. Хто є її автором? Що ви знаєте про його творчість?

3. До якого жанру живопису належить?

4. Опишіть картину:

• Що на ній зображено (на передньому плані, на задньому, ліворуч, праворуч, чому саме так, а не інакше)?

• Які художні засоби і кольори використано художником? Чому саме такі?

5. Як ви вважаєте, яка головна ідея цього твору? Що хотів показати автор?

6. Які думки та почуття викликає у вас ця картина? Зміни у побуті та звичаях українців

Додаткова інформація:

Олександр Мурашко жив у складний i бурхливий час полiтичних катаклiзмiв та потрясiнь. Його творчий шлях починався з ХХ столiттям. Вiд дипломної роботи художника "Похорон кошового" до останнього його "Автопортрета" пройшло майже дев'ятнадцять рокiв. Це замалий час не тiльки для iсторiї, а й для людського життя. Але Мурашко, поєднуючи свiй неабиякий талант з надзвичайною працелюбнiстю, встиг зробити багато. Вiн залишив нащадкам не тiльки чималу спадщину своїх робiт, вiн залишив нову художню естетику, творчi принципи якої стали основою українського мистецтва ХХ столiття. Вiдгукуючись на потреби доби, Мурашко, як й iншi сучасники, зокрема Ф.Кричевський, А.Маневич, А.Петрицький, О.Богомазов, О.Екстер, йшов шляхом пошукiв нових живописно-пластичних рiшень. У цих пошуках О.Мурашко був першим.       Художник з раннiх рокiв перебував у атмосферi мистецтва. Його вiтчим, Олександр Iванович Мурашко, мав у Чернiговi невеличку iконостасну майстерню. Наприкiнцi 1880-х рокiв вся родина разом з майстернею переїхала до Києва, де було одержано пiдряд на роботу по рiзьбярському оформленню Володимирського собору. Так хлопець опинився в оточеннi людей, причетних до такої знаменної подiї, як будiвництво нового собору.       "Худий, довгий, кошлатий, сором'язливий", Сашко часто приходив у справах вiтчима до Прахових. У соборi мав щасливу нагоду спостерiгати роботу В.Васнєцова, М.Нестерова. У вiльний вiд занять в гiмназiї (а часто i замiсть занять) та вiд працi в майстернi час бiг до вiдомої в Києвi рисувальної школи свого дядька - Миколи Iвановича Мурашка, де iз захопленням малював.

Невiдомо, як би склалася його подальша доля, коли б не активна пiдтримка таких людей, як О.Прахов, В.Васнєцов, М.Нестеров, М.Мурашко. Спiльними зусиллями вони зумiли умовити суворого Олександра Iвановича, щоб 1894 року юнак вирушив з рекомендацiйними листами до Петербурга, де й став учнем Вищого художнього училища при Академiї. Через два роки вiн потрапив до майстернi I.Рєпiна. То був щасливий для Мурашка час.

"Похорон кошового" (1900) - iсторична картина митця. Це одне з небагатьох полотен в українському малярствi на межi столiть присвячене подiям минулого. Зображуючи славетнi часи запорозької вольницi, автор прагне усвiдомити iсторiю не в етнографiчних деталях, не в героїцi вiйськових походiв, а в подiї, яку плин часу мав вiдвести в легенду.       Здобувши за цю роботу звання художника з правом пенсiонерства, О.Мурашко 1901 року вирушає за кордон. Вiн вивчає шедеври свiтового мистецтва в Нiмеччинi, Iталiї. У Францiї його захоплює вир паризького життя. Художник пише паризьких жiнок, образи яких немов "вириває" з яскравої юрби нiчних вулиць i кафе. В образах його парижанок постають i спокусливi героїнi Золя, i гротесковi кафе-шантаннi дiви Тулуз Лотрека.

Часто i натхненно писав Майстер i свою Маргариту. 1909 року вiн щасливо одружився з Маргаритою Августiвною Крюгер - дочкою київського нотаря.

Особливе мiсце в творчостi митця посiдає селянська тема, котра, як вiдомо, на поч. ХХ ст. давно вже позбулась передвижницької соцiальної загостреностi. Образи села в роботах Ф.Малявiна, Б.Кустодiєва набули мажорної святковостi. Мурашко ще з юнацьких рокiв полюбив українське село, його людей. Ось чому такою симпатiєю i повагою сповненi його "селянськi" полотна.

