1. Вступне слово учителя:

Доброго дня шановні. Сьогодні ми зібрались на наукову конференцію, присвячену творчості видатного діяча української культури ХІХ ст.. Миколі Лисенку. На нашому зібранні присутні науковці, які готувались до цієї зустрічі, і виступлять з доповідями та цікавими повідомленнями. Решта присутніх представляють музичні видання і отримали завдання від своїх редакторів уважно слухати, записувати і потім написати статті за матеріалами конференції.

На початку нашої зустрічі я пропоную переглянути уривок з фільму, який перенесе нас в епоху творчості М.Лисенка та налаштує на робочий лад.

2. Перегляд фільму про творчість м.Лисенка.

ІІ. Основна частина

1. Біографія

Учитель:

(1 слайд.) Шановні знавці музичного мистецтва, панове журналісти, перед нами Микола Віталійович Лисенко український композитор, піаніст, диригент, фольклорист, педагог і громадський діяч.

(Звучить музичний твір) Можливо хтось нам повідомить, який твір супроводжував наш перший слайд?

Очікувана відповідь вченого (учня):

Миколі Лисенку судилося стати автором двох національних гімнів, котрі утверджують духовну велич Людини і Народу. Перший з них — "Вічний революціонер" (1905) на вірші І.Франка. Другий — "Дитячий гімн" на вірші О.Кониського (1885), всесвітньо відома тепер "Молитва за Україну" — "Боже Великий, Єдиний!", яка з 1992 р. затверджена офіцій­ним гімном Української православної церкви (Київський патріархат), а наприкінці XX ст. стала другим державним гімном незалежної України.

Учитель:

Прошу одного з відомих знавців творчості М.Лисенка (називає ім´я та по батькові учня) коротко нагадати нам біографію митця.

Очікувана відповідь вченого (учня):

(2 слайд.) Народився 22 березня 1842 р. в селі Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської губернії в родині дворянина Віталія Романовича Лисенка, полковника Орденського кірасирського полку.

Мати, Ольга Єреміївна, походила з полтавського поміщицького роду Луценків. Батько з козацько-старшинського роду Лисенків.

1855 — М. Лисенко почав навчання у привілейованому навчальному закладі — 2-й Харківській гімназії. Талановитий підліток швидко став популярним у місті піаністом, якого запрошували на вечори і бали, де він виконував п'єси Моцарта, Бетховена, Шопена, блискуче імпровізував на теми українських народних пісень.

Закінчивши гімназію, Лисенко вступив на природничий факультет Харківського університету. Але 1860 р. через матеріальні труднощі родина Лисенків переїхала до Києва, і Микола разом із троюрідним братом Михайлом Старицьким перевівся до Київського університету. Його він закінчив з відзнакою, а1865 р. навіть захистив дисертацію на тему «Розмноження нитчастих водоростей». В університеті належав до «Київської Громади», працював у кількох гуртках, пов’язаних з етнографічною діяльністю, викладанням у недільних школах, заснував і провадив студентський хор, організовував концерти.

З 1865 по 1867 Лисенко працював у Таращі на посаді мирового посередника. У цей період активно збирав фольклор. З 1867 М.В.Лисенко навчався у Лейпцізькій консерваторії. Влітку 1868 р. одружився з Ольгою О'Коннор, яку він узяв зі собою до Лейпціга.

1869 - завершив навчання у консерваторії, пройшовши 4-річний курс навчання усього за два роки. В час навчання написав декілька інструментальних творів, зокрема 1-у частину симфонії та симфонічну увертюру «Ой запив козак, запив». Також видав свою першу збірку українських народних пісень для голосу й фортепіано. У цей же час написав свої перші твори на слова Тараса Шевченка: «Заповіт», «Ой одна я, одна», «Туман, туман долиною».

1874–1875 — вдосконалював майстерність у Петербурзі в М.Римського-Корсакова.

 1872 – відбулася перша вистава українського музичного театру в Києві – «Чорноморці», автором якої був Микола Лисенко. Постановник опери — двоюрідний брат композитора Михайло Старицький. Він же – автор лібрето (за мотивами твору Я.Кухаренка).

1878 - займав посаду педагога з фортепіано в інституті шляхетних дівчат. Тоді ж взяв другий (цивільний) шлюб з Ольгою Липською, яка була піаністкою і його ученицею. Від цього шлюбу мав 5 дітей.

З 1869 р. жив у Києві, де працював учителем гри на фортепіано, а 1904 року відкрив власну музично-драматичну школу. Виступав як піаніст, організовував хори, недільні школи, брав активну участь в гуртках, товариствах, очолював «Український клуб».

Лисенка переслідував царський уряд, 1907 року він був на деякий час заарештований.

Помер 6 листопада 1912 року у Києві.