Тема 1. Образотворче мистецтво. Український авангард. Архітектура і скульптура

Мета: - ознайомити учнів із особливостями розвитку художньої культури ХХ ст., з культурно-історичними етапами ХХ ст., їх впливом на розвиток образотворчого мистецтва, з видатними художниками та їх творами; розкрити зміст понять «модернізм», «постмодернізм», «полікультурність», «авангард»;

• розвивати комунікативні якості в процесі спільної роботи, вміння аналізувати художні твори, висловлювати власну думку, робити узагальнення;

• виховувати естетичний смак, повагу до культурних надбань українського народу.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Метод: лекція вчителя з виступами учнів

Обладнання: мультимедійна презентація «Модерн в архітектурі»

Мультимедійна презентація «Український авангард. Скульптура»

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Бесіда про події, які відбувалися в ХХ столітті (історичні, політичні, економічні, культурні).

ІІІ. Повідомлення теми, мети уроку.

План

1. Етапи розвитку образотворчого мистецтва ХХ століття

2. Модерн в архітектурі (В. Городецький, В. Кричевський)

3. Поняття «український авангард»

4. Авангард в скульптурі (І. Кавалерідзе, О. Архипенко)

ІV. Подання нового матеріалу. (демонстрація мультимедійної презентації)

1. Лекція учителя.

2. Виступи учнів (учням заздалегідь дано завдання підготувати інформацію про видатних архітекторів, скульпторів поч. ХХ століття)

Додаткова інформація:

Владислав Городецький народився в 1863 р. в селі Шелудьки Подільської губернії ( зараз Вінницька область) у родині дворян польського походження. Середню освіту одержав в Одесі. В школі виявилися його здатності до малювання. Вищу освіту Городецький відправився одержувати в імператорську Академію мистецтв у Петербурзі. В 1891 він одержав диплом і переїхав у Київ.

Першими серйозними архітектурними творами стали усипальниця баронів Штейнгелей на Аскольдовій могилі й проект павільйону для мисливського товариства, який він виконав безкоштовно з метою самореклами. Однак Городецький виконував і нескладні проекти будівництва двірських туалетів і підключення їх до вуличних каналізаційних мереж. Городецький став безпосереднім учасником забудови Києва кінця ХІХ ст.— створював проекти багатьох будинків.

Найвідомішими його творіннями стали міський музей старожитностей і мистецтв, караїмська кенаса, костьол святого Миколи, і знаменитий будинок з химерами, у якім він прожив кілька років.

Крім створення архітектурних проектів Городецький проявляв свій творчий талант і в інших областях — захоплювався ювелірною справою, писав акварелі, робив гравюри, створював дизайн костюмів для акторів театру Соловцова.

Іншою пристрастю архітектора було полювання. Городецький був членом імператорського мисливського товариства, із’їздив усю Росію, був у Туркестані, Афганістані, Азербайджані, Сибірі, Середній Азії, на Алтаї, і в Африці. Привезеними мисливськими трофеями Городецький прикрашав свій будинок або дарував у київський мисливський музей.

Городецький цікавився всіма передовими досягненнями науки й техніки — він був одним з перших власників автомобілів у Києві, літав з першими авіаторами, цікавився роботами іншого відомого киянина Ігоря Сікорського.

Був одружений на дочці відомого підприємця Корнелії Марр, у них було двоє дітей.

Після революції 1917 архітектор іммігрував у Варшаву. Там він займався реставрацією палацу Вишневецьких, а пізніше очолив проектне бюро. З відомих його робіт водонапірна вежа й торговельні ряди. В 1928 він одержав запрошення обійняти посаду головного архітектора синдикату по спорудженню залізниць у Персії й переїхав туди. У Тегерані він проектував будівлю залізничного вокзалу і палац шаха.

Помер Владислав Городецький в 1930 р. від серцевого нападу, похований у Тегерані на лютеранському цвинтарі.

У Києві іменем Городецького була названа вулиця, а навесні 2004 у Пассажі йому відкрили пам'ятник.

Василь Григорович Кричевський народився 31 грудня 1872 року в селі Ворожбі Лебединського повіту в багатодітній сім’ї повітового фельдшера. У 1886-му приїхав до Харкова вчитися. Тринадцятирічного Василя Кричевського зарахували до залізнично-технічного училища. Здібності хлопця одразу помітив технік міської управи і підліткові доручили проектувати невеликі міщанські будинки. Так він заробляв собі на життя, а братові — майбутньому відомому художникові Федору Кричевському — на навчання в Петербурзькій академії мистецтв.

Юне дарування помітив професор архітектури Харківського технологічного інституту Сергій Загоськін. Він взяв хлопчика в сім’ю і виховував разом зі своїми дітьми. В дев’ятнадцять років Василь Кричевський — помічник міського архітектора з правом підпису своїх проектів. Є автором фасадів будинків архітектора О.Бекетова, деякі з них збереглися до нашого часу.

У 1903 році в Полтаві проводили конкурс на спорудження будівлі губернського земства. Василь Кричевський запропонував свій проект, заснований на традиціях народної архітектури. Василь Кричевський започаткував український стиль в архітектурі.

Натхненний успіхами, архітектор перебирається до Києва. Український стиль має успіх, Кричевський створює будівлю за будівлею. Захопившись національним, збирає колекцію предметів народного мистецтва, а в 1917-му стає одним із засновників Київської академії мистецтв. Викладаючи архітектуру, влітку їздить в етнографічні експедиції, малюючи і збираючи все, що стосується української культури.

Ще одне захоплення Кричевського — книжки, оформленню яких віддано півстоліття. Першою роботою була обкладинка альбому малюнків до “Енеїди” Котляревського (1903), останньою — обкладинка для українського православного календаря 1953 року.

У 1918-му до влади в Києві прийшла Центральна Рада. Михайло Грушевський доручив Кричевському розробити державну символіку. За української влади він був обраний першим ректором Державної Академії Мистецтва в Києві, а пізніше був професором Архітектурного Інституту і Мистецького Інституту в Києві.

У 20-30-ті роки Василь Кричевський з ентузіазмом займається вивченням і збереженням української культури. В 1925 році він знайшов та відреставрував будинок Шевченка в Києві, потім домігся відкриття в ньому музею. У тридцятих роках спроектував меморіальний музей Шевченка в Каневі. Також Кричевський захопився книжковою графікою.

Неперевершений знавець народного мистецтва, він зробив відчутний внесок у вітчизняну сценографію і театральний дизайн. У 1907—1910 роках оформляв вистави в театрі Садовського: “Тарас Бульба”, “Ревізор”, “Богдан Хмельницький” та інші, потім — вистави “Пані Марра” і “Уріель Акоста” в Українському державному театрі. В 1925 році його запросили художником на Одеську кіностудію. На Одеській та Київській кіностудіях він оформив дванадцять фільмів: “Тарас Шевченко” і “Тарас Трясило” режисера Чардиніна, “Назар Стодоля” і “Кармелюк” Тасіна, “Звенигора” Довженка, “Сорочинський ярмарок” Екка. Ідею знаменитої стрічки “Звенигора” великому Довженкові подарував саме Кричевський.

Під час війни Василь Кричевський покинув Київ і виїхав спочатку до Львова, де був ректором Вищої Образотворчої Студії, пізніше до Німеччини, аж у 1949 році на постійне в Каракасі, в Венесуелі, де і помер 15 листопада 1952 року.