Цiкаво, що саме твiр на селянську тему принiс Мурашковi перше широке європейське визнання. На виставцi в Мюнхенi 1909 року його картина "Карусель" дiстала Золоту медаль.       Пiсля успiшного дебюту художник експонував свої твори у Венецiї, Римi, Амстердамi, Берлiнi, Кельне, Дюсельдорфi, стверджуючи тим славу українського мистецтва, виводячи його на мiжнародний щабель. Багато робiт художника так i залишилися в картинних галереях та приватних збiрках Європи.

Олександр Мурашко був патрiотом України. Вiн докладав багато зусиль для розвитку нацiонального малярства, мрiяв перетворити Київ на значний культурний центр Європи, вiдкрити Академiю мистецтв.

Так само, як i його дядько, Олександр Мурашко надавав великого значення вихованню молодого поколiння митцiв. У 1909-1912 роках вiн викладав у Київському художньому училищi. 1913 року вiдкрив у будинку Гiнзбурга на Iнститутськiй вулицi власну студiю. Окрiм малювання, в студiї читались лекцiї з iсторiї та фiлософiї мистецтва.

1916 року Мурашко виступив органiзатором товариства київських художникiв. Вiн був також одним iз фундаторiв створеної 1917 року Всеукраїнської Академiї мистецтв, де й розпочав викладати, брав участь у художнiй радi Наркомпросу.

14 червня 1919 року життя майстра трагiчно обiрвалося. У лiтературi завжди писалося, що вiн загинув вiд руки бандитiв. Збереглися спогади дружини художника, якi дають можливiсть точнiше дiзнатися про страшнi подiї того лiтнього дня. Iз них ми дiзнаємося, що того вечора Олександр з дружиною пiшли на чай. А коли поверталися додому, їх перестрiли два чоловiки в шинелях з гвинтiвками в руках. Вони забрали iз собою Мурашка до району, щоб "розiбратися". А через певний час Маргарита Августiвна почула вiддалений, приглушений пострiл. А на ранок художника знайшли у невеликiй ямi, на самому верху гори, що пiднiмалася до Дорогожицької вулицi. Його вбили пострiлом у потилицю:       Багато народу прийшло ховати О.Мурашка. Та сумна процесiя вийшла немов з його полотна "Похорон кошового". Вiн загинув у розквiтi свого таланту, повний задумiв i мрiй, залишивши нам своє сонячне, радiсне мистецтво.

Опис картини Похорон Кошового (розповідь вчителя)

О. О. Мурашко — український художник кінця XIX — початку XX століття. Для центральної постаті картини позував актор М. Старицький. У центрі цієї картини (1900) ми бачимо старого козака, що несе булаву — символ влади кошового. Ліворуч від нього — молодий козак, високий, кремезний, занурений у свої думки. Позаду несуть труну на дерев'яних ношах, чорний прапор. Обличчя козаків, наміть тих, що зображені подалі, виражають смуток, горе, навіть їхні фігури відтворюють тяжкий настрій. Таким настроєм пронизана вся картина: в усій широкій долині, якою йде похоронна процесія, темно — такі фарби, такий колір настрою учасників процесії. Відбито в картині козацькі традиції: відкриті голови, свічки, полотнище на труні, одяг (шаровари, вишиті сорочки, жупани, широкі пояси). Смуток і пригніченість відчуваються з першого погляду на картину. Але є щось таке у постатях і статурах запорожців, що вселяє оптимізм: справа кошово-і о — в надійних руках!

Василь Григорович Кричевський народився 31 грудня 1872 року в селі Ворожбі Лебединського повіту в багатодітній сім’ї повітового фельдшера. У 1886-му приїхав до Харкова вчитися. Тринадцятирічного Василя Кричевського зарахували до залізнично-технічного училища. Здібності хлопця одразу помітив технік міської управи і підліткові доручили проектувати невеликі міщанські будинки. Так він заробляв собі на життя, а братові — майбутньому відомому художникові Федору Кричевському — на навчання в Петербурзькій академії мистецтв.

Юне обдарування помітив професор архітектури Харківського технологічного інституту Сергій Ілларіонович Загоськін. Він взяв хлопчика в сім’ю і виховував разом зі своїми дітьми. В дев’ятнадцять років Василь Кричевський — помічник міського архітектора з правом підпису своїх проектів. У 1903 році в Полтаві проводили конкурс на спорудження будівлі губернського земства. Василь Кричевський запропонував свій проект, заснований на традиціях народної архітектури. Василь Кричевський започаткував український стиль в архітектурі.

Натхненний успіхами, архітектор перебирається до Києва. Український стиль має успіх, Кричевський створює будівлю за будівлею. Захопившись національним, збирає колекцію предметів народного мистецтва, а в 1917-му стає одним із засновників Київської академії мистецтв. Викладаючи архітектуру, влітку їздить в етнографічні експедиції, малюючи і збираючи все, що стосується української культури.

Ще одне захоплення Кричевського — книжки, оформленню яких віддано півстоліття. Першою роботою була обкладинка альбому малюнків до “Енеїди” Котляревського (1903), останньою — обкладинка для українського православного календаря 1953 року.

У 1918-му до влади в Києві прийшла Центральна Рада. Михайло Грушевський доручив Кричевському розробити державну символіку. За української влади він був обраний першим ректором Державної Академії Мистецтва в Києві, а пізніше був професором Архітектурного Інституту і Мистецького Інституту в Києві, який большевицька адміністрація переорганізувала з Академії Мистецтва.

У 20-30-ті роки Василь Кричевський з ентузіазмом займається вивченням і збереженням української культури. В 1925 році він знайшов та відреставрував будинок Шевченка в Києві, потім домігся відкриття в ньому музею. У тридцятих роках спроектував меморіальний музей Шевченка в Каневі. Також Кричевський захопився книжковою графікою.

Неперевершений знавець народного мистецтва, він зробив відчутний внесок у вітчизняну сценографію і театральний дизайн. У 1907—1910 роках оформляв спектаклі в театрі Садовського: “Тарас Бульба”, “Ревізор”, “Богдан Хмельницький” та інші, потім — вистави “Пані Марра” і “Уріель Акоста” в Українському державному театрі. В 1925 році його запросили художником на Одеську кіностудію. На Одеській та Київській кіностудіях він оформив дванадцять фільмів: “Тарас Шевченко” і “Тарас Трясило” режисера Чардиніна, “Назар Стодоля” і “Кармелюк” Тасіна, “Звенигора” Довженка, “Сорочинський ярмарок” Екка. Ідею знаменитої стрічки “Звенигора” великому Довженкові подарував саме Кричевський.

Під час війни Василь Кричевський покинув Київ і виїхав спочатку до Львова, де був ректором Вищої Образотворчої Студії, пізніше до Німеччини, аж у 1949 році на постійне в Каракасі, в Венесуелі, де і помер 15 листопада 1952 року.

Олекса Новаківський Народився у с. Слободо-Ободівка (тепер Ободівка Тростянецького району, Вінницької області) в сім'ї лісника. Мистецьку освіту здобув, навчаючись в Одесі (1888-1892) у художника-декоратора Ф. Клименка та у Краківській Академії красних мистецтв (1892—1900) у Л. Вичульського і Я. Станіславського. Довгий час працював у с. Могила біля Кракова.

З 1913 жив у Львові, куди переїхав за допомогою митрополита А. Шептицького. Новаківський, крім творчої роботи, займався і педагогічною діяльністю: мав надзвичайно багато учнів (кілька десятків), проте жоден з них не перевершив самого Новаківського.

В 1923р. заснував у Львові мистецьку школу. У 1924-25 рр. очолював факультет мистецтва Львівського (таємного) Українського Університету.

Помер у Львові, похований на Личаківському кладовищі. У Львові відкрито художньо-меморіальний музей художника.

V.Закріплення нового матеріалу:

1.Автор картини «Дівчина в червоному капелюсі»

а)Олександр Мурашко

б)Федір Кричевський

в)Катерина Білокур

2. Основоположник українського батального жанру

а) Микола Глущенко

б)Микола Самокиш

в)Адальберт Ерделі

3. Українська художниця, яка малювала квіти

а)Соломія Крушельницька

б)Тетяна Яблонська

в)Катерина Білокур

4.Автор філософського твору- триптиху «Життя»

а)Анатоль Петрицький

б)Федір Кричевський

в)Йосип Бокшай

5.Художник Зх.України, що яскраво відтворив колорит гуцульського побуту

а) Олександр Мурашко

б) Анатоль Петрицький

в) Федір Манайло

6.Він живописець європейського масштабу, створював пейзажі європейських міст, за сумісництвом «розвідник».

а) Адальберт Ерделі

б) Микола Глущенко

в) Федір Манайло

7.Видатний художник – живописець,пейзажист

а) Іван Труш

б) Анатоль Петрицький

в) Михайло Дерегус

8. Художник, що змальовував буденне життя селян і робітників

а) Микола Самокиш

б) Гаврило Глюк

в) Адальберт Ерделі

9.Художник театру, графік, живописець. Створював декорації та костюми.

а) Микола Глущенко

б) Йосип Бокшай

в) Анатоль Петрицький

10.Художник, який любив зображувати коней у найрізноманітніших ракурсах.

а) Анатоль Петрицький

б) Микола Самокиш

в) Йосип Бокшай

11.Художник- графік, створив ілюстрації до поеми «Енеїда», та до «Кобзаря»

а) Адальберт Ерделі

б) Микола Глущенко

в) Михайло Дерегуз

12.Створив ілюстрації до повістей І.Франка «Борислав сміється».

а) Василь Касіян

б) Анатоль Петрицький

в) Михайло Дерегус

VІ. Рефлексія:

Робота над проблемним запитанням уроку

Діти, дайте відповідь на запитання:

• Чи простежуються в українській культурі початку ХХ ст. ознаки європейського модернізму? Свою думку аргументуйте.

Висновок. Отже, головною ознакою української культури початку ХХ ст. можна назвати зіткнення, з одного боку, прагнень національного самовизначення, з другого — модернізації культури, самозбереження на засадах національної окремішності та пошуку шляхів виходу в європейський культурний простір. Якщо перша з них базувалася на розробленій ще в ХІХ ст. ідеології народництва, то нова течія модернізму так остаточно і не утвердилася. Вчені виділяють кілька ознак, що вияскравлюють феномен українського модернізму:

• значна увага до естетичних, художніх вартостей, а не тільки до суспільних потреб, звільнення сценічного мистецтва від служіння позаестетичним потребам (партіям, ідеологічним установам), ствердження права митця творити за законами краси й довершеності;

• європеїзація української сцени, орієнтація на нові тенденції в усьому світовому театральному процесі, відживання концепції про «елітарність», або панськість, театру, наголошення на потребі всебічного розвитку і поширення нових художніх стилів, заперечення реалізму як єдиного методу мистецького осягнення навколишнього світу;

• відстоювання пріоритету індивідуального над колективним, прав конкретної особистості, а не абстрактних інтересів громади, в жертву якій приносилися особисті почуття;

• відсутність зневаги до трудівника, його тривог і надій; заклик іти в ногу з сучасністю, бути стійким, справжнім громадянином на своїй землі з «вірою у можливість раціонального пізнання й пояснення світу».

VІІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Скласти художній опис картини одної із картин яка вам сьогодні найбільше сподобалася за поданим планом.

УРОК -21.

Атаманюк Тамара Вікторівна,

учитель Ватутінська загальноосвітня школа

І-ІІІ ступенів №6 Ватутінської міської ради

ТЕМА : Декоративно-прикладне мистецтво. Регіональні центри народних промислів України

Мета:

• ознайомити учнів з історичними витоками розвитку декоративно -

прикладного мистецтва та його видами; учити розпізнавати та аналізувати популярні види декоративно- ужиткового мистецтва України;

• розвивати інтерес до пізнання українського народного мистецтва, естетичний смак;

• виховувати повагу до культурної спадщини народу, традицій.

Обладнання для вчителя: а) ілюстративний матеріал;

б) матеріал для показу.

Обладнання для учнів: підручник, естетичний словник з образотворчого мистецтва, робочий зошит, ручка.

Види діяльності учнів: пізнавальна, сприймання мистецтва.

Вид уроку: вивчення нового матеріалу з елементами проекту.